Україна напередодні виборів: що відбувається на ринку політтехнологій?

Поки політики безуспішно досягають компромісу щодо дати й формату проведення дострокових виборів, сама перспектива їх проведення помітно оживила вітчизняний ринок політичних технологій.

Принаймні процес рекрутування політтехнологів на роботу, як в регіональні штаби, так і в центральні набирає все більших обертів.

Наразі, якість і динаміку розвитку українського ринку політтехнологій оцінювати досить складно, передовсім через його непрозорість, об'єктивну відсутність критичної маси реальних спеціалістів, та наявність великої кількості відвертих аферистів, і не тільки заїзжих.

Непрозорість ринку проявляється хоча б у тому, що лише поодинокі профі не бояться розповідати про специфіку своєї роботи: власне на кого вони працюють, які технології використовують, не кажучи про оцінку професійного рівня колег та інформацію щодо власних гонорарів.

Втім, завдяки журналістським розслідуванням від виборів до виборів завіса над цим специфічним видом професійної й сезонної діяльності таки привідкривається.

Так, у 2006 році за достовірними даними з Партією регіонів, яка обіцяла "покращення вашого життя вже сьогодні", працювала група американських політтехнологів на чолі з Полом Манафотом. Допомагали Едуард Прутнік, та Ігор Чабан.

З БЮТ, що "боровся за справедливість", працювали Дмитро Видрін, Олег Медвєдєв, Віктор Уколов та організатор з'їздів блоку Микола Баграєв.

З "Нашою Україною", яка закликала "не зрадити Майдан", працювала команда Романа Безсмертного у складі Ігоря Жданова, Анатолія Луценко та Тетяни Мокріді.

Виборчими технологіями у СПУ, яка "будувала Європу в Україні", здебільшого займалися колишній "сірий кардинал" партії Йосип Вінський, та Ярослав Мендусь.

З КПУ, "чиї погляди поділяли генії", працювала група Миколи Вересня і Петро Шелест (до речі, онук колишнього секретаря КПУ).

"Віче" вів Вадим Карасьов, "Пору-ПРП", чиї "громадянські вчинки змінювали історію", - Ігор Гринів, Ярослав Лесюк та Денис Богуш.

Народний Блок Литвина – Кость Бондаренко.

Нарешті ПСПУ консультували Ігор Шувалов і Дмитро Бєлянський.

Блискавичність кампанії вплине на ринок політтехнологій

Нині ж очевидний "бліцкриговий" характер майбутньої виборчої кампанії може вплинути, як на методи її проведення, так і на залученість фахівців у обласні та центральні штаби.

По-перше, більшість політичних сил не будуть "вигадувати велосипед" і робитимуть ставку на вже перевірених політтехнологів, з якими працювали у 2006 році.

По-друге, суттєво зменшився попит на політтехнологів-варягів, нездатних принести з собою нові ідеї та концепції.

Можна спрогнозувати, що у порівнянні з кампанією 2006 року, реально будуть працевлаштовані лише до 30-40% спеціалістів.

Однак, можливе загострення внутрішньої конкуренції, як прогнозують ключові гравці ринку, аж ніяк не позначиться на сумах контрактів топових політтехнологів, відповідальних за розробку і ведення всієї кампанії блоку або партії.

Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов каже, що мінімальна вартість групи політтехнологів найвищого рівня складає мінімум $200 тис. за весь виборчий цикл.

При цьому підкреслює, що зарплата політтехнологів у зв'язку з достроковими виборами не зросте, а може навіть й зменшитися, оскільки "фінансовий пік" був пройдений у 2004 і 2006 році.

"Основні ресурси витрачатимуться на рекламу, мітинги, комісії, мобілізацію виборців, і це ті гроші, які забиратимуться у політтехнологів", - зауважує він.

Директор Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній називає гонорар від $100 тис. на місяць до $1 млн. за всю кампанію для топ-спеціаліста, додавши, що "це питання вирішується індивідуально, в залежності від платоспроможності структури, доступу до тіла голови партії, до головних спонсорів, або до номінального керівника виборчої кампанії.

