Місце злочину – Чорне море. Як війна отруює воду, вбиває тварин і змінює ландшафти
19 липня 2026 року одеський еколог і гідробіолог Владислав Балінський відпочивав на пляжі. Неділя, погода тепла і суха – гріх залишатися вдома. На годиннику була приблизно п'ята вечора, коли він почув сильний вибух. На судні кілометрів за 8 від нього – він згодом перевірить по карті – повалив дим.
Ще вибух. Останній удар стався вже тоді, коли до ураженого судна почали наближатися рятувальники.
Того дня росіяни випустили три крилаті ракети типу Х-59/Х-69 по суховантажу "Golden Leo" під прапором Гвінеї-Бісау, що вийшов із порту Чорноморськ навантажений кукурудзою. Вісьмох членів екіпажу евакуювали до лікарні, десятеро людей загинули. Серед них – український лоцман.
Через тиждень "Golden Leo" перекинувся й затонув в Одеській затоці на глибині десь 22–24 метри. Кукурудза залишилася в трюмах.
Мінекономіки та науковці попередили про серйозні екологічні ризики від затоплення суховантажу. Можливий витік палива спричинить поверхневе забруднення, а бродіння та розкладання зерна вплинуть на стан донних екосистем.
Ставши свідком атаки, Балінський зміцнився у двох переконаннях. Перше – російські військові мають на меті не просто зупинити цивільні кораблі, а прагнуть вбити якомога більше людей – саме на це спрямована тактика подвійних і потрійних ударів. Друге – як не парадоксально, українські удари по танкерах тіньового флоту спричиняють менше екологічної шкоди, ніж знищення росіянами цивільних суховантажів.
– Я порівняв це з операцією "МоЛоЧКа". Там більшість уражених суден після удару втрачали хід, але не тонули. Не було повторних ударів, які могли б призвести до масштабного розливу нафтопродуктів. Тобто метою була фактично технічна зупинка судна: воно втрачає хід, але зберігає плавучість, – аргументує Балінський. – Були винятки: наприклад, коли пожежа на одному із суден тривала близько двох тижнів. Але здебільшого судна просто втрачали хід, не тонули й не губили вантаж.
"МоЛоЧКа", про яку згадує гідробіолог – це операція Сил безпілотних систем, за результатами котрої станом на середину вересня українські військові "вполювали" вже 285 плавзасобів російського тіньового флоту в Азовському та Чорному морях.
Війна Росії проти України давно вийшла за межі суходолу. Бойові дії впливають не тільки на перебіг війни, але й на стан довкілля на роки, а то й десятиліття вперед.
Владислав Балінський – науковий співробітник Нацпарку "Тузлівські лимани" та голова Одеського підрозділу Національного екологічного центру України – один з тих, хто цей вплив на екологію відстежує та документує.
Росія відкрила проти нього кримінальну справу й оголосила в міжнародний розшук – "за фейки" про російську армію та пошкодження радянських меморіалів в Одесі. Але сам еколог впевнений, що передусім – за його професійну діяльність. Зокрема, він займається "Платформою екологічних доказів", яка допомагає документувати екологічну шкоду від російської агресії, та задіяний у розслідуванні підриву Каховської ГЕС.
"Українська правда" поговорила з Балінським про те, як війна змінює Чорне море, чому деякі її наслідки можуть довго залишатися непомітними, що відбувається з екосистемою після руйнування Каховської ГЕС та чи справді ми зможемо усвідомити дійсний масштаб шкоди, який війна спричинила довкіллю, тільки через роки.
Коли олія так само небезпечна, як і нафтопродукти
До "Golden Leo" був "Golden Lion". Таку назву мав суховантаж під прапором Антигуа і Барбуди, який РФ атакувала восени 2024 року. Саме в той період вона перейшла з поодиноких ударів по суднах у портах Великої Одеси до системних атак на учасників "морського коридору" та портову інфраструктуру. І подекуди наслідки для екології були вельми серйозними.
Так у грудні минулого року росіяни поцілили по резервуарах з рослинною олією, і вона витекла в море. Науковці зафіксували пляму площею в 60 км² і протяжністю в 25 кілометрів. "Маслянисті плями відмічалися вздовж узбережжя від пляжу Ланжерон до 16 станції Великого Фонтану", йшлося в повідомленні Українського наукового центру екології моря.
– Уявіть собі: зранку мені починають масово телефонувати люди, кажуть, що щось із морем відбувається. А це ж грудень, холодно. Кажуть, що море цілком покрите якоюсь сполукою жовтого кольору. І прямо вся поверхня, усе узбережжя теж жовте. Скидають фото – там просто жах, розумієте? Там птахи, які копошаться в цьому.
Люди роздягалися – в такий холод – і рятували птахів. І це все за рахунок просто волонтерської участі, – згадує Балінський.
Олія утворює на поверхні води плівку, яка порушує газообмін і кисневий режим, згодом вона може осісти на дно й сформувати щільний покров, що зберігається роками.
Загалом за останні два роки Балінський нарахував щонайменше чотири аварії, які спричинили масштабне забруднення акваторії. Остання – в квітні цього року, коли після російського удару по порту Чорноморськ у воду потрапили тонни соняшникової олії.
За деякими показниками впливу на довкілля, підкреслює експерт, олія навіть гірша за мазут.
А вилив мазуту та інших нафтопродуктів – ще один згубний для моря наслідок війни. І річ не лише в українських атаках на російські об'єкти.
Росія доправляє нафтопродукти малими танкерами через Азовське море, а вже біля Керчі чи Тамані перевантажує їх у великі судна, що здатні йти далі через Чорне море. Саме функціонування цього логістичного вузла – це ризик спричинити забруднення морської акваторії.
