Корінь зла

Патова ситуація у Верховній Раді вимагає негайного і рішучого реагування президента як гаранта Конституції. Перед нами – тяжкохворий організм, лікування якого без хірургічного втручання неможливе.

У чому корінь зла? Наразі не йдеться про конкретні прізвища політиків-крутіїв, які за будь-яку ціну пнуться до владного Олімпу. Йдеться про грубе порушення, навіть попрання моїх (а зі мною – мільйонів таких як я) конституційних прав обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування.

Нинішній склад Верховної Ради і попередній ніби й не помічають, що в Україні фактично відбувається узурпація влади двома політичними партіями (насправді – олігархічними кланами в оперті політичних партій).

В грудні 2004-го року "в піку" нинішньому президенту, а тоді – перемагаючому кандидату під час брудних виборчих перегонів, прокучмівська Верховна Рада внесла поспішливо антинародні, антидемократичні зміни до Конституції.

Сталося це на початку грудня, коли тодішній президент Кучма вже не з'являвся в робочому кабінеті на Банковій, і 8 грудня в якійсь криївці підписав той сумнозвісний закон "Про внесення змін до Конституції України".

Зміни то й зміни. Але – які! Вчитаймося в статтю 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення".

Вміла рука лжедемократа написала :"Конституційний склад Верховної Ради України у кількості 450 народних депутатів України обирається у 2006 році на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування на засадах пропорційної системи з обранням народних депутатів України у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій відповідно до закону".

Верховна Рада дуже швидко схвалила ці зміни. А вигнаний повсталим народом тодішній президент підписав закон. Оце і є корінь зла. Після цього відбулися незаконні вибори народних депутатів 2006-го року, за ними – дострокові вибори нинішнього складу Верховної Ради.

Як ланцюгова реакція неправомірності, несправедливості – з'явився "компромісний" між БЮТ і ПР закон про Кабінет Міністрів. Цей, так би мовити, закон урізав повноваження президента, що й призвело до нинішньої ситуації хаосу і цинізму у вищих ешелонах влади: у світі економічна криза, а наші "рульові" дбають не про народ, а про інтереси олігархів.

Владу в Україні на очах у заляканих громадян і не досить уважної до проблем порушення прав українців світової спільноти нахабно узурпують політичні партії.

Адже зміни до Конституції фактично позбавили можливості бути обраними до Верховної Ради та органів місцевого самоврядування людей, які не є членами політичних партій, а ще точніше – які не є членами БЮТ та ПР.

Кількість же членів усіх зареєстрованих політичних партій становить значно менше загальної кількості виборців.

Ось і виходить, що в Україні практично встановлюється партійна диктатура. Важелі державної влади захоплюють особи, за яких фактично голосує не більше 30 відсотків виборців.

Наслідок: зубожіння населення, демографічна катастрофа, зростання злочинності, наркоманії та алкоголізму…

Бо прохіндєї з мандатами народних депутатів, здобутих нечесним шляхом за нечесно зміненою Конституцією, приводять на всі відповідальні посади таких же прохіндєїв і розтринькувачів бюджетних коштів, а порядних професіоналів відсунуто на задній план.

Чесних спеціалістів принижено і навішено ярлик лузера.

Чому ж мовчить президент? Адже стаття 156 Конституції прямо говорить: "Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України".

Так, Ющенко запропонував варіант нової Конституції.

Та реально втілити задумане йому не дадуть ті ж олігархи, ті ж так звані народні депутати (бо фактично вони – партійні депутати), які озграїлися під куполом парламенту, здається, саме задля ліквідації незалежності: не робота, а суцільний саботаж роботи, а значить, і саботаж діяльності держави.

Наголошую: корінь зла, який мав на меті паралізувати владу незалежної України в 2004 році (на зло Ющенку, Майдану і виборцям нового президента), успішно проростає, бо великому обману українського народу не покладено край.

І коли нині лунають голоси про необхідність одночасних дострокових виборів президента і парламенту, про відкриті списки та іншу маячню, то все це є намаганням задурити народ, замилити очі на нечесні зміни до Конституції, внаслідок чого і створено в Україні політичну кризу.

Кучмісти прагнуть реваншу. Антиконституційними способами. Стоїмо справді на порозі непередбачуваних трагічних подій. Зволікання – смерті подібне. Крилатий вислів минулого століття знову набуває актуальності.

Спинити руйнівників Республіки України (за Конституцією, щоб ви знали, ми – Республіка) може і зобов'язаний президент як гарант моїх і 46 мільйонів моїх співвітчизників конституційних прав і свобод.

Чинна Конституція (розділ ХІІІ) однозначно передбачає, що внесення змін до Конституції Верховною Радою "затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України".

Зміни 2004-го року внесли, а референдуму для затвердження цих змін НЕ БУЛО.

Отже, у Ющенка є два варіанти блискавичної дії: або негайно оголосити референдум з питанням, чи схвалює український народ позбавлення себе права бути обраним до органів державної влади і дозволяє політичним партіям дерибанити загальнонародні ресурси в інтересах корумпованих олігархічних кланів.

Або скасувати дію указу Кучми, який підписав антинародний і антидемократичний закон "Про внесення змін до Конституції України " у грудні 2004.

В обох випадках виборці будуть на боці президента. Бо справедливість грубо порушено. Відновіть, Вікторе Андрійовичу, конституційну справедливість. І люди підуть за Вами, попри весь песимізм і багато розчарувань.

Скасування неправедного указу Кучми, який "освятив" неправомірні зміни до Конституції, одномоментно повертає повноваження президенту, означені чинною Конституцією України 1996, отже – розв'язує руки для рішучих дій з наведення ладу в країні.

Як громадянин України, як виборець, закликаю діяти негайно.

 

Олександр Михайлюта, для УП