Лише 9% поляків хочуть швидкого вступу України до ЄС. Що сталося з "братерством" за чотири роки

Польща стала однією з перших країн, яка відкрила кордон для мільйонів українських біженців після 24 лютого 2022 року. Перші місяці повномасштабного нападу Росії стали часом безпрецедентної солідарності – ми отримували від країни-сусідки військову, гуманітарну та медичну допомогу.

За даними польського соціологічного центру CBOS, у квітні 2022 року 94% поляків підтримували прийом українських біженців у своїй країні. Це був найвищий показник за весь час досліджень центру.

У 2026 році говорити про такі "міцні відносини" із сусідами вже дедалі складніше. Підтримка на рівні держав зберігається, але разом з нею спалахують суперечки. Наприклад, цьогорічне гасло традиційного націоналістичного маршу у Варшаві, який відбудеться у листопаді, звучить так: "Поляк у Польщі – господар".

Українські біженці – це лише одна з тем, навколо якої виникає невдоволення. Насправді ж є значно глибші причини погіршення відносин.

Польський соціолог, голова правління дослідницької компанії ARC Rynek i Opinia Лукаш Мазуркевич пояснює, що від 2022 року Україна заполонила польський інформаційний простір. І якщо раніше поляки не надто цікавились, як живуть українці, то з початком великої війни почали вивчати нашу державу.

"Для поляків було відкриття, що Україна – не лише держава, яка успішно стримує російську агресію, а й асертивний (впевнений – УП) суб'єкт, який має свою точку зору, може просувати свої думки та позиції. Поляки серйозно ставляться до України, але це має плюси і мінуси. Плюс – це визнання суб'єктності України як серйозного гравця, а інший бік цієї медалі – те, що Україна є конкурентом", – сказав Мазуркевич.

Польський соціолог називає щонайменше чотири причини, через які відносини його народу з українцями погіршились у рази – пояснюємо кожну тему у форматі "УП.Коротко".

Як змінювалось ставлення поляків до українців

Соціологічний центр CBOS досліджує настрої польського населення щодо інших народів ще з 1990-х років. Їхні опитування показують, що 1994 року показник неприязні поляків до українців був найвищим – 66% опитаних ставились до нашого суспільства негативно. Водночас лише 9% казали про симпатію.

Соціолог Мазуркевич пов'язує великі перепади настроїв з подіями, які відбувались в Україні. Сплеск у 2004 році міг статися через Помаранчеву революцію – події, які викликають у поляків емпатію та співчуття до українців, одразу позитивно відбиваються на опитуваннях.

Важливими є також спільні проєкти – наприклад, спільно проведений футбольний чемпіонат "Євро-2012". У цей рік 32% поляків відгукувались про українців позитивно – це було одним з найвищих показників від 1993 року.

У 2022 році початок повномасштабної війни породив дуже сильні емоції. Співчуття і бажання допомогти Україні переважали серед польського населення. З часом рівень негативного ставлення лише зростав. За словами соціолога, поляки втомились від постійних розмов про війну в інформаційному просторі, тож ці відчуття асоціюють напряму з Україною.

Градус напруги зростає, але особистий контакт українців з поляками стає все тіснішим. Дослідження CBOS показують, що у 2026 році 55% поляків контактують з українцями: вони є серед знайомих, колег, друзів, сусідів або членів родини.

4 теми, які загострюють відносини

Біженці та скандали з українцями

В інформаційному просторі регулярно з'являються скандальні новини з участю українців на території Польщі. Наприклад, інцидент з українським блогером Андрієм Гаврилівим, який попри заборону приїхав на спорткарі до озера Морське Око. Відразу після цієї історії з'явилась наступна – 57-річний українець виловив у столичному озері сома, якого багато поляків вважали справжньою місцевою легендою, тож обурення у суспільстві ще тривалий час не вщухало.

Соціолог Мазуркевич називає такі новини "піною на воді", адже скандальні інциденти з'являються в ЗМІ, але так само і зникають, тож опиратися на тимчасове обурення поляків щодо конкретної історії не варто. Не ці інциденти формують цілісну картину відносин.

