З небес на землю. Як Україна використовує та водночас марнує літо можливостей на фронті

У квітні цього року УП випадково дізналася, що один із потужних корпусів Сил оборони, "Азов", отримав партію "Хорнетів".

На той момент ці дрони були чимось настільки новим і невідомим для широкої аудиторії, що про їхнє існування, здавалося, навіть гугл не знав. Тож ми обережно перепитували в нашого співрозмовника з цього ж корпусу: як ці дрони називаються?

На що він відповів, що це легкі американські дрони від колишнього CEO Google Еріка Шмідта – і вони допоможуть Силам оборони дістати росіян у глибокому тилу. Мовляв, для нас це може змінити все – а Шмідту треба хороший полігон для обкатки озброєння.

"Шмідт привіз нам свої "Хорнети" та "Бамблбі", щоб вони натренувалися (на захоплення цілі тощо – УП)", – пояснює УП співрозмовник в одному з підрозділів, що вже давно застосовує мідлстрайки.

На момент цієї розмови "глибоким тилом" противника для української армії, точніше лінійних бригад і невеликих підрозділів безпілотних систем – тобто неспеціалізованих підрозділів, були 20–30–40 кілометрів від лінії бойового зіткнення (ЛБЗ). І навіть на таку глибину могли літати не всі.

Коли ж робота "Хорнетів" почала регулярно з'являтися в новинах, стало зрозуміло, що ті самі лінійні підрозділи розширили поняття "глибокого тилу" до 100–150 кілометрів.

Це, наприклад, приблизна відстань між Києвом та Житомиром – тільки її долає не авто, а дрон з 3–5-кілограмовою бойовою частиною.

"Азов" дотягнувся "Хорнетами" до Донецька та Маріуполя. Але головне, що він дотягнувся до великої частини доріг окупованої Донеччини, по яких іде логістика російської армії. До цього вона була практично в повній безпеці.

Паралельно з ерою мідлстрайків в інформаційному просторі почала з'являтися низка позитивних заяв та інформприводів – про перехоплення Україною ініціативи на деяких напрямках фронту, гальмування російського наступу та, звісно ж, успішні далекобійні удари по російських НПЗ. Мовляв, ситуація поліпшується, і Україна нарешті повертає собі до рук "карти", відсутністю яких нам дорікав Трамп.

Піддавшись на цю ейфорію, УП пішла до військових різних рівнів запитувати, як у них проходить те саме "поліпшення". У відповідь ми почули, особливо від піхотних командирів, які воюють безпосередньо "на землі", що перехопленням ініціативи поки що не пахне. Як і відчутним ефектом від мідлстрайків на ЛБЗ.

"Я не знаю, де ми перехопили ініціативу, просто на деяких напрямках минула хвиля пі*арської активності, але згодом вона повернеться. На Слов'янському напрямку російський наступ не зупиняється з падіння Сіверська (грудень 2025-го – УП). Констаху бережуть вкрай виснажені бригади – усе, що вдається, то це дронщиками пі*арів ганяють, ото і все", – каже УП офіцер одного з корпусів, що діє на Донеччині.

"На Гуляйполі ініціативою й не пахне, особливо коли свіжі сили (противника – УП) заїхали", – додає інший співрозмовник, що працює на Запоріжжі.

Але шанс на те, щоб завдати противнику якомога більше шкоди в найближчі 3–4 місяці, справді з'явився. І його треба використати на повну.

У цьому тексті ми розповідаємо, як у Сил оборони з'явився цей шанс та через що вони, на жаль, ризикують його змарнувати.

Як Міноборони простимулювало перехід війська на мідлстрайки

Самі собою мідлстрайки – удари дронами-камікадзе, що летять на 30–200 кілометрів – не є чимось революційним для українського війська. Спецслужби, зокрема ГУР та СБУ-шна "Альфа", а також підрозділи Сил безпілотних систем запускають мідлстрайки вже кілька років, навіть ті ж самі "Хорнети". Лише за останній, 2025-ий, як порахувала "Оборонка", успішних влучань було щонайменше 365.