У свою чергу, Віктор Небоженко оцінює вартість таких послуг в районі $5-75 тис. на місяць, додавши, що "це сума, яку може заробляти людина, яка лише імітує кваліфікацію Небоженка".

Генеральний директор агентства "Інтерактив PR груп" Денис Богуш розповів, що топовий політттехнолог-універсал може заробити на цих виборах від $20 тис. до $100 тис. на місяць.

За словами Богуша, тут все залежить від того, хто і на якому рівні працює. Наприклад політтехнологи, що працюють з Київрадою, "можуть взяти офісами, або землею. Можливо, для чиновника буде легше виділити землю, ніж заплатити політтехнологу готівкою $5 тис. на місяць".

Інший політтехнолог, керівник PR-групи "Політтех" Тарас Березовець відзначає, що рівень зарплат в регіональних штабах, відрізнятиметься від зарплат в штабах центральних.

"Піхота", тобто рядові агітатори, зароблятимуть в місяць від 100 до 600 доларів в залежності від регіону. Зарплата керівника PR-підрозділу коливатиметься в межах $1.000-6.000 на місяць. Політтехнолог, який займається "брудними" технологіями, так званою "чорнухою", отримає від $3 тис. до $5 тис.

"Той, хто працюватиме з позитивною агітацією, "білими технологіями", зароблятиме близько $2 тис. на місяць. Спеціалісти, які пишуть агітаційні матеріали, статті, виступи, листівки, так звані "райтери", отримуватимуть від $400 до $2 тис. Керівник обласного штабу, в залежності від кваліфікації, може отримувати від $3 до 10 тис. доларів в місяць", - стверджує Березовець.

Нові тенденції, й технологічний характер перевиборів

Повністю відмовлятися від послуг іноземних спеціалістів не будуть, наскільки відомо до їх порад звертатимуться, як опозиційні так і провладні партії.

Партії здебільшого робитимуть ставку на вітчизняні кадри, проте запрошуватимуть і росіян, які в основному спеціалізуються на "чорних технологіях".

Подейкують, що до виборчих кампаній залучатимуться не лише американці, а й європейці, зокрема поляки. Європейці й американці відповідатимуть за сучасні медіатехнології, бо саме на них робитимуть ставку виборчі штаби, як на найдієвіші, наймасовіші, найшвидші механізми мобілізації електорату.

У зв'язку з цим можна спрогнозувати, що найбільшу частку витрат, близько 75% своїх передвиборчих бюджетів - партіям доведеться направити на політичну телерекламу, обсяг якої, за даними Всеукраїнської рекламної коаліції, в 2006 році оцінювався в $35 млн.

З них Партія регіонів витратила $6 млн., БЮТ - $0,5 млн., компенсувавши це власними поїздками Тимошенко по регіонах, "Наша Україна" - $3 млн.

Крім того, реклама на зовнішніх носіях, за даними "Асоціації зовнішньої реклами України", у 2006 році обійшлася партіям ще в $20 млн.

З одного боку, великий попит на політрекламу може привести до стрімкого зростання цін на неї. З іншого, зважаючи на фінансову виснаженість партій та блоків після кампанії 2006 року, передвиборчі бюджети будуть зменшені.

Партії першого порядку, які претендують на прохід до ВР, витрачатимуть на всю кампанію, за різними оцінками лише від $15 до $40 млн. При цьому, ключові партії налаштовані перевести регіональні штаби на повне самофінансування.

Технологічний характер перевиборів підтверджується тим, що за інформацією від гравців ринку - найбільше використовуватимуться саме "брудні технології", на зразок відомого за 2006 роком "запрошення" на день народження Тимошенко в "Макдональдз", або нещодавні листівки у Донецьку, з фото Януковича на квитанціях по завищених тарифах на ЖКХ і надписом "Уже покращив!".

Частіше вдаватимуться також до "інформаційних воєн". При цьому використовуватимуться нові мережеві і так звані "вірусні" технології, хакерські атаки на сайти конкурентів.

Виборчі штаби досить активно працюватимуть зі спільнотами в Інтернет, особливо з блогами.