Балінський стежить за кількістю і площею плям за допомогою супутникових даних і стверджує, що після початку повномасштабного вторгнення ситуація суттєво погіршилася.
Так, наприклад, у грудні 2024-го одразу два російські танкери "Волгонефть-212" і "Волгонефть-239" потрапили в шторм і розламалися навпіл у Керченській протоці. У воду потрапило кілька тисяч тонн мазуту. Цього року, коли море стало теплим, Балінський спостерігав сильні викиди мазуту з уламків цих танкерів.
– Дивишся на супутникові знімки – і складається враження, ніби затоплення сталося щойно: настільки великі шлейфи підіймаються. Там є доволі стійка циклонічна течія, спрямована якраз у наш бік. Якщо рахувати за обрисами узбережжя, від місця аварії до Національного природного парку "Тузлівські лимани" близько 600 кілометрів. Але вже за місяць ми фіксували згустки мазуту на території парку. І фіксуємо їх досі, – інформує він.
Найбільша екологічна катастрофа війни
Коли Владислав Балінський побачив, на що перетворилося море після підриву росіянами Каховської ГЕС у червні 2023-го, він був приголомшений. Одеський гідробіолог і досі вважає ту катастрофу найболючішим екологічним наслідком війни.
– Підходиш до моря, і чути, як квакають жаби. Тут такі острови плавали просто з очерету, з козулями на них. Йдеш берегом – лежить червонокнижний дунайський тритон. Сюди винесло все те, що жило, росло на Дніпрі, прісноводну живність, яка в морі загинула.
А ще було страшенне засмічення. Холодильники, дахи будинків, дерева, подушки. Я тоді навіть не знав, що пінобетонні блоки можуть плавати, а вони припливли сюди. Потім море значну частину цього сміття забрало. Але воно нікуди не зникло, багато чого просто затонуло і зараз лежить на дні, – згадує одеський еколог.
Читайте також: Все, що потрібно знати про катастрофу на Каховській ГЕС
Величезна кількість забруднювальних речовин, що потрапили в акваторію Дніпро-Бузького лиману та прилеглих заток, досі впливають на місцеву екосистему. І повернути її до попереднього стану зараз неможливо, впевнений Балінський.
Невдовзі після трагедії, у липні 2023-го Кабмін погодив експериментальний проєкт будівництва Каховського гідровузла та відбудови Каховської ГЕС. Зрозуміло, що за нинішніх воєнних умов далі проєктування справа піти не може. Проте Балінський критикує ідею відновити водосховище в майбутньому, вважаючи її продовженням шкідливого радянського ставлення до природи.
За три роки після катастрофи велетенські річкові плавні, названі Великим Лугом, які були затоплені в 1950-х під час будівництва Каховського водосховища, почали відновлюватися. Сьогодні ці землі заростають лісами та луками. Подекуди щільність дерев – десять на квадратний метр.
І це одна з небагатьох добрих новин після катастрофи – що не всі страхітливі прогнози щодо неї збулися. Три роки тому екологи побоювалися можливих ерозійних процесів, пилових бур, але природній рух до життя виявився сильнішим.
Видимі та непомітні сліди війни
З 2022 року в Чорному та Азовському морях загинуло вже майже 100 тисяч афалін, білобочок та азовок, вважають у Національному природному парку "Тузлівські лимани". Часом тіла дельфінів викидає на берег. Лише в червні цього року в районі нацпарку науковці знайшли 56 мертвих тварин.
Справа не тільки в колосальному обсязі хімічних забруднювачів, які через бойові дії потрапляють у воду. Владислав Балінський нагадує, що дельфіни орієнтуються в просторі та полюють за допомогою ехолокації. А військові сонари та регулярні вибухи заважають їм знаходити їжу та уникати небезпек.
Хімічне та акустичне забруднення – не єдиний слід війни в морі. Частину її наслідків – можна навіть взяти до рук. За день до інтерв'ю з УП Балінський побачив відео, на якому хлопець купається в морі, використовуючи як човник пінопластову вставку до російського дрона "Гербера".
Сам еколог під час занурень у море спостерігає величезну кількість уламків безпілотників – в основному карбонових крил або хвостових частин. Та ці рештки – не найбільша небезпека. У море потрапляють міни та інші боєприпаси, які час від часу течії та шторми виносять на узбережжя.
Тож після завершення бойових дій для очищення морського дна не обійтись без попереднього розмінування. Ці наслідки війни, каже Балінський, ще десятки років впливатимуть на існування морського середовища і на людське існування.
***
Який із масштабних екологічних злочинів Росії найменше задокументований і найменше на слуху?
Балінський відповідає, не замислюючись ані на мить. Це те, що відбувається із землею вздовж лінії зіткнення – як війна змінює ґрунти і ландшафти.
Свого часу він бачив, що відбувається з територією після використання фосфорних снарядів.
– Розумієте, це вигорання всього гумусного, всього родючого, що є у верхньому шарі ґрунту. Це ж не просто мінеральна складова. Це жива екосистема, в якій існують сотні тисяч різних бактерій, ґрунтоутворюючі організми, гриби, комахи, ракоподібні, черви.
Після впливу снарядів, температурного режиму, після того, як вибухова хвиля просто все це підняла і винесла в повітря, змінюється структура ґрунту, його щільність. Утворюється дрібнодисперсний пил, який має зовсім іншу структуру, ніж ґрунт. І більше того, змінюється сам ландшафт, – пояснює він.
Що це означає? Що навіть після того, як бойові дії припиняться і поле бою розмінують, природа нездатна буде відновитися тут сама.
Найвірогідніше, що без допомоги людини вона не перетворить ці ділянки ані на дикі зарослі, ані на степ. Єдиним їхнім майбутнім стане опустелювання.
Рустем Халілов, УП