Новинкою є дещо інше – це "спуск" частини мідлстрайків з рівня елітних спецслужб і підрозділів Сил безпілотних систем до корпусних батальйонів БПЛА та, відповідно, масштабування цих засобів. Тобто активне нарощування виробниками кількості дронів рівня "мідлстрайк".

З початку 2026-го року до червня включно, повідомляють УП у Міноборони, кількість уражень БПЛА на глибину 20+ кілометрів, за кількістю єБалів, зросла майже в 13 разів. На глибину 50+ кілометрів – у 44 рази.

Як це сталося? Насправді – ключову роль у цій історії, за всієї поваги, зіграв не Ерік Шмідт. А ініціативність команди Михайла Федорова, відключення системи Starlink росіянам (що, зокрема, дозволило українцям претендувати на більшу кількість ліній зв'язку) та запит військових на доступний засіб середньої дальності.

"Ми дуже довго намагалися довести, що нам бракує засобів потужного ураження тактичного рівня. У противника, наприклад, є КАБи. Ми казали, що дрони від "FirePoint" і "Бегемоти" треба виводити на тактичний рівень. Зараз, за перші два тижні роботи (мідлстрайками – УП) ми знищили понад 100 одиниць техніки на дальності 60–150 кілометрів", – пояснює УП командир 1-го окремого штурмового батальйону з позивним "Перун".

Рік тому команда Федорова, який на той момент ще був міністром цифрової трансформації, прийшла до Генштабу з пропозицією ввести новий клас дешевих дронів, які б могли вражати противника на глибині 30+ кілометрів.

На той момент на такій відстані від ЛБЗ росіяни могли почуватися більш ніж спокійно або, як кажуть військові, "ходити на сігарєті". Масовий заліт українських дронів щонайменше "збадьорив" би противника, щонайбільше – послабив би його тиск на передові піхотні позиції.

Презентація команди Федорова мала назву "Тактичний край" і, наскільки відомо УП, нібито сподобалася Генштабу. Але водночас потрапила в бюрократичний вир. Мовляв, це щось нове, невідоме, нестабільне – треба розібратися, що з цим робити.

"Раніше мідлстрайки не були в пріоритеті, – пояснює УП ще одну причину затримки введення класу доступних мідлстрайків радник міністра Сергій Безкрестнов, більш відомий у мережі як Флеш. – Ми робили ставку тільки на діпстрайк, бо нам треба було знайти відповідь їхнім "Шахедам" (тобто дальнольотам – УП). А зараз у нас є можливість звернути увагу на мідлстрайки".

"У нас точно були інші пріоритети раніше", – додає інший співрозмовник, підрозділ якого вже кілька років працює з мідлстрайками.

Врешті дотиснути ідею з доступними мідлстрайками вдалося тільки в січні цього року, коли Федоров став міністром оборони. Тоді ж Міноборони почало контрактувати перші "Дартси" – українські легкі дрони (бойова частина – 4 кілограми), що летять на 50–70 кілометрів.

Цикл ухвалення рішень генералітетом, жаліються УП співрозмовники, ознайомлені з взаємодією Міноборони та Генштабу, відстає. Це стосується як питань БПЛА, так і закупівель НРК, переходу на дальні артилерійські постріли (через розростання кілзони) тощо.

На те, на що цілком можна відреагувати за місяць – два, головкому та Генштабу потрібен майже рік.

І це занадто довго. Україна не може собі цього дозволити.

Технологічний вимір російсько-української війни побудований таким чином, що одна зі сторін винаходить щось нове і використовує це максимально, допоки інша не винайшла протидію. І часом, доки пошук цієї протидії триває, треба скористатися сповна.

Зайшовши в Міністерство оборони, команда Федорова вплела ідею з доступними мідлстрайками в одну з найпріоритетніших для себе задач – захопити так зване мале небо на глибині 50–70 кілометрів та максимально зупинити на цьому відрізку логістику противника.

І це дуже амбітна й водночас потрібна ціль. Бо, як каже президент, російсько-українська війна вже перейшла із землі в небо – і саме ця її фаза стане вирішальною.

