ФСБ, викрадення та перестрілки в Києві. Що насправді відбулося між ГУР та СБУ

1 вересня 2026 року, 23 година 22 хвилини. Столичні Березняки після семи повітряних тривог і першого дня навчання в школах мирно готувались до сну.

Аж раптом на вулиці Юрія Шумського, одній з густо забудованих радянськими "панельками", біля будинку № 10 раптово роздається звук автоматної черги і крики.

Очевидно, що в місті, яке живе під майже безперервним ракетно-дроновим бомбардуванням, важко когось вразити пострілами. Але здивувати і налякати цілком можна.

Бо ж Київ ще з 2022 року – місто не прифронтове. Ракетні удари тут регулярні, але ближнього автоматного бою бути не мало б. Тому загальний переполох мешканців навколишніх будинків викликаний здебільшого німим питанням: невже знову біля столиці?

І тим сильнішим мав бути шок, коли врешті з'ясувалось, що і ті, хто стріляє, і ті, в кого – усі вони або українські правоохоронці зі Служби безпеки, або військові з підрозділу "Тимур" Головного управління розвідки Міноборони.

Ця перестрілка стала фіналом досить складного, заплутаного, сповненого недомовок і "білих плям" екшену, де було місце викраденню людей, стеженню, засідкам, прямому протистоянню зі стрільбою з автоматів, оточенню цілого району і, зрештою, відкритому конфлікту керівників на найвищому політичному рівні.

Як так сталося? Чому напруга всередині системи переросла в перестрілку в мирному кварталі на Лівому березі столиці? Що стало причиною? Хто першим почав стріляти? Хто чий агент? І, нарешті, які політичні та кадрові наслідки може мати ця історія? На ці питання спробувала відповісти "Українська правда".

Розділ 1. Початок історії: теракт, ФСБ, Ічкерія

За кілька днів після Дня Незалежності один із бійців "Російського добровольчого корпусу" (РДК), який підпорядковується спецпідрозділу ГУР "Тимур", звернувся до "Української правди" з проханням висвітлити викрадення людини. Якщо конкретніше – бійця цього добровольчого корпусу, заступника командира РДК з бойової роботи Степана Каплунова.

Саме тоді його ім'я вперше потрапило в поле зору УП. Однак єдиним джерелом інформації був анонімний Telegram-канал. УП попросила верифікувати цю інформацію у когось із офіціних представників підрозділу і готова була допомогти з її поширенням.

Але на цьому історія на кілька днів затихла.

Втім, відсутність публічної активності не означала, що нічого не відбулося. Як стало відомо пізніше, 23 серпня, напередодні Дня Незалежності, троє чоловіків атлетичної статури перестріли Каплунова біля його тепер дуже відомого будинку, без церемоній запакували його в стару BMW X5 та вивезли в невідомому напрямку.

Пізніше на сайті Радіо NV з'явилося навіть відео цього "затримання".

Публічних повідомлень від жодного з правоохоронних органів не було. Тому побратими Каплунова одразу забили на сполох. Це ж не жарти – бійця ГУР викрадають серед білого дня.

За інформацією "Української правди", командир спецпідрозділу "Тимур" із позивним Тимур (справжнє ім'я досі засекречене і публічно не оголошувалось – УП) у перші ж дні звернувся до керівника ГУР генерала Олега Іващенка з проханням вжити заходів, бо доля бійця залишалася невідомою. Адже ті, хто здійснював затримання, були без розпізнавальних знаків, авто також не мало маркувань.

Одним словом, не було зрозуміло: це затримання силовиками чи реальне викрадення з метою, скажімо, катування чи вбивства.

На великий подив Тимура, відповідь керівника ГУР виявилася досить ухильною. Він дав зрозуміти, що керівництво в курсі ситуації й розбереться, а командиру варто заспокоїтися та "не лізти туди", оскільки обставини неоднозначні.

Така реакція обурила Тимура. Згідно із законом та за неписаними правилами між спецслужбами, якщо одна структура затримує працівника іншої, це має відбуватися за участі представників внутрішньої безпеки того органу, де служить затриманий. Командир "Тимура" звернувся до внутрішньої безпеки ГУР, але і там про затримання нічого не дізнався, що викликало ще більше занепокоєння.

За даними УП, після цієї розмови і консультацій із командою колишнього керівника Тимур вирішив працювати через внутрішню безпеку ГУР. І фіксувати все рапортами та зверненнями, щоб створити офіційний документообіг, на який доведеться реагувати керівництву.

