Як Ющенко поставив Литвина на місце

Фото прес-служби президента

Засідання уряду в середу було присвячене підсумкам за дев'ять місяців та запам'яталося песимістичною промовою міністра економіки Арсенія Яценюка, оптимістичним спічем міністра фінансів Віктора Пинзеника та виправдально-занудними виступами губернаторів.

Після того, як прем’єр Єхануров бадьоро-загрозливо пообіцяв побороти негаразди, слово взяв Литвин. Хто порадив йому блиснути економічними повчаннями – невідомо, але ця людина явно зробила погану послугу. Литвин хотів виглядати совістю нації Андрієм Сахаровим, але, скоріше, був схожим на спікера-колгоспника Олександра Ткаченка. Той теж любив з розумним виглядом повідомити якусь дурницю.

Почав Литвин зі справедливих нарікань, що його всі ігнорують. "Нам треба подумати над стилем наших взаємин, - звернувся спікер до присутніх. - Бо як показує досвід, співпраця уряду та парламенту завершується після затвердження прем’єра. Контактів та узгоджень після того мінімум!".

"Дякувати Богу, в нас свобода слова і через ЗМІ можна дізнатися, яке у нас наступне державне рішення, який маневр ми, законодавча гілка влади, будемо здійснювати у цій великій спільній роботі..."

"Я з великою радістю почув і прочитав слова у зверненні нашого президента, що "новий уряд запропонував нову модель співпраці з парламентом". Найкращою моделлю було б, щоб кожен виконував Конституцію! Але мене питають депутати: "Хто покаже цю модель, якщо це не державна таємниця?". Якщо вважати ефективною моделлю публічні заяви на адресу Верховної Ради, спілкування через пресу або відсутність відповідей на звернення парламенту – то це тупиковий шлях!".

"Є небажання виконувати закони і постанови Верховної Ради. Тоді давайте взагалі розпустимо Верховну Раду! Це хвороба, але після 1 січня (коли вступить в дію політреформа) піде швидке одужання", - загрозливо пообіцяв Литвин.

В принципі, тут йому слід було зупинитися. Литвин залишив би враження обуреного лідера парламенту, якого "ламають через коліно" (чомусь спікер забув цей свій улюблений фразеологізм!) і який вимагає поваги до законодавчого органу.

Але Литвин вирішив піти далі – він вступив у зону розмірковувань, де його зрадили власні знання. Спікер перетворився на політика, який просто повинен будь-що опонувати владі у зв’язку з наближенням виборів. Хоча деякі аргументи були вдалими, однак кілька фраз виліпили з Литвина образ махрового популіста.

Перший раз він проколовся, коли почав дорікати уряду за спроби виправдати економічний спад в Україні погіршенням світової кон’юнктури.

"Чому уповільнення темпів у світі не призвело до зниження у Білорусі, Росії, не кажучи вже про Китай? Так, зростання у Китаї – це майже 10% протягом двох років, загалом – майже 20 років високі темпи. В Росії зросло на 5,6% протягом першого півріччя – мало не в двічі більше ніж в Україні! Якщо Росія експортує енергоносії, то Китай – імпортує в значних масштабах", - сказав Литвин.

Якщо пробігти по цій цитаті очима, то десь слова Литвина можуть справити враження. Але наступним буде розуміння, що його приклади є абсолютно безглуздими. Він обрав для своєї аргументації не правила, а виключення. Так само можна дорікати своєму сину, що він не поступив у спортивну школу "Динамо", тоді як Андрій Шевченко забив сто голів за "Мілан".

Ставити за приклад економічного зростання Білорусь – це те ж саме, що рівнятися на показники демократії у Туркменістані. Закрита економіка Білорусі тримається на величезних державних дотаціях та прямій підтримці Кремля. Без реформування її чекає дві дороги – або до колапсу, або до подальших поступок Росії та втрати незалежності. І до Литвина білоруський аргумент використовували лише два політики – Петро Симоненко і Наталія Вітренко.

Рівнятися на Росію – таке саме безглуздя, бо ще можна взяти за приклад Саудівську Аравію. Китай – це взагалі феномен сучасної історії, для пояснення якого пишуться томи наукових праць, для втілення якого працює мільярд робочих рук. І прогресу Китаю явно сприяє членство у Світовій організації торгівлі. Тій самій, куди Україна не потрапить завдяки старанням в тому числі й Литвина.

Наступним пунктом сумнівної компетентності Литвина були претензії уряду, що "в Тернопільській, Хмельницькій, Волинській областях середня зарплата вдвічі нижча, ніж в Києві чи в півтора рази нижче, ніж в Донецьку".

"У нас що, громадяни двох сортів? І чи будемо ми про це реально говорити?", - обурився Литвин. Звичайно, те, що люди отримують менше грошей у провінції – це погано. Але щоб покритикувати Кабмін, було легко знайти якусь іншу тему. Бо ця – дуже невдячна. Адже так влаштоване життя, що у великих містах платять більше грошей, ніж у глухих регіонах.

Так відбувається скрізь у світі – бо ринок праці диктує попит на працівників та рівень їх доходів. Бо економічна ситуація в кожному конкретному місці визначає, скільки грошей кому платять. Бо, наприклад, в Берліні багато безробітних, тому там нижчі зарплати, ніж у буржуазному Мюнхені.

Ще є така річ, як купівельна спроможність грошей. 100 гривень у Києві та 100 гривень у Луцьку чи Хмельницькому – це різні гроші. В столиці за них можна жити два дні, в провінції – тиждень. І без зважування на це порівнювати зарплати є просто некоректним.

Але, схоже, особливо обурив Ющенка аргумент Литвина, що цей соціальний бюджет призвів до інфляції.

"Якщо реалізація передвиборних обіцянок президента визнається як один із чинників погіршення стану – а це випливає з проекту постанови Кабінету міністрів – то чому уряд ставить завдання безумовно досягти виконання всіх соціальних зобов’язань держави?!", - запитав спікер.

"Жодне з основних завдань, яке ставить уряд до закінчення 2005, не є дієвим заходом. Чи цим заходом є "сприяння Національному банку в створенні умов, які забезпечать стабільність гривні". Це те ж саме, що засукати рукава по саму шию і розшити вузькі місця", - сказав Литвин.

Що-що, а от метафори український спікер підбирає вдало. Однак, здається, що в цей момент у Ющенка зіграли ті самі відчуття, коли він чув коментарі Миколи Томенка на тему проблем нафторинку. Тобто обурення заявами, які роблять непрофесіонали.

Ющенко не казав, до кого звертається. Але в цьому й не було потреби, оскільки останнім перед ним виступав саме Литвин. Спочатку Ющенко нагадав, що за цей бюджет голосував парламент, і він несе таку саму відповідальність. Потім підкреслив, що Кабмін виконує бюджет. Щоб поставити крапку в дискусії, Ющенко додав:

"Рівень української інфляції після завершення 12 місяців буде нижче ніж в Росії чи Казахстані. Не є проблема 9,8% інфляції в країні з перехідною економікою. І це треба навіть не "Економікс" читати, а хорошу літературну книжку".

...Минулого тижня в інтерв’ю "Українській правді" перший заступник Литвина у політичних вправах Ігор Єремеєв доводив, що зі спікера був би непоганий прем’єр – навіть попри отриману ним освіту історика. "Литвин – як би то сказати... він "легконавчаємий". І коли є питання, в яких він некомпетентний, він може покликати спеціалістів і прийняти правильне рішення", - запевнив Єремеєв.

Можливо, до виступу на засіданні уряду спікер готувався сам на сам зі своїми знаннями?