Старший аналітик фонду "Повернись живим" Микола Бєлєсков називає перехоплення ініціативи в малому небі – завдяки мідстрайкам, розвитку перехоплювачів тощо – "інтуїтивною відповіддю" України на російську військову стратегію, яка спирається на застосування людської сили.

Для втілення цієї "відповіді" в життя Міноборони пішло на три кроки:

1) Як відомо УП, МО оголосило конкурс на виробництво понад 100 тисяч мідлстрайків до кінця цього року.

Це має не лише наситити війська мідлстрайками, а й дати буст для масштабування такого типу дронів на українському ринку. Адже зараз Сили оборони вперлися в брак засобів. Тут нагадаємо: це все можна було почати рік тому.

"Зараз нам дуже бракує виробників", – зітхає в розмові з УП один із офіцерів, що нині закуповує для свого підрозділу мідлстрайки.

Більшість з цієї цифри, 100+ тисяч мідлстрайків, мають бути відносно недорогими дронами – до пари тисяч доларів, які летітимуть на 50–70 кілометрів і вибиватимуть переважно ворожу логістику (машини, бензовози тощо). Це означає, що ударів по дорогах окупованих частин Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської областей та Криму за місяць – два – три стане значно більше.

Ще одна частина замовлених мідлстрайків – важчі дрони, які летітимуть на 200+ кілометрів і відпрацьовуватимуть по ворожому ППО, укриттях тощо. Це те, що потенційно полетить по Криму.

І остання – легкі бомбери, які створюватимуть постійну напругу для противника неподалік лінії зіткнення.

У п'ятірку найбільш популярних і відносно дешевих мідлстрайків (до кількох тисяч доларів), які нині працюють на глибині 20–50–70 кілометрів, входять "Дартс", "Батон", "Блискавка", "Хорнет", "Вендетта".

2) Щоб "прожити" щонайменше місяць до завершення конкурсу і не втрачати час, допоки Україна має перевагу в мідлстрайках, МО перерозподілило кілька мільярдів гривень всередині свого бюджету й роздало їх 20 ефективним підрозділам БПЛА. Ці підрозділи мають самостійно купити дрони та відстріляти їх найближчими місяцями.

10 найкращих підрозділів у цей список внесло Міноборони, ще 10 додав Генштаб. Серед них – полки "Лінії дронів", батальйони БПЛА у 3-му та 7-му корпусах, 1-му та 475-му ОШП тощо.

"Усім дали пару сотень мільйонів гривень. Наш бат, наприклад, закупляє собі дрони, з різною бойовою частиною, які полетять на глибину до 150 кілометрів. Усе треба зробити за літо", – розповідає УП співрозмовник у 7-му корпусі ДШВ, який бере участь у цій "програмі".

"У принципі Міноборони підтвердило свої слова коштами. Воно не просто сказало: "Знищуйте по 30–40 тисяч противника" (точніше 50 тисяч – УП), а дали корпусам, батальйонам і полкам можливість закупити для цього засоби. Якщо всі підійдуть до цього питання так, як треба, ми зможемо зробити їм логістичний локдаун", – додає військовий.

Тут також варто зазначити, що Міноборони великою мірою покладається на те, що Україна отримає єврокредит, який дозволить компенсувати завчасно витрачені кошти. В інакшому разі постраждають деякі з уже запланованих статей витрат.

Саме тому це рішення є ризикованим.

Лідерами за кількістю влучань мідлстрайками наразі залишаються спеціалізовані підрозділи – СБУ-шна "Альфа", "Nemezis", "К-2", "Lazar Group", "Птахи Мадяра".

3) Разом із конкурсом на мідлстрайки на українському ринку Міноборони також розраховує законтрактувати 100+ тисяч дронів у межах міжнародної допомоги. Сумарно з українськими до кінця 2026 року їх буде понад 200 тисяч.

Коли має бути відчутний вплив мідлстрайків на фронт

З початку травня підрозділи, які почали активно працювати мідлстрайками, опублікували під сотню відео уражень. Пікапи, бензовози, Чонгарський міст, командні пункти росіян на Донеччині – все це горіло та розсипалося від влучань українських дронів.

