Цифровий оптимізм МінАПК
Міністерство агропромислової політики звітує про суттєве підвищення розмірів дотацій селянам – у 2,6 рази. Водночас виробництво в сільськогосподарському секторі зросло лише на 3,2%.
Експерти ж припускають, що більшість цих коштів буде викинуто "на вітер". Адже тим господарствам, чий бізнес не працює, державні дотації допомогти не можуть.
Держава щедро здобрювала село грошима. На підтримку розвитку села в регіони МінАПК вже спрямовано 1,35 млрд. грн. із 1,49 млрд., передбачених на січень-липень 2006 року, що у 2,6 рази (!) більше у порівнянні з відповідним періодом минулого року.
За інформацією прес-служби Міністерства аграрної політики, на дотації на гектар посівів озимих культур спрямовано 519,9 млн.грн., ярових культур - 200 млн. грн. (ще 50 млн. грн. було виділено і спрямоване в регіони 17 липня 2006), на доплати за вирощені та здані на вибій худобу і птаха - 271,4 млн. грн., здешевлення вартості кредитів - 118,3 млн.грн., на селекцію у тваринництві і птахівництві - 54,9 млн. грн., селекцію в рослинництві - 45,6 млн.грн., протиепізоотичні заходи - 58,3 млн.грн.
За офіційними звітами, за січень-червень 2006 року обсяг продукції сільського господарства в Україні по всіх категоріях господарств стосовно відповідного періоду минулого року виріс на 3,2%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - на 16,1%.
За оцінкою керівника аналітичного відділу консалтингового агентства ААА Марії Колесник, насправді ситуація із підтримкою села виглядає набагато складнішою, ніж звітує МінАПК.
"Причина цієї складності полягає у тому, що в Україні досі зберігається принцип дотування у розрахунку на один гектар: озимих культур – по 100 грн., ярових – по 65 грн.
Однак загальна кількість гектарів, що фігурують у звітах міністерства, на 150 тисяч більша, ніж кількість засіяних гектарів із звітів за січень. А перевірити вже неможливо – селяни кажуть, що вже почали збирання врожаю”, – зауважує аналітик.
За інформацією Марії Колесник, разом із тим у звітах відбувається ще й штучне заниження кількості засіяних гектарів.
"Треба ж якось "зводити кінці" у загальній кількості ріллі. Для цього занижується інформація про посіви прибуткових культур. Наприклад – про гірчицю, на яку є нормальна ціна та попит.
На фінансування насіння та добрив під її посіви було використано коштів із розрахунку на 140–150 тисяч гектарів, а тепер виявляється, що засіяно лише 50 тис. гектарів гірчиці", – зауважує експерт.
Оцінюючи роботу МінАПК, Марія Колесник зазначає, що таке кредитування не сприяє розвитку села, а дозволяє дотувати наближені до міністерства господарства.
"Більшість виділених коштів полетить за вітром, адже агрохолдинги, які реально працюють, самостійно планують свої обсяги, страхуються, беруть банківські кредити, а тим, чий бізнес не працює, державні дотації допомогти не можуть", – наголосила експерт у розмові з кореспондентом "УП".
"МінАПК не зацікавлений у появі великих сильних господарств. Міністру Баранівському, натомість, потрібні регулярні кризи, щоб показувати необхідність свого міністерства, – зауважує Марія Колесник. – В свою чергу, прагнення МінАПК підпорядковувати собі окремі агрокомпанії, як це відбулось із "Украгролізінгом", спричиняє лише зростання рівня хабарництва".
На думку експерта, виходом із ситуації має стати перехід до європейської практики дотування не з посіяного гектара, а з тонни врожаїв.
"Це нарешті змусить селян дбати про якість сировини. А то в Україні печуть хліб частково із зерна 5 класу, яке перевели до класу продовольчого, але в усьому світі воно продається як фураж", – зауважує Колесник.
Іншу точку зору щодо ефективності нинішнього дотування "УП" виклав президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич.
"Прийнята у нинішньому держбюджеті Верховною Радою минулого скликання пряма підтримка сільгоспвиробників є прозорою системою, доступною для всіх виробників, окрім індивідуальних господарств", – зазначає він.
"Звичайно, звітність не є об’єктивною, однак, в цілому, така система дотування є найкоротшою, що суттєво ускладнює корупційні схеми" – говорить пан Томич, зауважуючи, що насправді зловживання із дотаціями перевірити досить легко.
Що ж стосується решти програм по підтримці села, які проводяться МінАПК, то, за оцінкою президента Асоціації фермерів та приватних землевласників України, вони не є ефективними, бо працюють за принципом ручного міністерського керування.
"В цілому, робота МінАПК має низку ключових недоліків: вона не містить мотивування сільгоспвиробників до праці; не стабілізує цінову політику, внаслідок цього ми часто маємо збиткові ціни; а головне те, що державної підтримки позбавлені дрібні господарства, які разом виробляють понад 70% всієї сільгосппродукції", – зауважив Іван Томич.
