Конвертний геноцид. Чому Рада саботує закони МВФ після підозр від НАБУ

Україна таки пережила найважчу зиму в своїй історії і з початком весни мала б отримати шанс перевести подих. Але навряд чи зможе. Адже небезпека економічного колапсу наблизилась як ніколи з початку повномасштабного вторгнення РФ.

У найважчу весну країна входить із розбалансованою економікою і майже повною залежністю від своєчасності зовнішніх запозичень. В буквальному сенсі, здатність успішно воювати залежить від того, чи зможе влада втримати керованість економіки і фінансову стабільність.

Тому робота українського політичного керівництва мусить бути підпорядкована тому, щоб шукати джерела надходження фінансів у країну. По-перше, йдеться про розблокування великого кредиту на 90 мільярдів євро від Європейського Союзу. По-друге, про швидке виконання умов для того, щоб отримати допомогу від МВФ та за програмою Ukraine Facility Plan.

Перша задача складна, бо вплив на охоплену виборами та українофобією Угорщину в Києва обмежений. А от все, що стосується реформаторської "домашньої роботи", мало б бути реалізовано без затримок.

Але, як кажуть, є одне але – Верховна Рада, яка єдина може ухвалювати потрібні законодавчі зміни, розвалюється на очах.

"5 березня у президента була велика нарада уряду, ОП і парламенту. Після неї керівництво Ради з Качкою (віцепрем'єр з євроінтеграції – УП) говорили кілька годин. Віцепрем'єр каже: "В мене є велика ідея – внести в парламент 300 законопроєктів по євроінтеграції". А Стефанчук йому: "Тарасе, забудь. В тебе є перший кластер (переговорів про вступ України в ЄС – УП) – внеси один (!) законопроєкт, і спробуємо хоч його провести. Для чого заводити цю "машину" 300 разів"", – переказує розмову посадовців один із її свідків.

Власне, оцей контраст між масштабом задач, які треба вирішувати, і реальними можливостями команди президента добиватися рішень від парламенту, дуже точно описує катастрофу, до якої наблизилася влада. А з нею – і вся країна.

Почалося все минулого липня з бездумної атаки на антикорупційні органи, роль виконавця в якій відвели Верховній Раді. Після "Міндічґейту", численних інших корупційних викриттів в ОП та уряді, після підозр через зарплати в конвертах для депутатів, колись могутня монобільшість стиснулась до загрозливо малих розмірів.

Ба більше, "Слуга народу" ще й втратила можливість залучати "партнерів на стороні" після початку "конвертного геноциду" проти Юлії Тимошенко від усе тих же НАБУ / САП.

Як наслідок – провали голосувань за чутливі для роботи з МВФ закони, на які "СН" насилу стягує по 120 голосів із 226 необхідних.

Як і чому фракція президента пройшла фазу напіврозпаду, чи є в неї потенціал зібрати назад своїх депутатів, чи повернеться Тимошенко та інші "опозиціонери" в конструктивне русло, а отже, чи зможе країна уникнути економічного колапсу через відсутність зовнішньої допомоги, розбиралась "Українська правда".

Без ядра, або Половина більшості

Так звана "монобільшість" де-факто уже давно не є більшістю.

На початку вторгнення депутати зібрались з силами, і Рада працювала на повну. Але поступово, з кожним роком великої війни ситуація деградувала.

Хтось із народних обранців роз'їхався по "ужгородських котлах", хтось утік за кордон, когось – вигнали з фракції.

Таке хитання в "Слузі народу" було завжди. Але попри все фракція стабільно мала робоче ядро, яке до початку війни з антикорупціонерами та "Міндічґейту" трималося на рівні 170–180 осіб.

Крім того "Слуга народу" могла підключати групу "Довіра" олігарха Андрія Веревського, який завжди готовий допомогти лояльними плюс-мінус 20 голосами. Була змога домовлятись із групою Ігоря Палиці "За майбутнє", яка голосувала завжди недисципліновано, але 10–15 голосів за потреби могла зібрати.

Плюс голоси "полонених", як нардепи самі себе називають, з орбіти олігархів Сергія Льовочкіна та Дмитра Фірташа, як і невелика група Вадима Столара з решток ОПЗЖ. Завжди шукала можливості бути корисною і фракція Юлії Тимошенко, яка обмінювала голоси, то на якісь додаткові виступи, то на слоти в "Єдиному марафоні", то на зменшення активності силовиків щодо своїх людей.