Річ у тім, що для сучасного покоління поляків є незвичною присутність мігрантів у їхній країні, і йдеться не лише про українців. Протягом століть Польща була багатонаціональною країною, пояснює соціолог. Однак люди, які були свідками тих часів, вже померли.

Пряма мова Мазуркевича: "Люди, які сьогодні активно беруть участь в житті Польщі, народились і виховувались вже після Другої світової війни, коли ми вже стали мононаціональною країною, де не було такої кількості інших національностей".

Зараз у Польщі живе близько 1,5 мільйона українців. Ця цифра коливається: хтось їде, хтось повертається, хтось переїздить до інших країн.

За словами соціолога, часто у публічній дискусії основне питання від поляків до влади звучить так: чи має країна якусь політику щодо мігрантів, як вона повинна виглядати? Це те, що зараз хвилює поляків, а не конкретна неприязнь до українського народу.

Втім, є й інша сторона медалі. На тлі таких настроїв у Польщі почастішали випадки образ, погроз і фізичних нападів на українців. За даними польської поліції, лише за перше півріччя 2026 року громадяни України майже 180 разів повідомляли про злочини на ґрунті ненависті – це більш ніж на 30% більше, ніж за аналогічний період торік.

Серед потерпілих є і діти, а приводом для агресії часто була українська мова

Вступ України до ЄС

Приблизно 40% опитаних громадян Польщі не підтримують членство України в Євросоюзі, зазначив Мазуркевич. Втім відсотково зростає і група тих, хто сумнівається і не знає, яку сторону обрати.

За останні 4 роки видно чітке падіння підтримки у питанні вступу у ЄС: у 2022 році 60% поляків хотіли, щоб Україна якомога швидше стала членом, а в 2026 році – лише 9%.

Соціолог пояснює, що причина стрімких змін проста: до поляків раптово прийшло розуміння, що Україна має потужну економіку, виробляє багато продовольства та має розвинений бізнес.

Переломний момент стався у листопаді 2023 року, коли назрів конфлікт у сфері вантажних перевезень. Польські перевізники блокували рух на трьох пунктах пропуску, вимагаючи повернути дозвільну систему для українських вантажівок, яку ЄС скасував після початку повномасштабної війни.

Паралельно з цими подіями розгортався також аграрний конфлікт: польські фермери виходили на протести на кордоні проти рішення Єврокомісії, яке ще на рік продовжило дії торговельних преференцій для України. Вони виступали проти безмитного імпорту української аграрної продукції, зокрема зерна та кукурудзи.

Соціолог зазначив, що аграрний сектор займає вагому частину польської економіки та має фінансову підтримку з Євросоюзу. Тож думка, що Україна також щось отримуватиме з ЄС, лякає польських фермерів – вони відчувають конкуренцію за ринок.

Пряма мова Мазуркевича: "Є така теза, що українські продукти за якістю нижчі – це означає, що вони дешевші у виробництві і їм простіше зайти на наш ринок. Мовляв, Україна не повинна виконувати всі ці норми і зобов'язання перед Євросоюзом, які повинен виконувати польський виробник – а це здорожчує сам продукт".

Польський бізнес хвилюється, що Україна засипе ринок своїми товарами. Та цікавим є те, що у схожій ситуації була і сама Польща у 2004 році, коли вступала у ЄС. Стара Західна Європа також була скептично налаштована щодо польської економіки, зауважив соціолог.

Допомога Україні

Польські політики звітують про рекордні суми підтримки України за час повномасштабного вторгнення – до середини 2026 року допомога сягнула приблизно 16,45 мільярда злотих, це близько 188 мільярдів гривень. 90% з цієї суми було надано у 2022 – 2023 роках. Такі заяви у частини поляків викликають хвилю обурення.

Пряма мова Мазуркевича: "Понад 70% польського суспільства вважає, що та допомога, яку ми надаємо – це понад наші сили. Вважають, що ми даємо більше, ніж спроможні".

