Про Гоголя, Довженка, Бортка і нас, грішних…

34 перегляди
Ігор Каблак, для УП
Понеділок, 13 квітня 2009, 09:16

Екранізувати "Тараса Бульбу" дуже мріяв Олександр Довженко (я знайшов, принаймні, п’ять версій сценаріїв). Віднайшов я їх у бібліотеці Вернадського коли сам писав сценарій на конкурс, який проводило наше рідне Мінкультури, ще без туризму, з понтом під Жерара Депардьє, котрий нібито мав зіграти Бульбу, на зло Голівуду з його "хоробрим серцем", клятим москалям та на радість нам, щирим патріотам.

В житті наче в кіно. Минуло два роки. Голівуд од злості не вдавився, Депардьє Бульбою не став, а москалі самі зняли "Тараса Бульбу" (з нашими ж акторами в основному) і показують фільм у всіх наших кінотеатрах.

Вперше я плакав, коли переможець конкурсу сценаріїв, народний артист України Віктор Гресь не на екрані, а на пальцях розказував і показував (Шустер Live 6 квітня 2009) як відлітає у вічність душа безсмертного козацького отамана Тараса Бульби, а безголові ура-патріоти шпилили російського режисера, киянина за походженням, народного артиста Росії і України Володимира Бортка.

Причому у тому ж павільйоні, де 68 років тому розпочиналась історія екранізації Тараса Бульби (!?)…

Так от Довженко в квітні 1941 року закінчив сценарій, в травні було розпочато підготовку до постановки фільму, 21 червня року розбив за традицією об штатив тарілочку, а 22 червня Гітлер на друзки розбив мрію великого режисера коли-небудь зняти "Тараса…".

Хто став на заваді Віктору Гресю? Не знаю. "Відсутність належного фінансування"? Чи може якийсь інший культурологічний, фінансовий, бюрократичний чи який інший Гітлер?

А тому маємо те, що маємо (тобто ні х..на). Власне, як дбаємо, так і маємо.

Проте подразник з’явився дуже потужний. Сусіди зняли фільм на свої гроші, на нашій натурі, за своїми лекалами тощо. Звичайно, "с превєлікім удовольствієм" и не без моралі ми б критикували і кпинили своє кіно, але його… немає.

Тому вперед! Бомбити фільм Бортка!!! (А критикувати там є що, повірте на слово. Або краще самі подивіться. А ще краще прочитайте повість Гоголя і подивіться кіно).

"Я ставлю перед собою завдання з найбільшою повнотою втілити у фільмі гоголівську повість, передати її романтичний аромат, її дух. Я вважаю, що повість ця написана Гоголем у найвищій мірі "кінематографічно", і я старався, щоб у режисерському сценарії не було помітно "швів" і слідів мого втручання. У фільмі діятимуть усі персонажі повісті, в недоторканому вигляді залишається сюжет і композиція твору". Так писав Довженко, ставлячи надзавдання фільму

І треба сказати, що вирішив він його блискуче. Багатотиражка "За більшовицький фільм" писала 20 квітня 1941 року: "Сценарій "Тараса Бульби" побудовано так, що вся сила і краса твору Гоголя залишилася недоторканою".

Вдруге я плакав уже в кінозалі, коли увесь час думав: а чому це кіно, хай і не досконале, зробили не ми?

Чому серед наших депутатів-мільйонерів і недепутатів-мільярдерів не знайшлося меценатів, аби профінансувати нашого, українського Бульбу, знайшлися ж кошти замовити Спілбергу фільм про жертв голокосту?

Чому мер-мільярдер з легкістю готовий профінансувати мільйон доларів за пошуки нареченої для свого секретаря, не знайшов мільйона гривень для проведення доленосного конкурсу молодих піаністів Володимира Горовиця ? Та що там мер? Ні мерія вкупі, ні ціла держава не знайшли нещасного мільйона гривень?

Гоголь дуже містичний письменник. Так сталося, що перший варіант "Тараса Бульби" (як, до речі, і "Мертві душі") той, про який згадує Олександр Палій був написаний у Римі, ми послуговуємося другим, менш кривавим… (так що уявіть собі перший?!).

Якраз у двохсоті роковини стався землетрус. Ну так сталося. Без ніяких аналогій. Серед жертв є і наші співвітчизники. Як горе, як щастя не мають національної приналежності так і Гоголь – один на всіх.

Тільки читають його по-різному. У цьому нічого дивного нема. По-різному читають і розуміють Шевченка. Та ви візьміть Біблію, один текст, а релігії – різні. Це нам знак, що Гоголь не український, не російський, і не італійський письменник, і навіть не антипольський чи анти єврейський.

Він Геній, який належить Людству. А історія екранізації Бульб, власне, тільки починається.

Ось москалі зняли чудову москальсько-голлівудську версію XXI століття. Є стара чисто голлівудська версія 30-тих років, де козаки дуже смішні і схожі на апачів. Є радянська чорно-біла наївна і сентиментальна. Буде, безумовно, і наша, українська, а ще довженківська версія…(Є ще порох в порохівницях!).

А стосовно царя, то Довженко, наприклад, дуже просто вирішив це питання. "Що, взяли, чортові ляхи? Думаєте, є що-небудь на світі, чого б побоявся козак? Підождіть, настане час дізнаєтесь ви, що таке православна руська віра. Вже й тепер чують далекі й близькі народи – піднімається з руської землі сила, і не буде в світі сили, яка б не скорилася їй…".

Гадаю ніхто не заперечуватиме, що тема Тараса Бульби набагато вартісна, ніж тема графа Монте-Крісто (а є ж понад 20 екранізацій цієї теми!). Мені розповіли, що актори Запорізького обласного драматичного театру самотужки знімають на цифру свого "Тараса Бульбу" (як це по-нашому, по-українськи, не пропадати ж декораціям!?авт.).

Відгудуть джмелі, бджоли, і "прочі насєкомі", а кіно буде завжди. Бо хто не дбає про своє кіно, дивиться чуже. Або ніякого!!!

Ігор Каблак, для УП



powered by lun.ua
"Український Єрусалим". Перевернутий Ісус, "Вій" і підземелля в Седневі
Коломойський двічі програє у справі Приватбанку. Що це означає?
Посол Туреччини: Зеленський сказав нам "казан-казан", і це – головна ідея нашої співпраці з Україною
Як підняти зарплати лікарям, медреформа у 2020 році та конфлікт у МОЗ: інтерв'ю міністерки Зоряни Скалецької
Усі публікації