Влада Януковича. Останні призначення

Добігає кінця перший етап формування влади Віктора Януковича. Схоже, що політичним важковаговикам доведеться оголосити перерву у кадрових призначеннях. Але не тому, що їхні апетити вгамувалися, а тому, що просто закінчуються незаповнені вакансії у державі.

Кадрова чистка Януковича, аналогічна тій, яку влаштували помаранчеві після перемоги в 2004, проходила в тиші. Навіть Ющенко, перебуваючи у відпустці, зателефонував Януковичу тільки після того, як щойно призначений прем'єр замахнувся на начальника "Укрзалізниці" Василя Гладкіх.

Таке Ющенко пережити не міг. Якщо усунення соратників з політичних посад його мало турбувало, то тепер президент рішуче взявся за слухавку, стурбований змінами на мільярдних фінансових потоках.

На чому зійшлися Ющенко і Янукович – невідомо, але у підсумку "Укрзалізниця" отримала нового донецького керівника.

Сам Янукович підсилив свої позиції в апаратній боротьбі, коли у вівторок призначив Сергія Льовочкіна на місце керівника служби прем'єра.

Прихід цього екс-помічника Кучми в будинок уряду створить противагу потужному центру впливу в оточенні Януковича – зв'язці Клюєв-Толстоухов-Табачник.

Льовочкін, який спочатку боровся за портфель міністра Кабінету міністрів, програв.

4 серпня 2006 року цю посаду отримав Анатолій Толстоухов, а керівником служби прем’єра був призначений Олексій Іщенко. У минулому житті він був заступником Медведчука у адміністрації президента Кучми і, як кажуть вороги, персонально змушував глав райадміністрацій вступати до СДПУ(о).

Але зараз у результаті хитромудрої інтриги Льовочкін домігся переводу Іщенка на посаду заступника міністра будівництва і комунального господарства. І, відповідно, свого призначення на його місце.

Відтак Льовочкін став людиною, яка не просто визначає графік прем'єра, але є найближчим до Януковича радником в силу хоча б специфіки роботи.

Тим часом на підході – працевлаштування кума Льовочкіна, нардепа Едуарда Прутніка, який був керівником медіа-департаменту штабу Януковича на виборах-2006. Його прізвище називають у контексті призначень на дві площадки.

Перший варіант – Прутнік може бути заведений до складу Нацради з питань телебачення і радіомовлення з наступними спробами очолити цей орган. Але такий сценарій впирається у юридичні труднощі, пов’язані зі звільненням попередніх членів Нацради.

Другий, більш вірогідний варіант – Прутнік може бути призначений головою Державного комітету телерадіомовлення.

Досі цю посаду обіймав Іван Чиж, з яким почали відбуватися дивні речі. Минулого року нова влада не змогла позбутися цього атавістичного героя епохи Кучми. Але після виборів-2006 він сам написав заяву про відставку, яку задовольнив комітет Верховної Ради з питань свободи слова, рекомендувавши парламенту звільнити Чижа.

Однак, коли помаранчева коаліція так і не утворилася, Чиж передумав – написав заяву про відкликання своєї попередньої заяви. Тобто заявив, що хоче працювати далі.

І ось у середу на засіданні комітету Чиж знову сказав, що... таки збирається звільнитися. При цьому, не соромлячись, додав, що хоче піти саме з формулюванням "за власним бажанням" – щоб таким чином зберегти пільги держслужбовця.

Прихід Прутніка, попри непрестижність Державного комітету телерадіомовлення, відкриває для цього молодого чоловіка двері у велику політику. Він отримає статус, який може бути трампліном для його подальших просувань кар'єрними сходами.

Крім того, через Прутніка Янукович отримає такий-сякий інформаційний ресурс – контроль над обласними державними телерадіокомпаніями.

Але не варто забувати, що разом з посадою Прутнік отримає доступ до держмайна.

Причетні до цього відомства розповідають історію, як нещодавно в Луганську передатчики і будівля обласної державної телерадіокомпанії були видані у довгострокову оренду приватній структурі. В Україні таких обласних телекомпаній двадцять сім.

І немає гарантій, що вдруге не повториться історія, подібна до загадкового отримання частот на мовлення каналом НТН за попереднього прем’єрства Януковича. Тоді Прутнік, який патронує цю телекомпанію, працював радником глави уряду.

"Українська правда" намагалася отримати коментар в самого депутата, але він не відповів ні на телефонний дзвінок, ні на смс.

У разі призначення Прутніка, свою мережу впливу розширить і Льовочкін – зараз міністром палива та енергетики уже працює близький до нього Юрій Бойко.

Тим часом активність проявляє і гуманітарний віце-прем'єр Дмитро Табачник. За інформацією в апараті Кабміну, він дав розпорядження готувати проекти документів про створення Міністерства інформації, яке б, крім спрямовуючої ідеологічної функції, мало б контроль над поліграфічною галуззю, де збігаються інтереси брата Табачника, Олександра Третьякова і його компаньйона Владислава Миленького.

Зате зменшуються шанси, що новий уряд зможе оперативно замінити президента Національної телекомпанії.

Для цього треба сформувати громадську раду при УТ-1, яка навряд пропустить кандидатури Олександра Савенка (який хоч і працював за першого пришестя Януковича, але був людиною Медведчука) або його "донецького" заступника Ігоря Толстих.

Ще однією вакансією у владі є посада голови Антимонопольного комітету.

Головним претендентом на це крісло є Ігор Шаров, який займався для Януковича виборами президента на Кіровоградщині - саме Шарову приписують організацію фальсифікацій у легендарному 100 окрузі.

Однак не виключено, що "нові донецькі" висунуть свою кандидатуру на посаду борця з монополіями. Крім того, бажання зайняти це крісло неодноразово висловлював Давид Жванія, тому портфель АМКУ можуть віддати у якості додаткових стимулів для залучення "Нашої України" у коаліцію.

Зате немає вакансій на ще двох посадах – голови Фонду держмайна та уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Коли створювалася помаранчева коаліція, то Фонд відійшов до "Нашої України", а соціалістці Семенюк як втішний приз планували віддати крісло омбудсмена. Прожила ця концепція кілька днів.

СПУ перейшла в іншу коаліцію, а умовою зради помаранчевих були гарантії з боку донецьких, що більше ніхто не буде зазіхати на Фонд держмайна. Мабуть, перебування Валентини Семенюк на чолі цього органу несказанно позитивно відбивається на матеріальному стані чи то держави, чи то казни СПУ.

На посаді ж омбудсмена збирається залишитися представниця Партії регіонів Ніна Карпачова, яка також викликає великі симпатії Мороза. Таким чином, ці дві жінки втратять свої депутатські мандати, зате отримають цікаву, хоча і не дуже високооплачувану роботу.