"Айдар". Історія одного добровольчого батальйону без купюр

2206 переглядів
Галина ТитишHalyna Tytysh, Марія ЖартовськаМария Жартовская, Світлана Бикова, УП
Четвер, 5 лютого 2015, 08:44

* Проблеми у батальйоні "Айдар" виникли через те, що його керівництво використовувало бійців для вирішення бізнес-конфліктів. "Айдарівців" звинувачують у мародерстві та жорстокому поводженні із людьми. Деякі бійці вперше говорять про це відверто

* Колишній комбат батальйону Сергій Мельничук, що став народним депутатом, хоче зберегти свій вплив на "Айдар". Він має тісні стосунки із колишнім головою Державного агентства із нацпроектів Владиславом Каськівим. Той, в свою чергу, використовує бійців для власних цілей

* Наразі Генштаб визначається із новим керівником добровольчого батальйону, на якого не матимуть вплив ані нинішній в.о. комбату Пташник, ані Мельничук

"Айдар" був одним із перших добровольчих батальйонів, який ще в травні 2014-го взявся захищати східні рубежі Луганської області.

Тоді його основу склали майданівські сотні Самооборони – Афганська, 18-та, 31, 37-ма, сотня "Ведмеді".

Коли журналісти питали в бійців батальйону "У чому головна відмінність Айдару?", вони одностайно відповідали: "Ми всі з Майдану" і могли ще додати , що вони – чи не єдиний добровольчий батальйон у складі Міноборони, а не МВС.

Минуло декілька місяців з початку гарячої фази АТО, і від тих, перших майданівців, мало хто залишився. Одні загинули в запеклих боях, другі пішли – хто перевівся до інших частин, хтось створив нові окремі підрозділи, хтось подався у політику.

Навколо "Айдару" все частіше виникали різні скандали, пов’язані з мародерством, жорстоким поводженням з людьми або участю у бізнес-конфліктах.

Найяскравіший приклад - історія із вивезенням прямо з лікарні керівника "Укрспирту" Михайла Лабутіна. Айдарівці в цій ситуації захищали керівника держкомпанії, який перебуває під слідством через ухилення від сплати податків.

Сьогодні колишні айдарівці, які вже не пов'язують себе з батальйоном, часто відмовляються від коментарів. Мовляв, його керівництво має самостійно вирішити свої внутрішні проблеми, бо на передовій і зараз воюють хоробрі й справжні воїни – вони не винні, що в тилу хтось краде чи вирішує свої бізнес-інтереси.

Але проблеми та правопорушення, пов'язані з людьми, які зараз називають себе айдарівцями, вже давно перестали бути суто "внутрішньою справою" батальйну – останні кілька днів стрічки новин переповнені повідомленнями про акції айдарівців, а російські ЗМІ видають "блискавки" про те, що "Айдар" штурмує Міноборони".

Що сталось із відомим батальйоном і хто в цьому винен, спробувала розібратися "Українська Правда".

Викрадення серед білого дня

"Я планував з першого лютого поступово повертатись до "Айдару", хоча б на штабну роботу, але тепер і це неможливо", – каже Максим Козуб, притримуючи загіпсовану руку.

Раніше він був командиром взводу айдарівців з позивним "Тор", але у серпні, під час боїв за Вергунський роз'їзд, куля противника влучила в ліву руку і розтрощила кістку.

30 січня на мітингу "айдарівців" під Міноборони, куди Козуб прийшов пояснювати учасникам, що батальйон ніхто не розформовує, – по цій же руці хтось з однодумців колишнього комбата Сергія Мельничука добряче стукнув. Через це у плечовій кістці знову з'явилась тріщина.

У цей день під будівлею Міноборони було гаряче.

Близько 50 бійців, які зібралися під МО, були невдоволені створенням нової військової частини і призначенням в.о. комбата батальйону Євгена Пташника. Також напередодні мітингу з'явилися повідомлення у ЗМІ щодо розформування батальйону із посиланням на Юлію Євдокимову, котра видавала себе за прес-секретаря батальйону.

До цього "Айдар" мав інший номер військової частини і його командиром був Сергій Мельничук.Він  – колишній військовий, хоча свій батальйон на початку травня створював разом з п'ятьма товаришами – цивільними. На Луганщині тоді не було батальйонів територіальної самооборони, і "Айдар" Мельничука став першим на захисті цього регіону.

Але через те, що печатка батальйону була загублена, в середині січня Міноборони видало батальйону нову та змінило номер військової частини. Змінився і керівник "Айдару", оскільки Мельничук обрався до парламенту за списком "Радикальної партії Олега Ляшка", і як нардеп не міг бути одночасно командиром батальйону.

Ще в п’ятницю, 30 січня, у коментарі "Українській правді" Мельничук стверджував, що готовий скласти мандат нардепа і повернутися на фронт.