Одним словом, при своїх 180 голосах, "Слуга" завжди мала змогу голосувати спущений з Банкової порядок денний. Аж поки все не почало різко сипатись влітку 2025-го року, коли Офіс президента вирішив влаштувати в країні маленьку корупційну революцію і з тріском програв її "картонковому Майдану".

Рада у війні Офісу президента з антикорупційними органами виконувала лише функцію реалізатора "злочинного задуму". Але, якщо президент після того скандалу зумів навіть відновити власний рівень довіри, то парламент оговтатися так і не зміг.

Коли ж НАБУ прийшло з підозрами щодо зарплат у конвертах, зокрема й до близького не останнім людям у "Кварталі" нардепа Юрія Кісєля, то й так хитка конструкція "мономеншості" захиталася зі ще більшою амплітудою.

У "Слузі" тепер скаржаться, що в підозрах Кісєлю й іншим фігурантам написано про виплати за голосування безневинних ратифікацій міжурядових угод.

"За весь час війни в Раді було два рази, коли голосували якусь "шкуру": соєві правки і блоки для Хмельницької АЕС. Все. І тут залітають НАБУшники і кажуть, що депутатам платять за ратифікації. Ну це повна дурниця. Всі розуміють, що депутатам прилітає через війну президента і антикорупціонерів. Ну ок, хай вони там все між собою вирішать, а тоді ми будемо щось голосувати", – пояснює обурення "слуг" один із впливових депутатів "СН".

Депутати сором'язливо замовчують, що питання ратифікацій було лише одним із голосувань, за які фігуранти отримували "мотивацію" в конверті. Але важливо, що всередині владної фракції домінує саме описана вище інтерпретація дій антикорорганів.

Після того, як у грудні минулого року депутатам підняли зарплати, потреба доплат у конвертах зникла сама собою. Зараз, як переконують співрозмовники УП у Раді, ніхто "слугам" не доплачує. Але вони й не голосують.

"Ми маємо класні НАБУ і САП – герої. А те, що тепер ми не можемо проголосувати жодного закону по Facility чи для МВФ – це дрібниці. Нікому вони не цікаві", – з гіркою іронією каже один із депутатів у керівництві "Слуги".

"Купа людей кажуть: "Я краще взагалі ні за що не голосуватиму, ніж потім до мене прийде НАБУ". Ядро у фракції впало до 110–120 депутатів. Як голосувати складні закони – незрозуміло. НАБУшники ж не прийдуть голосувати", – втомлено додає співрозмовник з-поміж депутатів, які воліють звалити всю провину на тих, хто викрив "конверти", а не тих, хто їх наповнював.

Здавалось би, голосування 10 березня в Раді лише підтвердили слова джерела УП. Депутати мали проголосувати один чутливий закон про так званий податок на OLX та кілька урядових законопроєктів.

Але ухвалення провалилось навіть при тому, що законопроєкт про оподаткування цифрових платформ мав голосуватись тільки в першому читанні. Скандальні норми про запровадження оподаткування міжнародних посилок, дешевших за 150 євро, і впровадження ПДВ для ФОПів мали спробувати вписати в нього до другого читання.

Навіть за такого лайтваріанту за цей закон і за урядовий соцпроєкт "Слуга народу" змогла зібрати лише по 120–130 голосів.

Проте в голосуваннях 10 березня треба дивитись не лише на провалені закони, але й на підтримані. Без цього картинка не буде повною.

Перші два голосування (ратифікація Конвенції про боротьбу з підкупом іноземних посадовців у міжнародних ділових операціях і дозвіл ГУР користуватися спецрадіочастотами) знайшли широку підтримку в залі і були схвалені. "СН" дала за закони 183 і 170 голосів відповідно. А вже через 6 хвилин при голосуванні "податку на OLX" цей потенціал кудись зник.

"А ніхто не розуміє, як так можна: ми маємо забирати у людей гроші на кожній посилці і бути козлами, а Юля і президент будуть роздавати свої чергові тисячі, єПідтримки і так далі. І от ми зараз нагребемо на себе цього негативу, а президент його взагалі підпише потім? Не раз же було у нас, що він просто кидав і не підписував", – пояснює один із десятків "слуг", які саботували МВФівський закон.