Зрештою, після кількох днів митарств усередині системи, коли стало зрозуміло, що зрушень немає, друзі й адвокати викраденого Каплунова ухвалили рішення подати заяву про викрадення до Національної поліції. Там документ мусили зареєструвати.

І відтоді події почали розгортатися максимально стрімко.

Коли Нацполіція зареєструвала заяву, відразу ж було відкрите провадження і Головним слідчим управлінням СБУ. Але не через викрадення, а щодо підготовки терористичного акту.

Як з'ясується за кілька годин, Каплунова цей час утримували таки в СБУ. І вже ввечері того ж дня оперативна група Служби разом із самим "тимурівцем" несподівано приїхала за місцем його проживання на Шумського для проведення невідкладних (!) слідчих дій.

Як зафіксовано на відео зі встановленої на будинку камери спостереження, яке УП вдалося отримати, приблизно о 23-ій годині СБУ разом із Каплуновим приїхали на локацію.

І цей приїзд дав відповідь на кілька важливих запитань.

По-перше, це показало, що Каплунов живий.

По-друге, він таки був затриманий СБУ, а не викрадений росіянами.

По-третє, разом зі співробітниками СБУ на слідчі дії приїхали двоє представників внутрішньої безпеки (ВБ) ГУР.

Незадовго до початку слідчих дій, за даними УП від високопоставленого джерела в СБУ, неподалік від місця збору двом співробітникам ВБ ГУР показали Каплунова та дали можливість поспілкуватися. Після цього вони всі разом із оперативною групою піднялися до помешкання бійця РДК для проведення обшуку.

Ця деталь є важливою для повного розуміння історії, адже вона чітко дає зрозуміти: керівництво ГУР було в курсі всієї ситуації. Водночас побратимів Каплунова та його командирів тримали в абсолютному незнанні, що й стало однією з причин напруженої ситуації під будинком, яка ледь не призвела до катастрофи. Людям, які воювали разом із Каплуновим, до останнього моменту не було відомо, що саме з ним відбувається.

Але для чого СБУ взагалі були згадані "невідкладні" слідчі дії у Каплунова?

Співрозмовники УП в структурі Поклада переконують, що Каплунов зізнався їм у співпраці з ФСБ, і тому вони сподівались знайти в нього вдома інші телефони з переписками. На тому телефоні, який він мав при собі, спілкування із ФСБшниками закінчується тим, що подальші розмови домовляються перевести в інший месенджер – "Елемент". Але цього месенджера на телефоні не було.

Водночас наші співрозмовники в керівництві Генеральної прокуратури цей "невідкладний обшук" через тиждень пояснюють тим, що СБУ хотіла насамперед легалізувати телефон Каплунова. Адже здобуті за тиждень позапроцесуального – по суті незаконного – утримання докази чи свідчення не мали б юридичної сили в суді.

"А так вони приходять додому і "знаходять" цей телефон, який і так у них. Тепер це все зроблено в рамках легальної процедури і його можна використовувати", – пояснює юридичні тонкощі співрозмовник у прокурорському середовищі.

Проте вже на вході в квартиру Каплунова для СБУ розпочалися несподіванки.

Розділ 2. Несподіванки: нові замки та довгі стволи

За той тиждень, поки Каплунова утримували, його побратими з ГУР не марнували часу.

По-перше, вони взяли під спостереження його квартиру. Логіка була така: якщо Каплунова викрали не російські спецслужби, а українські силовики, то вони можуть спробувати щось підкинути в житло. Враховуючи паралельні гучні скандали, зокрема справу Ширшина з підкиданням наркотиків, думка цілком слушна.

Тому в квартирі Каплунова розмістили постійно діючу чоту з бійців "Тимура", щоб контролювати події. Вона стала особливо актуальною після того, як у їхньому розпорядженні опинилось відео з під'їзду, де видно кількох чоловіків з великими сумками.

В інтерв'ю УП командир РДК Денис Капустін розповів, що від самого початку він з побратимами за характером дій тих, хто затримував Каплунова, та за іншими непрямими ознаками, розуміли, що це робота котроїсь зі спецслужб. В "таємних гостях" до квартири "тимурівці" схильні були вбачати саме співробітників СБУ. Тому заходи безпеки ще посилили.