Утім, на запитання "Чи відчуваєте ви вплив роботи мідлстрайків на фронт?" більшість співрозмовників УП серед командирів і військослужбовців різних рівнів – з Костянтинівського, Краматорського, Слов'янського, Олександрівського, Покровського напрямків – розводять руками.

"Ніякого ефекту, жодного", – каже УП офіцер з 19-го корпусу, який працює на Костянтинівському напрямку.

"Які мідлстрайки? Ми – десантники, усе, що ми можемо відчувати на собі, це російські "Молнії" та FPV", – відписує УП розвідник однієї з бригад ДШВ, що нині наступає на Олександрівському напрямку.

Ефект від роботи мідлстрайків, імовірно, наразі відчутний лише тим, хто з ними безпосередньо працює. А це, нагадаємо, лише 20 підрозділів (виносимо за дужки спецслужби).

В одному з таких, у 1-му окремому штурмовому полку (ОШП), мідлстрайки дозволили полку нарешті дотягнутися до тих цілей, які довгий час збирала кіберрозвідка. Від машини, на якій пересувається певний командир РФ, до квартири, в якій він зупиняється.

Над мідлстрайками 1-ий ОШП працює у зв'язці з іще одним потужним штурмовим полком – 475 "Code 9.2". На півдні у них діє спільний центр обробки інформації та прийняття рішень, який опікується кіберпростором, небом, землею та морськими шляхами.

"От, наприклад, ми знаємо, що до бригади, проти якої ми воюємо, будуть їхати дві машини з пальним або дванадцять людей в "Уралі" – і ми відправляємо туди три "Дартса". Вони летять пару хвилин. У підсумку – з дванадцяти людей доїжджає четверо. Або от дронщик вийшов з позиції, збирається у відпустку, пише своїм товаришам – скиньте точку, ми це читаємо, і наносимо туди ураження", – пояснює Перун.

Інший наш співрозмовник – з 7-го корпусу ДШВ, що бере участь у тестовій програмі, зазначає, що навіть для нього ефект від роботи мідлстрайків наразі малопомітний. Для справді відчутного ефекту – поки росіяни в принципі не зможуть доїжджати до своїх позицій, а ті, хто на них уже є, не матимуть доставки БК та їжі, – потрібен час.

"Ми можемо собі дозволити летіти на 100 кілометрів від точки зльоту – тобто працювати по логістиці противника, яка рухається в сторону Покровська. Але створити дефіцит тому угрупованню, яке стоїть у Покровську, нам ще не вдалося. Вони достатньо всього натягнули собі в місто. Втім, якщо ми й надалі працюватимемо, то цей дефіцит з'явиться. Яка логіка: не привезли генератори, дрони, НРК – їм стає важче, вони перестають пускати дрони на дурняка", – пояснює УП військовий.

Імовірно, про відчутний ефект від роботи мідлстрайків лінійними підрозділами та підрозділами СБС можна буде говорити в кінці літа - на початку осені.

І до цього часу Україна має посилити своє військо – командирів корпусів і бригад, піхоту, дронщиків, РЕБщиків, логістів. Як у питанні забезпечення (особливо НРК), так і в питанні поповнення людьми та призначенням на керівні посади сильних і ефективних командирів.

Єдиний співрозмовник УП, який буквально одразу позитивно відповідає на запитання про ефект від роботи мідлстрайків, служить у розвідувальному органі, що працює з дронами такого класу вже кілька років.

"Ми не просто вибиваємо логістику, ми робимо щось значно більше. Наприклад, у Запорізькій області (окупованій РФ частині – УП) практично немає електроенергії – бо Сили оборони вибили велику частину трансформаторів, російським дронщикам десь треба заряджатися, тобто їм треба генератор, а для генератора треба бензин.

По-перше, через удари по НПЗ у них дефіцит. По-друге, через наші удари по логістиці не може доїхати бензовоз. Що їм залишається? Пі*ар з Василівки отримує наказ їхати за бензином в каністрах у Ростов-на-Дону і везти його собі в цивільній машині, щоб ми не в'ї*али. А в цивільну машину ти багато каністр не поставиш", – зазначає наш співрозмовник.