Однак у вівторок, 3 лютого, він від своїх слів вже відмовлявся через нібито переслідування з боку правоохоронних органів. "Він (Аваков) готує подання в ГПУ, і найближчим часом мене буде заарештовано, на цьому усе закінчиться",– пояснив Мельничук своє небажання позбавлятися депутатського мандату.

До того ж, колишній комбат "Айдару" наголосив, що має намір подати законопроект, який дозволить командирам батальйонів суміщати обов’язки нардепа і військовослужбовця. У своєму бажанні він не єдиний – зараз у ВРУ зареєстровано три законопроекти на цю ж тему.

Поки ж Мельничук намагається зберігати свій вплив на батальйон через проведення резонансних акцій.

Під час мітингу 30 січня бійці "Айдару" спробували вибити двері до Міністерства оборони, але охорона відомства змогла їх відтіснити. У якості попередження до центрального входу айдарівці знесли гумові шини – один із символів Майдану.

Бійці не приховували свого невдоволення.

"Є проблема з новим комбатом (Пташник – УП). Так сталося, що більша половина бійців його не знають, його немає на передовій. Призначивши його, не прислухалися до думки бійців і командирів груп", - пояснював гнів колег боєць із позивним "Комаров".

Мельничук же користується повагою серед частини айдарівців, бо справді був з бійцями в окопах, а не відсиджується, як кажуть бійці, далеко від передової як Пташник.

Не зміг заспокоїти бійців і один із заступників міністра оборони Петро Мехед, який намагався переконати їх "продовжувати захищати країну". Його промова, навпаки, посилила невдоволення серед бійців.

"Агов! Покажи який ти воїн! Засунь собі в дупу ту печатку", – перекрикували вони Мехеда. Від когось з бійців пролунала пропозиція перекрити дорогу через що заступник міністра поспішив повернутися в приміщення МО.

Натовп заспокоюється тільки коли із приміщення Міноборони виходить Мельничук.

"Сьогоднішня акція себе показала, – починає він, говорячи в мікрофон, – зараз ми розійдемося, я не хочу, щоб хтось захворів під цим дощем – і вже в понеділок нас вийде тисячі. Ми заблокуємо повністю міністерство оборони, ми підемо під Генпрокуратуру, щоб зробили відповідні висновки. Потрібно – будемо блокувати і адміністрацію президента, щоб він нас почув все-таки".

Сергій Мельничук, автор фото Олександр Синиця, УНІАН

Недогерої

У понеділок, 2 лютого, ситуація з батальйоном мала продовження. Керівник фракції "Радикальної партії" Олег Ляшко на своєму Facebook розмістив фото палаючих шин - їх таки запалили представники "Айдару", жінки, яки представилися матерями бійців 25-го батальйону, а також "Батальйонне братство", керівника якого у середу затримала СБУ.

"Це горить Міністерство оборони. Підпалили його ті, хто називає себе айдарівцями. Підпалили тому, що колишній командир батальйону Сергій Мельничук, який на моєму горбу став народним депутатом України, вимагає поставити свою людину на посаду комбата. Це диверсія. Під час війни за таке розстріляли б", – написав Ляшко.

Наступного дня вже у Верховній Раді, пояснюючи свою позицію УП, Ляшко так само не цурався висловів у бік Мельничука.

"Включаючи його в список, я не розумів, що це за людина, і визнаю свою помилку. Я йому кажу – склади мандат, чого ти ним прикриваєшся. Хочеш воювати – йди на фронт і воюй! Не хочеш – сиди і виконуй рішення фракції!" відхрещується від третього номеру свого списку нардеп.

Мельничуку на такі репліки Ляшка є що відповісти: "Ляшко не брав мене до списку. У нас були домовленості. Саме на крові бійців "Айдару" партія пройшла в Раду. Ми ж пам'ятаємо, як мочили його "1+1" й інші медіа, а його рейтинги тоді сильно впали".

Проте не тільки в Ляшка є запитання до Мельничука. Є вони й у бійця з позивним "Тор", який зараз лежить у лікарні з переламаною рукою, й звідси продовжує слідкувати за ситуацією в "Айдарі".

Раніше айдарівці намагалися не виносити на публіку проблеми в "Айдарі". Їхнє вирішення зводилось до зустрічей однополчан і волонтерів з керівництвом Генштабу та правоохоронцями.

Як розповідає Тор, якого насправді звуть Максим Козуб, з вересня зустрічей лише з Віктором Муженком, де обговорювалися проблеми батальйону, було дев’ять.

"Ви ж читали, що написав Женя Дикий (заступник командира взводу та командир відділення у його взводі – УП)? Ми довго не розповідали про проблеми батальйону, але це вже якась межа", – коментує Максим.