Нещодавній скандал в Росії з Сердючкиною чи то "Лаша Тумбай", чи то "Раша гудбай" розгорівся саме в блогах, а вже потім стрімко поширився назовні.

Цей приклад не обійдуть увагою й політтехнологи. Підключать й мобільні технології: розсилки смсок з гаслами партії, запрошеннями на мітинги, або компроматом, і анекдотами про опонентів.

А от ідеологи й стратеги навряд чи знайдуть собі комфортне місце у виборчих штабах політичних партій. На цих перевиборах вони скоріше за все обмежаться розробкою вдалого слогану й подальшою "прививкою" свідомості електорату до виборчого гасла й бренду тієї чи іншої політичної сили.

Політтехнологи як політики: експеримент триває

Однією з найцікавіших тенденцій вітчизняного ринку політтехнологій є те, що все більше українських політтехнологів й політологів потрапляють у виборчі списки політичних блоків та партій, стають нардепами, й починають займатися політикою.

Серед вдалих прикладів тут можна назвати того ж Миколу Томенка. Проте, як каже Вадим Карасьов, який і сам нещодавно йшов до Верховної Ради за списком "Віче", не всім там комфортно.

"Не кожному вдається стати політиками першої величини, інші як наприклад Дмитро Видрін, згодом взагалі виходять з політики і повертаються до політології. Мені також було там не дуже комфортно", - підкреслює Карасьов.

На думку експерта, причина відторгнення деяких політологів від великої політики криється в командному характері партійного життя.

"Брендовий політолог – сам по собі вже перший, його постійно показують по телевізору, він може маневрувати, має свою особисту частку слави. А їх потім заганяють в партії, працювати лише на партійних лідерів. І тоді вони змушені перетворюватися із самостійних творчих одиниць в солдатів й рупорів партії. А це не всім до душі", - зауважує Карасьов.

А от потенційний нардеп від "Народної Самооборони" Юрія Луценка - Олесь Доній, зізнався, що не боїться повторення із собою "синдрому Видріна".

"Мало хто знає, але в наступному парламенті я більше буду перейматися проблемами культури ніж політики".

Коментарі:

- Ми не афішуємо, на кого працюємо. Ще не пройшов термін давності. Але можу сказати, що ведемо зараз один проект, який вся країна бачить і він йде доволі успішно. Відзначу лише, що займаємось ним уже близько півроку. Проект дуже яскравий і помітний.

Відзначу, що послуги наші недешеві – це десятки тисяч доларів США в місяць. Але нам їх платять, оскільки результат діяльності цього заслуговує.

Бюджет цьогорічної парламентської кампанії, в першу чергу залежить від її тривалості: 60 чи 90 днів. Вартість при жорсткому контролі складатиме від $4-5 до $10 за один голос.

А основний удар буде спрямований на те, щоб привести своїх виборців на дільниці. В Україні дуже мало політтехнологів.

В основному ринок заповнюють політологи, які себе називають політтехнологами. Хоча це абсолютно різні поняття. Політтехнологи – створюють процеси, а політологи їх коментують.

- Наш продукт – це політичні проекти, ідеологічні розробки та іміджеві консультації політичних лідерів. До організації політкампаній чи їх реалізацій маємо відношення меншою мірою.

Зараз працюємо над дослідженням громадської думки щодо проблемних питань в суспільстві. Вартість наших послуг на ринку в середніх межах. Бюджет цьогорічної кампанії, в умовах достроковості, буде меншим від виборів річної давнини. Хоча зараз і є попит на так звані затратні соціальні акції а ля Майдан.

Гадаю, що бюджет кампанії складатиме від $10 млн. Приблизно 70% із них - це медіа-витрати, зокрема на політичну телерекламу. Ефективні політтехнологи – це частково міф. Запорука успіху – це взаємодія політика, політактиву, який власне робить вибори і консультантів.

- Дуже дискусійним є питання щодо того, чи є в Україні ринок політтехнологій взагалі. Сукупність фахівців є, а щодо їх структуризації в ринок говорити важко, оскільки вибори відбуваються дуже рідко і мало виборних посад.