Трафік на дорогах окупованої частини Запорізької області та частини Херсонської відчутно знизився, відколи Україна почала завдавати ударів по НПЗ та активніше здійснювати роботу мідлстрайків, зазначає наш співрозмовник з одного з розвідувальних органів.

І це той варіант умовно кращого майбутнього, на який Силам оборони треба рівнятися.

Що в цей час відбувається "на землі"

Доки Сили оборони зараз виборюють собі те саме вікно можливостей завдяки мідлстрайкам та ударам в глибині Росії, ситуація на лінії зіткнення переважно залишається без істотних змін.

Заяви чи радше трактування заяв військових і політиків про перехоплення ініціативи на деяких напрямках фронту – імовірно, передчасні та перебільшені. Перехоплення стратегічної ініціативи передбачає активний наступ, звільнення своїх територій і змушування противника до гри за своїми правилами.

Цього наразі не відбувається.

"Про нинішню ситуацію я б сказав, що ми намагаємося зупинити деградацію, погіршення ситуації на фронті, яке ми спостерігали з осені 2023-го, коли ворог перехопив ініціативу. Я б поки що не використовував термін "перехоплення ініціативи", "turning the tide". Я б говорив більш скромно – ситуація перестала погіршуватися", – відповідає на запитання УП про можливе перехоплення ініціативи на фронті старший аналітик "Повернись живим" Микола Бєлєсков.

"Ми намагаємося перехопити ініціативу, є певні контратаки під Запоріжжям, південніше, та на Дніпропетровщині (ідеться про Олександрівський напрямок, який по факту більше зачіпає Донеччину – УП). Але при цьому ворог далі продовжує наступати на сході, просуватися в Донецькій області, що означає, що повністю ми ініціативою не володієм. Ще раз: у нас зараз скромніші задачі – стабілізація лінії фронту, гарантування того, що ворог не буде просуватися, задля посилення наших переговорних позицій", – додає Бєлєсков.

Відповідно до наявних в УП даних з Краматорського та Слов'янського напрямків, з квітня по червень Сили оборони відповідали на штурми росіян, а не ініціювали їх самостійно. І щоденна кількість цих штурмів з боку росіян лише зростала.

"Ми ведемо активну оборону з елементами контрнаступальних дій, але не перехопили ініціативу. Травень був місяцем нарощування тиску противником, а початок червня – його реалізацією. Ворог визначає де, коли і якими силами атакувати", – зазначає співрозмовник УП на Краматорському та Слов'янському напрямках.

До того ж, як відомо УП, у заявах головкома про "звільнення Силами оборони більшої кількості територій, ніж була втрачена" не врахований "сіряк", або "зона впливу" (імовірно, його в принципі дуже важко облікувати). А в умовах постійної інфільтрації росіян цього "сіряка" – повно.

Сили оборони, наскільки відомо УП, ведуть, з різною інтенсивністю, наступальні дії на двох напрямках – Олександрівському та Лиманському.

На всіх інших – від Сумщини до Херсонщини – стоять в обороні, місцями контратакують та "гасять пожежі" штурмовими полками (як-от черговий перехід кордону противником на Харківщині та захід у Козачу Лопань, про який повідомляла УП).

Щодо наступальних дій Сил оборони. Друга хвиля наступальних дій Сили оборони на Олександрівському напрямку, наскільки відомо УП, поки що не дала бажаного результату. Після проходу приблизно 10 кілометрів вглиб російських позицій десантники та штурмовики наткнулися на величезний опір противника та сповільнилися. Саме тому після одного зі своїх останніх візитів Сирський повідомив, що "скорегував плани" Сил оборони на цій ділянці.

Росіяни, попри суттєвий поступ Сил оборони в забезпеченні дронами (зокрема на нестандартних частотах) та нарощування кількості екіпажів, зберігають за собою кількісну перевагу в запуску оптоволоконних FPV та "Молній".

По одній з груп, яка зачищала інфільтрованого противника на Олександрівському напрямку і з якою говорила УП, прилетіло 12 "Молній" за 30 хвилин.