Окрім чергових у самій квартирі, неподалік, імовірно, курсували "групи підтримки", готові оперативно зреагувати та прибути на місце за кілька хвилин.

Співробітники СБУ про всі ці заходи контролю з боку ГУРівців навіть не здогадувалися аж до моменту, коли 1-го вересня орієнтовно о 23:15 з оперативною групою разом із Каплуновим не підійшли до дверей його квартири.

Каплунов дістає свій ключ, намагається відчинити двері, і всі розуміють, що він цього зробити не може – хтось замінив замок.

В один момент група усвідомлює, що в квартирі хтось може бути. Розуміючи, де саме служить Каплунов, неважко припустити, що особи всередині можуть бути озброєними.

Каплунов натискає кнопку дзвінка на дверях. Ніхто не відчиняє, але чути, що всередині хтось є. Тож співробітники Служби вирішують вибити двері. У квартирі їх зустрічають двоє бійців "Тимура" з автоматами. Оперативна група була значно більшою – чотових швидко роззброїли.

Але ніхто ще не знає, що ГУРівці вже встигли просигналізувати своїм: хтось намагається вдертися до квартири.

Після того як двох бійців у квартирі роззброїли, керівник слідчої групи дає команду трьом співробітникам СБУ та двом представникам ВБ ГУР спуститися вниз і контролювати територію.

Перед входом у під'їзд стоїть мікроавтобус, у якому перебувають водій та ще один співробітник СБУ. З огляду на те, що нагорі слідчих зустріли з автоматами, виникла потреба перевірити й контролювати ситуацію внизу. І керівник групи ніби у воду дивився.

Саме в той момент, коли частина "службістів" спускалася вниз із квартири Каплунова, з глибини двору до його під'їзду підкрався боєць "Тимура" Сергій Іванов (його ім'я відкрите, адже було оголошене в суді в ході обрання запобіжного заходу – УП). Він був у темній куртці, шортах, бейсболці і з автоматом у руках.

Іванов підійшов до дитячого майданчика перед входом у під'їзд, оцінив обстановку й побачив, що цивільних чи сторонніх людей на місці немає, але стоїть заведене авто. Зайшовши за інший припаркований бус, щоб роззирнутися, він помітив частину слідчої групи, яка саме виходила з під'їзду.

Іванов, очевидно, за зовнішнім виглядом одразу припустив, що це саме ті люди, які затримали його побратима. На емоціях чи під дією адреналіну він вирішив атакувати, віддав команду: "Руки вгору, лежати!". Тут СБУшники заходилися ховатися в під'їзді, і саме в цей момент Іванов випустив у повітря чергу з автомата.

Тим часом надворі лишається лежати на асфальті один ВБшник ГУР, інша частина групи, зачинивши за собою металеві двері під'їзду, повертається в квартиру Каплунова.

Співробітники СБУ в мікроавтобусі, припаркованому перед входом, розуміють, що ситуація стає критичною. Їм намагається дотелефонуватись керівник слідчої групи СБУ, яка перебуває нагорі, але чомусь немає зв'язку. Керівник групи вирішує, що вони не можуть залишити людей у мікроавтобусі без прикриття, і дає команду бойовій групі спуститися вниз для захисту співробітників у мікроавтобусі.

Поки група спускалася, Іванов відійшов углиб двору, зняв куртку й кепку, залишив автомат. Трохи згодом він повернеться вже в цивільному одязі як звичайний "місцевий", щоб глянути, що ж воно таке відбувається. Його видасть велике татуювання на нозі, яке він зняти не міг, тож у підсумку його затримає СБУ.

Тим часом група згори спустилася до мікроавтобуса та з'ясувала, що водій і пасажир вибралися з машини й сховалися за нею, тримаючи під контролем вихід із під'їзду. Нападника на місці вже не було, тому співробітники СБУ об'єдналися біля автобуса.

У цей момент із-за будинку на високій швидкості виїжджає білий Land Cruiser, який рухається прямо на припаркований мікроавтобус і зупиняється буквально за кілька кроків від нього. Водій явно не хотів тарану, а просто заблокував можливість виїзду.

Озброєні співробітники СБУ одразу затримали водія Land Cruiser та викликали ще одну оперативну групу для фіксації нападу. Трохи згодом затримають і третього "тимурівця", який просто спостерігав за ситуацією і ходив довкола.

Про події одразу доповіли в.о. голови СБУ Олександру Покладу.