"Начальник думає, що він далі може просто спускати нам свої ідеї, а ми будем без питань їх голосувати. Якщо ми разом всі, то візьми на себе публічну відповідальність разом з нами. Та просто хоч поговори з депутатами. Але нам легше забрати у когось чергові пільги, з боями шукати якийсь жалкий мільярд на житло ВПО. А потім на якусь дурню, типу чекапу для людей після 40 років – нате 10 мільярдів. Бо це красиво у вечірньому звернені прозвучить", – роздратовано додає співрозмовник УП в "СН".

У президентській фракції скаржаться на ще одну проблему – чиюсь "цілеспрямовану роботу" проти "Слуги народу".

"У нас перед кожним важливим голосуванням відпадає по 15–20 депутатів. От вони були – а потім раз, і немає. І це не якісь старі групи чи організовані блоки, просто рандомні, не пов'язані між собою люди. Ми зараз намагаємося зрозуміти, хто за цим стоїть, бо це виглядає дуже підозріло", – розповідає співрозмовник у керівництві "слуг".

У "Слузі" кажуть, що раніше підозрювали, ніби це робота Порошенка чи Тимошенко, спрямована на розвал коаліції. Тим більше що Тимошенко якраз на подібній діяльності свого часу і була задокументована Антикорупційним бюро.

Втім, співрозмовники УП у керівництві Ради і фракції не дуже розуміють, чого саме прагнуть ті, хто намагається розколоти "Слугу народу".

"Ні Конституція, ні закони не передбачають відсутність коаліції як підставу для відставки уряду чи іншого способу припинення його повноважень. Також це не є підставою дострокового розпуску парламенту.

По-перше, ні про який достроковий розпуск йтись уже не може, бо Рада працює понадстроково. І, по-друге, в період воєнного стану парламент взагалі не може бути розпущений.

Тому і уряд, і Рада будуть діяти. Даремно стараються", – розводить руками співрозмовник у керівництві "слуг".

Немає мотивації. Як парламент (не)виживає без "плюшок"

"Парламент працює майже 7 років. Я не говорю, що це важко і виснажливо. Але за такий час навіть огірки в бочці перекисають", – жаліється один із чільних "слуг народу".

Співрозмовники УП серед народних депутатів визнають, що парламент дев'ятого скликання вичерпав себе. Зараз навіть найменша дестабілізація призводить до внутрішнього колапсу.

Наприклад, нещодавно Рада "відрядила" главу економічного комітету Дмитра Наталуху керувати в Фонд державного майна. Фонд отримав нового керівника, але комітет як одна з ключових і найстабільніших структур у парламенті фактично розвалився. Зараз у комітеті йде війна кількох груп впливу за те, хто буде головним, а робота буксує.

Через загрозу подібного сценарію, до речі, також зірвалося призначення очільника комітету Ради з питань правової політики Дениса Маслова міністром юстиції. В керівництві президентської "мономеншості" вперлися: "Якщо розвалити ще й правовий комітет, то взагалі можна розходитися. Уряду потрібні хороші кадри, але парламенту також. Ми більше не хочемо віддавати своїх у міністерства".

Варіант "розійтися" нині найбажаніший для парламентського крила Зе!Команди. Раніше Зеленський мотивував Раду погрозами про розпуск. Тепер депутати сплять і бачать, щоб нарешті позбутися мандатів.

Останні кілька років у кулуарах парламенту час від часу обговорюють десятки заяв "слуг народу" на складання депутатських повноважень, яким не дає руху Давид Арахамія. Глава "мономеншості" постійно переконує парламентарів, що каденція "скоро" закінчиться. Але обіцяне "скоро" ніяк не настає.

Великі надії депутати покладали на успішні переговори і швидкі вибори. Але війна в Ірані фактично поставила на паузу переговорний процес у форматі Україна – США – Росія. Тож більшість співрозмовників УП в Раді переконані, що виборів в Україні найближчим часом не буде.

"Немає конкретних дедлайнів для напрацювання законодавства щодо виборів. На засіданнях робочої групи Корнієнка обговорюють різні варіанти і можливі ризики, але це small talk без конкретних результатів", – пояснює УП один із топів "СН".

"Європейці сказали: "Повоюйте ще півтора – два роки. Ми дамо вам гроші". Під їхнім впливом Зеленський дав завдання політичному керівництву розробити сценарій, за яким в Україні ще кілька років не буде виборів і як у такій ситуації працюватиме Рада", – додає інший співрозмовник серед впливових представників Зе!Команди.