Політичні заяви про величезну допомогу від Польщі підсилюють образ держави як лідера в підтримці України, але насправді – є певна хитрість та наратив, який вказує на перебільшення, пише колишній посол Польщі в Україні Марек Зюлковський.

Річ у тім, що у звітах державних установ, де йдеться про результати допомоги Україні, враховували ВВП за 2021 рік, а не за 2022 чи 2023.

"Завдяки такому методу підрахунків Польща посіла перше місце серед країн-донорів (у 2022 і 2023 роках), відповідно склалося враження, що допомога Польщі більша, ніж на те вказують дані, розраховані за стандартною методикою – співвідносно до ВВП за поточний рік", – пояснив Зюлковський.

Одна з причин, чому Польща намагається представити якогомога більші цифри підтримки – щоб мати привід вдаватися до риторики очікування вдячності від українців, вважає колишній посол.

Варто відзначити, що українські біженці суттєво підсилюють економічний стан Польщі: лише у 2025 році реальний ВВП Польщі був приблизно на 2,4% вищим, ніж міг би бути без присутності українців. У грошовому еквіваленті це становить близько 24,4 мільярда доларів.

На початку 2026 року Польський економічний інститут (PIE) заявив, що економіка країни матиме значний негативний вплив, якщо українські біженці повернуться додому.

Волинська трагедія

Основна дискусія між Україною та Польщею, яка тягнеться вже десятиліттями, зосереджена навколо Волинської трагедії – поляки називають її різаниною. Новий етап обговорень спалахнув у травні 2026 року, коли Володимир Зеленський видав указ про присвоєння підрозділу Сил спеціальних операцій ЗСУ назви "Імені Героїв УПА".

Президент Польщі Кароль Навроцький вимагав від України скасувати цей указ. На фоні конфлікту він позбавив Зеленського ордена Білого Орла – це перший випадок за час незалежності Польщі, коли нагородженого позбавили цієї найвищої державної відзнаки.

Після цього від Ордена Білого Орла почали відмовлятися й інші українські президенти: Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко. Крім того, від інших польських державних нагород після рішення Навроцького відмовилися Андрій Сибіга, Кирило Буданов, Василь Боднар та Ігор Жовква.

В Україні крок Зеленського є абсолютно зрозумілим, адже для значної частини українців УПА – воїни, які боролися проти більшовиків і за створення Української самостійної держави. Натомість у Польщі УПА асоціюється виключно із Волинською трагедією, що є надзвичайно болючою темою.

Соціолог Мазуркевич запевняє: запит польського суспільства на вирішення цієї складної історичної теми існував задовго до повномасштабної війни й не виник через біженців чи нинішні суперечки між країнами.

Станом на 2026 рік 62% поляків вважають, що Україна повинна визнати Волинську трагедію і назвати імена тих, хто за неї відповідав. Коливання навколо цього відсотка протягом років незначні. За словами соціолога, це свідчить про стабільне та непохитне ставлення поляків до цього питання.

Пряма мова Мазуркевича: "Половина опитаних поляків вважають, що сучасні українці не несуть відповідальність за те, що відбулось у минулому столітті. Близько 30% просто не мають думки щодо цієї теми.

Також половина польського суспільства вважає, що мусить бути залежність між вступом України до ЄС і засудженням злочинів УПА. Що не може Україна, так би мовити, увійти в ЄС разом з Бандерою і Шухевичем…".

Для поляків є особливо важливим вшанування пам'яті загиблих, вони приділяють цьому величезну увагу, пояснює соціолог.

Пряма мова Мазуркевича: "Для кожного вкрай важливо знайти місце, де лежать останки загиблого родича – і гідно їх поховати. Щоб правнуки, онуки, прапраправнуки знали, що дідусь лежить тут – є табличка, де написане його прізвище.

Мені здається, що цей момент може допомогти у розумінні, чому для нас Волинська трагедія така важлива. Це не політичний момент, і тут не мовиться про ордени і медалі".