Той дав команду негайно залучити спецпідрозділ "Альфа" для захисту слідчих, які працювали на місці. Невдовзі під'їхали кілька мікроавтобусів "Альфи" та ще одна слідча група.

Паралельно до під'їзду Каплунова почали по одному – по двоє підтягуватись "тимурівці", аж поки їх не зібралось півтора – два десятки.

І тут, розсікаючи нічну тишу і темряву, до місця подій під'їжджає викликаний невідомо ким екіпаж патрульної поліції. Поліцейські бачать ситуацію і швидко сідають в авто та зникають в березняківській темряві.

Та їх можна зрозуміти.

Проблема полягала навіть не в кількох десятках до зубів озброєних осіб біля входу в будинок Каплунова. Як стверджують джерела в Службі безпеки, загалом таких людей було кілька сотень. Побратими Каплунова та затриманих бійців у буквальному сенсі взяли під вогневий контроль увесь мікрорайон! На великих перехрестях встали патрулі з бійців "Тимура", які оточили периметр і нікого не пропускали.

"Коли під'їжджали наші співробітники СБУ з проханням пропустити їх для проведення слідчих дій, їм відповідали: "Вибачте, брати, при всій повазі, у нас наказ нікого не пропускати. І ми не пустимо". Співробітники були змушені розвертатися. За фіксацією оперативників, у навколишніх дворах перебувало від 150 до 200 осіб, які контролювали входи, виходи, перехрестя та проїзди", – скаржаться в розмові з УП високопоставлені співробітники СБУ.

Коли мікрорайон опинився під контролем його бійців, на місце подій приїхав командир підрозділу – Тимур. Він просив пропустити його до Каплунова, щоб пересвідчитися, що з ним бодай усе гаразд.

Згодом на місце прибув і командир "Альфи", щоб у Тимура був співрозмовник відповідного посадового рівня. Командири провели переговори. Спецпризначенці пояснили, що йдуть офіційні слідчі дії, тому нікого всередину не пропустять.

Було досягнуто домовленості: після завершення всіх формальностей та слідчих дій Каплунова відпустять.

Угоді передував курйозний епізод: під час перемовин командир "Альфи" зателефонував Покладу, щоб узгодити можливість звільнення затриманих, і увімкнув гучний зв'язок. Але керівник СБУ про увімкнений динамік не знав.

На запитання, чи можна відпустити затриманих, Поклад у категоричній формі, використовуючи весь арсенал генеральської лексики, дав зрозуміти, що він проти такої ідеї. Йому поспішили сказати, що він на гучному зв'язку. Поклад взяв паузу, перейшов на українську, порадив "діяти в рамках чинного законодавства" і поклав слухавку.

За словами співрозмовників УП у ГУРі, тоді ж уночі Тимур та командир "Альфи" домовилися про звільнення і Каплунова, і тих бійців, яких затримали під час блокування слідчої групи. Принаймні так домовленість сприйняли "тимурівці". Це важливий нюанс.

Врешті вночі ситуацію вдалося дещо загасити. Тимур та керівник "Альфи" роз'їхалися, і здавалося, історія заспокоїлася – принаймні оточення з району зняли.

Це затишшя протривало до ранку, поки проводилися слідчі дії та огляд місця подій. Приблизно о 8:40 ранку СБУ вже була готова завершувати роботу на місці та виїжджати.

Як переконують слідчі СБУ, які документували напад на оперативну групу, їхнє Головне слідче управління вимагало доставити затриманих, щоб зафіксувати їхні особи та встановити персональні дані. Тож усіх трьох нічних затриманих повели до мікроавтобуса.

Але присутні на місці "тимурівці", які стежили за ситуацією, сприйняли це як спробу порушити нічні домовленості командирів.

"Та СБшники вирішили просто показати себе, що от ми все одно переможці в цій історії, і байдуже, що ви там вночі собі домовились", – пояснює сприйняття дій СБУ один із лідерів ГУРівців.

Каплунова відпустили раніше, затриманих із квартири теж звільнили одразу, оскільки вони не становили загрози. Відповідно, бійці Тимура, які залишалися на місці вже без автоматичної зброї, почали вимагати від СБУшників відпустити і останніх трьох затриманих: Іванова, водія Land Cruiser і спостерігача.

Коли "службісти" не відреагували на прохання "тимурівців", ті почали накочувати на конвой лавою, намагатись не дати в образу своїх побратимів.