Бюджети дострокових виборів цього року, якщо вони відбудуться будуть меншими від минулорічних. Це викликано і тим, що й депутатське місце виявилося не таким вже й привабливим, як вважалося раніше.

Я ніколи не займався бюджетуванням, але пам'ятаю періоди, зокрема в кампанії Віктора Ющенка 2004 року, коли кілька тижнів грошей не було взагалі. В БЮТ грошей було побільше, але економія була серйозною. За браком грошей інколи доводилось відмовлятись від дуже перспективних проектів.

Ви можете не вірити, але в мене були виборчі кампанії, в яких я взагалі грошей не отримував. Наприклад, у виборчій кампанії БЮТ я не отримав ні копійки. Взагалі послуги вітчизняних фахівців значно дешевші, ніж російських.

- Я знаю політиків, які можуть побудувати виборчу кампанію самі. Це Юлія Тимошенко і Юрій Луценко, я також не бачу в Україні саме політтехнологів не політиків яким би я довірив проведення усієї виборчої кампанії.

Мені вже відомі факти, що на ці вибори іноземні спеціалісти активно залучаються як з боку опозиції, так і з боку коаліції.

Наприклад, представники з Росії вже працюють тут, наразі займаються або консалтингом, або проводять тренінги для штабів. Мені також відомо про наміри залучення польських спеціалістів, які проявили себе на мерських виборах у Львові. Є ймовірність, що вони будуть залучені однією з помаранчевих структур.

- Під час цієї кампанії більш активно використовуватимуть мережеві технології, це остання зі світових тенденцій. Наприклад, мерська кампанія Леоніда Черновецького була першою ластівкою застосування мережевих технологій.

Грубо кажучи, як роздати $4 млн. електорату так, щоб ці гроші у тій чи інший формі дійшли до потенційного виборця, і змусили його правильно проголосувати.

Іноземці уже вільно працюють і з Юлією Тимошенко, і з Партією регіонів, і з "Нашою Україною", з СПУ та КПУ. Майже у всіх є хтось із Росії, або лінії контактів, по яких під час виборчої кампанії узгоджується чи ті чи інші кроки на предмет: "це погано для Росії чи добре".

В цілому вітчизняна школа політтехнологій дуже сильна, ми швидко переварили "чорнуху", і рухаємося до більш менш цивілізованої культури проведення виборчих кампаній. То й же "чорний піар" яким займаються українські, а не російські спеціалісти не дуже злий.

- На цих виборах в Україну приїде надзвичайно багато російських політтехнологів, вони будуть працювати і у опозиції, і у коаліції. Це буде останній ковток повітря для всіх московських шоу-політтехнологів.

Вони чудово розуміють, що авторитарній Росії політтехнологи як такі не потрібні, там потрібні пропагандисти. І вони також розуміють, що ринок Казахстану для них закривається, бо там сформувався режим, який не потребує навіть уже агітаторів і пропагандистів.

Будуть й американці, і не тільки група Пола Манафорта, але й інші фахівці, особливо ті які пов'язані з медіатехнологіями.

Знаменита теза "Покращення вашого життя вже сьогодні", це класична американська технологія "телефонуйте вже зараз", побудована за принципом телемагазинів.

А це якщо відверто, вважається не дуже високим рівнем кваліфікації. І тепер для тих же регіоналів наступає трагедія: що говорити людям зараз? Тому скоріше за все американці будуть використовувати прийоми, направлені на виклик ентузіазму у своїх виборців, користуючись техніками з реклами алкоголю та тютюну.

- Іноземні спеціалісти у нас завжди працювали й зараз нікуди не зникають, географія цих фахівців це США, та Росія.

Європейські політтехнологи працюють менше, вони менш відомі, і рухаються у фарватері політ-технологічних акул з США та Росії.

Щодо характеру використання ними політичних технологій, то майже всіх інозмених спеціалістів, які приїзжають до України завжди чомусь тягне саме на "чорні технології".

Павло Булгак, Ярослав Макітра, Інтернет-проект Polittech.org для УП