Для яких людей Україна?
Останнім часом на українській інформаційній ниві щедро вродило усіляких політичних закликів-гасел. Приміром, мало не по всій території країни забовваніли рекламні біл-борди із вельми сумнівним за змістом слоганом "Україна для людей".
Цей "шедевр" вітчизняних/іноземних політтехнологів не лише бентежить, але й породжує відчуття дискомфорту й невизначеності у багатьох українців. Системний аналіз лише цього гасла призводить до вельми несподіваних висновків.
І справді. Що означає "Україна для людей"? Відомо, що для позначення сутності людської істоти, якій притаманний інтелект, використовують такі поняття як "людина", "особа", "громадянин". Тобто йдеться про різні іпостасі/якості гомо сапієнса.
Терміном "людина" впереваж позначається істота, як складова частина навколишнього світу. Природи. Людина, на відміну від тваринного світу, є істотою соціальною, і особистістю стає саме в суспільстві, завдяки суспільству.
Тож термін "особа", насамперед, визначає місце в суспільстві, а поняття "громадянин" визначає місце у державі.
Держава сильна своїми громадянами – їхніми правами й обов’язками, почуттям власної гідності, усвідомленням своїх прав і обов’язків тощо. Але не про це йдеться.
З рекламного гасла "Україна для людей" випливає кілька неоднозначних висновків. Приміром, що Україна і для нігерійців, і для китайців, і для монголів, і для афганців, і для індусів…
Для українців, треба думати, також. Отже, про яких людей мова?
Міркуймо далі. Відомо, що люди бувають різні: добрі й погані, веселі й понурі, лихі та хороші, злочинці й доброчинці… А ще є нелегали, маргінали, асоціальні елементи. Є й такі, які "живуть за понятіями".
То для яких людей Україна?
Оприлюднена у мас-медіа інформація про те, що за результатами соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова з 19 по 26 жовтня 2009 року, більшість українців не хоче засудженого президента, так чи інакше асоціюється з візуальним контекстом згаданої реклами.
Відтак виникає й інше (не загальноприйняте) тлумачення поняття "людина". Так, у спеціальному виданні "Жаргон преступников" чітко зафіксовано, що блатною мовою слово "люди" означає "вори", "публика, толпа", "порядочная воровская середа".
Одне слово, ситуація, на нашу думку, вельми неоднозначна…
Що ж насправді хотіли донести до виборців політичні копірайтери – складачі рекламних текстів – залишається непроясненим, опиняється "за кадром".
"Если молодость прошла за решеткой, это накладывает отпечаток на характер и всю последующую жизнь человека. … До конца дней он может чувствовать свою ущербность, неполноценность, поэтому стремится скрыть прошлое.
… Побывавшие в "местах не столь отдаленных" по-другому воспринимают окружающих, относятся к ним предубежденно и часто проявляют жестокость. Им присущи пренебрежение интересами личности, неуважение к чести, достоинству и здоровью другого человека.
Возникающие конфликты эти лица чаще всего пытаются решить с помощью силы. … Даже походка, осанка и мимика своеобразные и остаются таковыми на всю жизнь.
Уголовное прошлое не дает оснований говорить и о моральности отсидевшего, в большинстве случаев он исповедует корпоративную уголовную мораль.
Поэтому бывшему преступнику очень непросто полноценно вернуться в общество.
… Вполне разумное поведение такого человека может скрывать криминальные навыки выживания. Представители этого типа не менее опасны, поскольку кроме глубинных изменений в психике у них на всю жизнь затаилась скрытая обида на общество, которое их наказало …
Именно поэтому советское законодательство запрещало бывшему осужденному служить в армии или работать в милиции. Ведь личность, пережившая тяжелые психические травмы, внешне может вести себя вполне естественно и ничем не отличаться от других. Но рано или поздно прошлое даст о себе знать".
Цей більш ніж промовистий уривок із невеличкої замітки психолога Олега Покальчука, що побачила світ на шпальтах газети "Свобода" 2004 року, зайвий раз засвідчує, що втілення у життя гасла "Україна для людей", в нетрадиційному тлумаченні одного з його слів, становить неабияку небезпеку для держави і суспільства.
 |
Олег Романчук, шеф-редактор журналу "Універсум", кандидат філологічних наук, для УП
P. S.
"Щоб виявити сутність людини, треба хоч на мить забути про чвари, бо всяка віра впроваджує цілий коран непохитних істин, які породжують фанатизм…
Можна поділяти людей на правих і лівих, на горбатих і не горбатих, на фашистів і демократів, і ніякий такий поділ не можна спростувати. Але істина, ви ж знаєте, – це те, що робить світ простішим, а не те, що створює хаос…
Тільки Дух, торкнувшись глини, може сотворити Людину", – зрезюмував Антуан де Сент-Екзюпері у своїй прекрасній книзі "Планета людей".
Спробуймо дещо перефразувати цей слушний висновок у контексті наших розмірковувань про те, для яких людей Україна. А саме: коли ж, нарешті, Дух торкнеться українців, аби з них сотворились Люди?