"Наші співробітники закричали: "Тихо! Відійдіть!". Це чути на відео. Наш співробітник зробив попереджувальний постріл з автомата в клумбу справа. Інший співробітник відіпхнув бійця "Тимура" рукою. Той відхитнувся і одразу зробив рух рукою за пазуху, дістав пістолет і направив його в голову співробітнику СБУ", – переказує події співрозмовник УП в СБУ, детально обізнаний із ситуацією.

"Ну і наш, пам'ятаючи, що вночі стріляли по нас з автомата, бачить, що на нього наставили пістолет, і застосовує зброю. Але стріляє в ногу", – додає інше джерело в СБУ.

Разом із тим бійцем, який дістав пістолет, поранило ще одного "тимурівця", можливо рикошетом.

А от в третього ГУРівця, який лежав на землі і жодних спроб застосувати зброю не чинив, свідомо стріляв співробітник СБУ Назар Верхола. За що і потрапить під суд.

Стрілянина припинилася раптово, як і почалась. Проте в той момент ніхто на місці не міг би ручитися, що це кінець історії. Повномасштабне силове зіткнення цілком могло початися, адже в районі зібрались реально сотні людей зі зброєю та бойовим досвідом.

І ті, хто тримав в оточенні кількох ГУРівців, самі могли були оточені. Здавалось, трагедії не уникнути.

"На щастя, президент був на місці. Коли стало зрозуміло, що почалася перестрілка й це вже не просто загострення, президенту швидко зателефонували. На щастя, він був на зв'язку, а не летів кудись чи проводив зустрічі за кордоном. Зеленський оперативно зв'язався з керівництвом СБУ, а також колишніми й нинішніми керівниками ГУР, вставив усім мозок на місце, і ситуацію вдалося зупинити", – переконує УП співрозмовник у керівництві одного з правоохоронних органів.

Після всього на місце допустили ДБР для фіксації ситуації, підключили прокуратуру. Подіям – і викраденню Каплунова, і перестрілці під його будинком – надали належну правову оцінку і перевели в передбачувану процесуальну площину.

У сухому залишку затримали "тимурівця" Сергія Іванова, який першим стріляв уночі, та СБУшника Назара Верхолу, який вистрілив у лежачого.

Дії Іванова кваліфікують як посягання на життя працівника правоохоронного органу (стаття 348 Кримінального кодексу України).

"Незалежно від оцінки ситуації, на місці відбувалися офіційні слідчі дії, про які було відомо керівництву ГУР та спецслужби. Навіть якщо викрадення особи є окремим злочином, напад на офіційну групу зі зброєю є очевидним правопорушенням, яке розслідуватиметься", – пояснює співрозмовник УП в керівництві ОГП.

Щодо Верхоли відкрито кримінальне провадження за перевищення службових повноважень із застосуванням зброї (ч. 2 ст. 365 ККУ). Формально йшла перестрілка, і підстави для застосування зброї були, але явно не проти беззбройної людини, яка лежить на землі.

Розділ 3. Агенти ФСБ чи війна з Будановим

На тлі цієї історії керівники майже всіх правоохоронних органів встигли добряче пересваритися між собою.

Тодішній генеральний прокурор Руслан Кравченко, який за кілька днів після цього потрапить у гучний корупційний скандал і напише заяву про відставку, спочатку заступився за СБУ. Однак дізнавшись, що йдеться про викраденого бійця, якого тиждень утримували в невідомому місці, образився на Поклада та Службу через те, що прокурорів не повідомили про такі деталі ситуації.

ДБР та поліція висували претензії Покладу, що викрадати людей неприпустимо за будь-яких обставин. Існують десятки законних способів затримати особу в процесуальний спосіб, щоб не провокувати подібних інцидентів у столиці.

Власне, в цьому гостросюжетному екшені чи не найбільшою загадкою залишається відповідь на наступне запитання: а навіщо взагалі потрібно було в такий спосіб викрадати саме цю людину?

Високопоставлені співрозмовники УП в керівництві Служби безпеки, які безпосередньо залучені до справи та в деталях знають історію з Каплуновим, пояснюють це наступним чином.

За кілька днів до Дня Незалежності по оперативних каналах та від міжнародних партнерів СБУ отримала інформацію про підготовку вбивства 24 серпня одного з лідерів Чеченської Республіки Ічкерія Ахмеда Закаєва, який мав приїхати в Україну на свято Незалежності.