Саме його викрали та побили під час мітингу 30 січня під Міноборони. Для нього особисто це стало "межею". Тоді колишні колеги, за словами Козуба, зв'язали йому руки і ноги скотчем, і так протримали біля КПП Міноборони приблизно 7 годин, а потім погрожували вивезти "в підвал" десь на Житомирській трасі.

"Хтось розв'язував руки і давав відпочити, а хтось мучив спрагою і не давав навіть справити малу нужду. Я завжди був проти, аби так навіть з терористами поводились, а це – айдарівці, свої ж ніби..." – пригадує Козуб.

Зрештою, його відвезли до міліції, яка знайшла гранату в рюкзаку Козуба.

"Я вже зрозумів, що мені підкинули. Тепер ведеться розслідування по статтях 127 і 146 (незаконне затримання і катування), і по цій РГД теж", – додає Тор.

Під його лікарняною подушкою – невелика папка документів, які він виймає на підтвердження своїх слів про безчинства колишнього комбата Мельничука.

"Ось історія про спробу захоплення миргородського заводу продтоварів "Калинка", - демонструє він папери.

                                 
 
           Натисніть, щоб збільшити
 
                                     

"До підприємства прийшло кілька десятків бійців, які сказали, що вони їхали в зону бойових дій, але вирішили навідатись на завод, "бо там є якісь сєпари". Вийшло так, що Олександр Ногачевський (член наглядової ради заводу – УП) – якимось чином мав відношення до каськівських нацпроектів. Коли Каськів намагався відмити гроші, Саша (Ногачевський - УП) не дав це зробити, за що отримав віджим бізнесу", – розповідає Тор і показує заяву про злочин, написану бізнесменом.

У ній у деталях описано зустріч 29 жовтня Ногачевського і Каськіва з Мельничуком і ще 20 озброєними бійцями. Зустрічалися в офісі Ляшка на Кловському узвозі.

Тоді Каськів, за свідченнями Козуба, пояснив бізнесмену, що йому "ще не довго ходити по землі", а товариші Мельничука пригрозили розправою за те, що "відібрав заводи у Каськіва".

Сам Мельничук в коментарі УП не приховує, що товаришує з Каськівим, але не в питаннях бізнесу.

"Багато хто пов’язує моє ім’я і Каськіва. Так, ми товаришуємо, і Каськів надає велику допомогу. Він неодноразово був на передовій і неодноразово був на території сепаратистів. Нехай будь-який з командирів сходить туди. Бізнес до війни не відноситься", – коментує колишній комбат батальйону.

"Українська правда" намагалася отримати коментар Каськіва, але його радник на момент публікації матеріалу так і не надав відповіді на запитання.

Конфліктів у Мельничука вистачало із іншими бійцями.

Автор гнівного посту на фейсбук "БАНДА "АЙДАР" VS БАТАЛЬЙОН "АЙДАР", УКРАЇНА VS СОМАЛІ" Євген Дикий – колишній командир відділення другої роти "Айдару", який влітку отримав поранення і не може перебувати в батальйоні після операції на серці – так само звинувачує Мельничука в тому, що він використовує батальйон для сумнівних оборудок і рейдерства.

"Які у мене є підстави говорити про рейдерство? А ви згадайте спробу захоплення алюмінієвого заводу в Запоріжжі. Були ще спроби поставити "під себе" інші бізнеси. Я це знаю від бійців, яким напряму пропонували брати участь у подібних операціях. Ці бійці виявились, з точки зору Мельничука-Каськіва, "недостатньо розумними", бо вирішили просто поїхати воювати у Щастя", – додає Дикий.

Ще пару місяців тому у розмовах з журналістом УП він обережно згадував "режим отжим" (мародерства) бійців, неоформленість айдарівців і конфлікти в батальйоні, вказуючи, що таке часто буває на війні, і головне тут – результат, який показує батальйон. А він є. Велика кількість взятих населених пунктів і відважність, з якою айдарівці беруться за найнебезпечніші і найскладніші завдання.

Тепер Євген різкий у публічних виступах: "Ситуація з Максимом Козубом показує, як система Мельничука діятиме з будь-яким опонентом. Мене вже питають, чи я не боюсь".

Дискусії у таборі під Старобільськом про те, чи варто конфіскувати в сепаратистів зброю, чи віддавати її одразу правоохоронцям. Липень 2014 року. Автор фото Дмитро Ларін

Волонтери-маркери

Через ситуацію в батальйоні чимало потужних волонтерських груп відмовились централізовано допомагати "Айдару".

Наприклад, "Повернись живим" публічно заявили про це у листопаді, використавши в своїх аргументаціях слова і вирази, якими нині оперують Козуб та Дикий. Керівник волонтерського об'єдання Віталій Дейнега грозився навіть кинути Мельничука до смітника прямо біля будівлі ВРУ.

Ще один відомий волонтер, засновник "Народного тилу" Георгій Тука про проблеми в батальйоні знав з літа.