Сподівання на закінчення війни та складання депутатських повноважень виявилися марними. Залякування розпуском і "конвертна мотивація" втратили свій підбадьорливий ефект на депутатів.

Можливо, саме тут варто шукати природу появи різного штибу екстравагантних ідей, як-от, скажімо, ухвалення закону про мобілізацію нардепів.

Поки це розповідають як жарт. Але рівень посадовців, які вдаються до таких жартів, насправді насторожує.

Далі без "попутників". Чому опозиція більше не голосує зі "слугами"

"Мобілізаційний" варіант мотивації міг би стати для влади ще й хорошим інструментом контролю опозиції. Звучить дикувато, але виглядає, що інших ресурсів для пошуків партнерів ззовні у Зе!Команди більше немає.

Після "конвертного геноциду" Тимошенко закінчилася співпраця "слуг народу" з "Батьківщиною". Візит детективів НАБУ і прокурорів САП в партофіс Юлія Володимирівна в розмовах зі своїми депутатами, за даними УП, назвала справою рук Арахамії. Мовляв, влада зливає опозицію.

Раніше лідерка "Батьківщини" виторговувала за голосування різні "плюшки". Після вручення Тимошенко підозри депутати БЮТ на якийсь час навіть перестали ходити на засідання погоджувальної ради і парламенту. В таких умовах мотивувати їх працювати за владним порядком денним просто нереально.

До того ж монологи Тимошенко про "зовнішнє управління" в різних інтерв'ю не дають можливості думати, що її фракція голосуватиме за законопроєкти для МВФ чи Ukraine facility, які це уявне "зовнішнє управління" лише посилюють.

Читайте також: Вона скуповує. Тимошенко, підкуп депутатів і блискавична підозра НАБУ

У взаєминах президентської фракції із Петром Порошенком потепління було лише на початку повномасштабки. Тоді "Євросолідарність" активно підтримувала всі законопроєкти. Але кримінальні справи в ДБР і санкції проти Порошенка, спроби виселення партії з офісу на Лаврській явно не посприяли співпраці між політсилами нинішнього і попереднього президентів.

А після того, як з-за океану повіяло запитом на вибори, чекати від "Європейської солідарності" пориву братерства і єдності зі "слугами" взагалі даремно.

Фракція "Голос" давно не працює як єдиний організм, тому не може стати навіть ситуативним союзником для мономеншості.

Отож все, на що може розраховувати зараз "Слуга народу" – депутати "Довіри" і трохи уламків забороненої ОПЗЖ. Але вони навіть у повному складі здатні дати всього кілька десятків голосів. Зважаючи на результати пленарного засідання 10 березня, цього зовсім не достатньо для позитивних голосувань.

Тому або президент знайде в собі сили і внутрішню енергію домовитися зі своєю фракцією в Раді, або країні варто чекати обіцяної Данилом Гетманцевим фінансової катастрофи просто цієї весни.

***

Під час онлайн-спілкування з журналістами 20 січня 2026-го Зеленський заявив, що різні фінансові та політичні групи завжди прагнули розвалити президентську фракцію.

"Але монобільшість голосувала всі закони, яких просили Європейський Союз і Світовий банк, які були дуже потрібні нам для кандидатства на шляху до ЄС", – наголошував президент.

Зараз "коаліція" Зеленського не здатна забезпечити позитивне голосування навіть за ті законопроєкти, від яких залежить фінансування країни. Особливо за ті.

Рада, а може й вся вибудувана під Зеленського система влади, переживає найгострішу кризу з початку роботи в 2019 році. Депутати втомилися і втратили мотивацію працювати другими і третіми номерами в "шоу однієї зірки".

Як жартують співрозмовники УП з головної будівлі на Грушевського, "всі перекисли".

Але хай як близько до того, що цій "банці огірків" зірве кришку, вибори провести неможливо, тому й альтернатив немає – єдиний законодавчий орган має працювати далі.

"Хай там як, ми продовжуємо щось голосувати, демонструвати, що український парламент справді є. Чи складно це? Останнім часом стало дуже складно. Але вибору в нас немає", – резюмує під час спілкування з УП один із топів "Слуги народу".

Роман Романюк, Ангеліна Страшкулич, УП