Тоді ж в оперативних даних виринуло прізвище Каплунова. Під час попередніх візитів Закаєва в Україну його охороняло ГУР. Відповідно, оскільки інформація про переміщення та зупинки політика є суворо секретною, єдина можливість його вистежити – працювати з кимось із Управління розвідки чи групи охорони.

Так СБУ вийшла на Каплунова: у ГУРі тисячі людей, але не тисячі Каплунових. І тут перед слідчими виникла дилема.

Як пояснюють у Службі, росіяни працюють досить грамотно. Вони не наймають одну людину на весь процес: одна особа виготовляє вибухівку, друга – перевозить пакунок з місця на місце, третя – встановлює вибуховий пристрій. При цьому всі учасники ланцюжка часто навіть не знайомі між собою.

"Тож у нас виникла дилема: діяти на випередження чи почекати спроби замаху і так надіятись на те, що вдасться весь ланцюжок відстежити. Ми вирішили не чекати підриву (за версією СБУ, Закаєва мали підірвати на одній із зупинок – УП), затримати Каплунова і шляхом тиску й оперативної майстерності випитати в нього всю мережу", – пояснює співрозмовник УП в СБУ.

Він переконує, що під час утримання вмовили Каплунова зіграти з ними в оперативну гру. Той начебто одразу визнав факт комунікації з ФСБ, надав доступ до телефону, показав переписку й підтвердив, що погодився на таку співпрацю. Проте стверджував, що не знає, хто далі стоїть у цьому ланцюжку.

Йому нібито запропонували план: спецслужба вигадує йому алібі (побутову причину затримання – проблеми з паспортом, слідчі дії, хуліганство тощо), випускає його, а він допомагає вирахувати через контакти з ФСБ, чи є в ГУР інші залучені особи. Каплунов буцімто погодився.

"Тому на відео, де починаються слідчі дії, і група іде до Каплунова додому, він іде розкуто, без кайданків, не під дулами автоматів. Бо на той момент із ним уже були досягнуті домовленості", – переконує співрозмовник УП серед топів СБУ.

"Також Каплунов заявив, що раніше доповів своєму командуванню про пропозицію співпраці від ворожих спецслужб. Того ж дня СБУ звернулася до керівництва ГУР та внутрішньої безпеки, аби перевірити цю інформацію. Але керівництво ГУР про це нічого не знало. Тобто Каплунов або збрехав про доповідь, або ж інформація просто не дійшла до найвищого керівництва. Чому?" – розповідає джерело в СБУ.

Натомість сам Каплунов одразу після звільнення заявив діаметрально протилежне.

За його словами, його утримували в жахливих умовах, здійснювали фізичний і психологічний тиск, під дією якого він нібито і обмовив себе, погодившись визнати співпрацю з ФСБ.

Ба більше, за словами Каплунова, допитувати його приїжджав особисто генерал Поклад, який вимагав дати викривальні свідчення на командира РДК та колишнього главу ГУР генерала Буданова.

Яка з цих версій правдива – що Каплунов погодився на співпрацю з СБУ, чи що з нього вибивали свідчення для прив'язки Буданова до ФСБ, – станом на зараз встановити попросту неможливо. Принаймні обом структурам дали команду не педалювати тему і завершити публічні конфлікти.

Водночас, попри закінчення гострої вуличної фази, історія про підготовку замаху й надалі рослідується СБУ і, за даними УП, Володимирська не має наміру відмовлятись від своїх претензій до Каплунова.

На кого б не працював Каплунов – ФСБ, ГУР чи СБУ, – однозначним лишається факт, що справа проти нього стала частиною ширшого політичного протистояння між генералами Покладом і Будановим. Хоча наразі не так важливо, чи Каплунова затримали, щоб витиснути щось на Буданова, чи навпаки його заяви про допити Поклада є лише спробою прикритись авторитетом голови ОП.

Для країни зараз пріоритетніше розібратися з тим, як зробити так, щоб приховані апаратні протистояння, і не лише між Будановим та Покладом, не переростали у відкриті бойові дії в мирних районах українських міст. Адже, на щастя, цього разу Зеленський був на зв'язку. Але що і хто буде робити, коли наступного разу він буде десь в літаку без телефона?

І головне, які висновки необхідно зробити, щоб надалі не допустити цього небезпечного протиставлення військового та цивільного права на силу?

Роман Романюк, УП