Про хід та ефективність наступальних дій на Лиманському напрямку, які веде Третій армійський корпус, наразі інформація відсутня. Імовірно, Третій корпус намагається зрізати один або кілька російських виступів вздовж річки Оскіл та убезпечити своє угруповання на східному березі річки.

Щодо оборонних дій Сил оборони. Найбільш "гарячими" напрямками, за даними УП, нині є Слов'янський, Костянтинівський, Покровський (по факту – Добропільський) та Гуляйпільський. Окремо, через подібність сценарію минулого літа, варто зупинитися на Костянтинівському.

Оточення Костянтинівки, попри всю складність ситуації та заяви Путіна про захоплення міста, за даними УП, немає. Один із офіцерів 19-го корпусу, який відповідає за оборону міста, навіть обмовився в розмові з УП, що "посперечався на цю тему на ящик коньяку". Мовляв, до кінця 2026 року Україна не втратить контроль над містом – у росіянам забракне на це сил.

Водночас станом на початок липня, за даними УП, у місто просочилося до 130 росіян. Головні "точки входу" – Іллінівка із заходу та посадки біля Новодмитрівки та Ступочок зі сходу. Росіяни інфільтруються всередину міської забудови, перевдягаються в цивільне та, захопивши рації на українських позиціях, передають своїм дані по тому, де заїжджають пікапи і броня, де гуде генератор і звідки злітають дрони.

Головна задача інфільтрованих росіян у Костянтинівці – передати по максимуму інформації своїм, щоб вибити з міста українських пілотів. Адже піхота без дронщиків, без "очей" не житиме.

"Усе, що зараз є в Констасі, це один в один з тим, що було в Покровську рік тому. Там мій розрахунок до останнього тримали на Шахтарському районі. Нам казали, що йдуть чистки, але ж ми бачили, як це все було (неефективно – УП)", – пригадує Покровськ зразка 2025-го року співрозмовник УП у 5-ій штурмовій.

"Вони полюють на пілотів, ми не можемо їх завести в місто, вони там просто не можуть працювати. Піхоту ми цінимо, їй ми піднімаємо зарплату, але піхота без дронщиків – нічого. Знаєте, скільки в нас у Констасі вже пілотів загинули?" – додає військовий.

Сили оборони вдруге, після Покровська, наступають на одні й ті ж граблі. Росіяни знаходять дірки між позиціями ослаблених бригад, просочуються ними в місто – у цьому випадку Костянтинівку, – розповзаються по забудові й чекають на підмогу.

Нагадаємо, що у випадку Покровська їм не довелося йти на великий штурм міста та встрягати в кількамісячні бої – що справді потребувало б багато сил. Їм достатньо було вибити позиції дронщиків, зайти в місто та почекати.

"Тут може бути така сама історія", – додає співрозмовник УП у 5-ій штурмовій.

У Костянтинівці, як зазначає в розмові з УП один із офіцерів 19-го корпусу, треба перекрити точки інфільтрації противника та провести велику зачистку. Для цього потрібні свіжі сили.

Окрім наступання на минулорічні граблі, в лінійних бригадах "на землі" залишаються всі ті ж проблеми, що й були на початку року.

Брак нових людей, виснаження "старих". Величезний дефіцит НРК та черга на їхнє виготовлення у виробників. Розростання кілзони та 100–200-денне перебування людей на позиціях (наказ Сирського про виведення піхоти після 60-ти днів перебування, якщо і почав працювати, то далеко не скрізь). Стала кількість логістичних шляхів і відсутність створення альтернатив. Перебування на керівних посадах людей з неадаптивним типом мислення і боязню доповідати нагору про реальну обстановку.

Не можна обійти увагою і збільшення кількості заброньованих та низьку "якість" новомобілізованих – це все б'є по війську.

І з цим усім, зокрема питанням мобілізації та поверненням із СЗЧ, не може розгрібатися одне Міністерство оборони. Головком, Генштаб, президент, парламент, уряд – усі повинні спрямувати свої зусилля на те, щоб не програти.

Щоб не втратити ще одне, насправді доволі коротке, вікно можливостей.

Ольга Кириленко, УП