Водночас поляки розуміють, що кожна країна та народ має свою ідентичність та героїв. Однак для них важливо почути з українського боку, що історія УПА – не така однозначна.

Утім, ця розмова має бути взаємною. Для поляків Армія Крайова – символ спротиву нацистам, а Пілсудський – батько незалежності. Але в українській пам'яті обидва мають темні сторінки. Підрозділи АК причетні до вбивств українських цивільних на Холмщині, зокрема в Сагрині 1944 року та в Павлокомі 1945-го. Пілсудський уклав союз із Петлюрою, однак після Ризького миру Польща визнала радянську Україну, а вояків УНР інтернувала. За його режиму 1930 року також відбулася "пацифікація" українських сіл у Галичині.

Українці разом з поляками працюють над темою Волинської трагедії, аби нарешті вичерпати цей конфлікт. Зокрема, у серпні 2026 року археологи обох країн завершили ексгумацію польських жертв Волинської трагедії та виявили останки 55 людей.

Тривають також пошуки українських жертв Другої світової війни на території Польщі, у 2025 році відбулась перша після тривалої перерви українська пошуково-ексгумаційна експедиція – у селі Юречкова. На початку робіт йшлося про можливе поховання близько 20 бійців УПА. Після завершення пошуків Український інститут національної пам'яті повідомив, що поховання не виявили.

У 2026 році українські археологи розпочали пошукові дослідження в Ласкові, також заплановані роботи в Сагрині.

Тема України стає виборчим козирем у Польщі

Ставлення до українців серед польського суспільства є напруженим, тож тема стає моментом для маніпуляцій та хитрощів. Ще у 2023 році на парламентських виборах Польщі питання України не звучало, а головні політичні сили загалом не різнилися ставленням до країни, де триває війна.

У 2025 році, коли відбувались президентські вибори, усе змінилось. Про Україну говорили все більше у різних контекстах, адже учасники кампанії розуміли: ніхто не виграє вибори тільки на протистоянні двох польських таборів, які вже не перший рік між собою конкурують, пояснив соціолог.

Нагадаємо, що напередодні другого туру виборів Навроцький пристав на вимоги лідера антиукраїнської "Конфедерації" Славоміра Менцена – однією з них була обіцянка не пускати Україну в НАТО. Втім, зробити йому це було не складно, оскільки ще до цієї угоди Навроцький неодноразово виступав проти вступу нашої країни в Альянс.

Пряма мова Мазуркевича: "Є політсили, які скептично ставляться до України або навіть висловлюються проти фінансової підтримки під час війни, зокрема це стосується ставлення до біженців. І ми бачимо, що відсоток поляків, які підтримують такі політсили, впевнено росте.

Ми спостерігаємо, що наративи україноскептиків дають свої результати. Це насіння, яке проростає, і тому навіть у риториці політичних сил, які послідовно підтримують Україну, починають з'являтися такі елементи (критичні до України – УП)".

Соціолог прогнозує, що на чергових парламентських виборах у 2027 році буде ще більше заяв на тему України: стає все більше охочих грати у цю "карту".

***

На фоні дискусій між українським та польським народом поширюється російська дезінформація, яка стає все професійнішою. Ворог впевнено користується загостренням відносин України та Польщі. Усі теми, які ми перерахували вище, звучать в російському полі маніпуляцій.

Поляки, за словами соціолога, завжди повторювали: "у нас є імунітет до російської дезінформації". Та схоже, що з початком повномасштабного нападу Росії на Україну ця теза похитнулася.

У традиційні польські медіа російській пропаганді пробратися складніше, натомість вона впевнено поширюється у соцмережах, де найбільше часу проводить молодь.

Тож нинішнє охолодження польсько-українських відносин має ще один вимір – російський інтерес. Для Варшави й Києва це внутрішні суперечки та політичні дискусії, а для Москви – можливість послабити підтримку України та посіяти розкол між сусідніми країнами.