"Спершу ще не дуже надавали цьому значення, бо війна – це війна, всяке може бути. Але коли почали приходити повідомлення з глибокого тилу з проханнями захистити їх від "Айдару…" – каже Тука і замовкає.

Йому неприємно говорити про це, але розбірки і грабежі набридли не менше, і в цьому він звинувачує керівництво батальйону.

"В "Айдарі" з першого дня з точки зору документообігу – повний бардак. Ні для кого не секрет, що 2/3 бійців, у тому числі з тих, що загинули, не оформлені. Це безпосередньо мав робити Мельничук, чому він це не робив? Ви кажете, що в інших батальйонах теж є порушення. Так, але цього нема в таких розмірах", – каже Тука.

"Можу навіть сказати точно, коли ми припинили спілкування і допомогу "Айдару "- 28 серпня", – говорить Володимир Григоренко, представник Старобільської ГО "Воля", яка однією з перших почала допомагати батальйону – "географія" зобов'язувала.

Сам – у минулому працівник карного розшуку, старобільчанін мав чітке уявлення, які контрзаходи можна вжити для підтримання дисципліни та підвищення авторитету бійців "Айдару". Що сталося саме в цей день, він не говорить, тільки додає: "Після цього вся наша робота з батальйоном зводилася до боротьби з протиправними діяннями людей у військовій формі".

"Ніхто не вживав заходів до наведення порядку - ні Мельничук, поки був комбатом, ні Валентин (Лихоліт,"Батя"- УП). Хоча останні півтора місяці, коли почала працювати військова комендатура, стало трохи краще".

Зараз "Воля" передає в "Айдар" тільки адресну допомогу – конкретному бійцеві, конкретний підрозділ, конкретне ПІБ або позивний. На жаль, гуманітарка часто приходить з позначкою "НЕ для Айдара".

У Мельничука на це своє пояснення: "Багато хто нам припинив постачати допомогу. Після деяких подій я запровадив систему через накладні. Тобто він заходить, і по накладній перевіряють. Ми потім усе будемо викладати на свої сторінці, щоб усі бачили, що волонтери возять. Після того, як ми почали контролювати, то деякі організації відмовилися нам постачати гуманітарку".

"Айдарівці" під міністерством оборони. Автор фото Олександр Синиця, УНІАН

З чого сир-бор

Те, що у батальйону є проблеми, визнають і командири, і бійці.

"Ми знаємо більше проблем, ніж знають ЗМІ, ми розуміємо, що є особи, яких потрібно локалізувати", – каже Олександр з позивним "Комаров".

Так само говорить і Мельничук: мовляв, треба забрати провокаторів і людей, які вчиняють неправомірні дії.

Ввечері понеділка, 2 лютого, Мельничук заявив, що у нього з Генштабом є домовленість, що "Айдар" розділять на дві частини. Про це із повідомлень в інтернеті дізнався і новий командир частини Євген Пташник, який, за словами деяких бійців, їх не влаштовує.

Пташник відмовився від будь-яких коментарів, поки у нього на руках не буде відповідного документа.

Вже ранком вівторка, 3 лютого, стало зрозуміло, що ні про який поділ на частини мова не йде. Хоча у ВР Мельничук продовжував наполягати на тому, що командиром буде "наш майданівець, побратим, а не виходець із інших структур".

Владислав Селезньов, речник Генштабу, розповів УП, що насправді батальйоном командуватимуть не Мельничук і не Пташник, а третя особа, яку призначить Генштаб.

"Батальйон "Айдар" буде один. Не буде "Айдару" імені Мельничука чи "Айдару" імені Пташника, "Айдар" є один – 24 батальйон", – каже Селезньов.

Він підкреслив, що мова йде про нову частину із новою печаткою, тому що місцезнаходження старої, яка нібито є у бійців"Айдару", зараз невідомо. Мельничук стверджує, що вона знаходиться в Щасті.

Але навряд чи такий розподіл влаштує Мельничука та бійців, які його підтримують. На сьогодні підконтрольна йому частина не сприймається Генштабом, тож у бійців можуть бути проблеми з отриманням виплат, наприклад.

Відтак частина бійців Мельничука має усі шанси стати нікому непідконтрольним угрупуванням, яке у будь-який момент прийде під Раду або Адміністрацію президента із палаючими шинами та дивними гаслами.

Цим Мельничук погрожує часто.



powered by lun.ua
2
Стиль життя кандидатів. Гриценко на риболовлі, Ляшко з собаками, Бойко у спортивному костюмі
Титанова схема Фірташа. Чому ЗТМК уже два роки не повертають державі
Сегвеї, редагування генів та селфі-палиця: 10 найгірших технологій 21 сторіччя
Обережно, фейк: МВФ не скасовував транш у 500 млн для України
Усі публікації