Олігархічні війни на полі Євро-2012

19 травня у парламенті було зареєстровано постанову про звільнення Івана Васюника з посади віце-прем'єр-міністра. Серед соавторів документу – люди, пов’язані з Коломойським – Кирило Куликов і Едуард Зейналов.

Шокований рішенням УЄФА, Коломойський вимагає відставки Васюника і шантажує цим коаліцію.

Як відомо, лідер групи "Приват" має вплив щонайменше на п’ятьох депутатів "Нашої України" (Палиця, Третьяков, Зейналов, Геращенко, Куликов).

Цей людський ресурс Коломойського може виявитися критичним для коаліції, адже рішення фракції НУНС про участь в союзі з БЮТ і блоком Литвина має перевагу лише в один голос.

Коломойський переконаний, що Васюник не доклав усіх потрібних зусиль, щоб Дніпропетровськ приймав Євро-2012 – тоді як за рідну Львівщину віце-прем'єр з гуманітарних питань вболівав значно сильніше.

Особливо обурило Коломойського те, що Дніпропетровськ втратив чемпіонат, хоча з самого початку мав статус основного міста для Євро-2012.

У Дніпропетровську, на відміну від усіх інших міст, вже рік як збудовано стадіон, здатний приймати матчі європейської першості. І хоча зараз "Арена Дніпро" справді не сертифікована УЄФА через недостатню кількість місць для вболівальників, однак це питання при бажанні можна було вирішити.

Фактор Суркіса

Але Васюник – це лише ритуальна жертва, якої прагне Коломойський. Уже два тижні весь олігархат говорить про те, що Коломойський вважає Григорія Суркіса головним винуватцем втрати Дніпропетровськом Євро-2012.

Коломойський запідозрив Суркіса, що той "злив" Дніпропетровськ у обмін на Харків, який лобіював президент футбольного клубу "Металіст" і олігарх з неменшими абміціями Олександр Ярославський.

Президент УЄФА Мішель Платіні у своєму листі меру Дніпропетровська прямо визнає, що рішення про виключення міста було ухвалено "після (...) проведення консультацій з представниками приймаючих асоціацій", яку в Україні очолює Григорій Суркіс.

При чому сталося це тоді, коли Коломойський перестав тримати руку на пульсі ситуації через хворобу близької людини.

Ігор Коломойський та Ігор Суркіс - багаторічні партнери. Фото "Української правди"

Конфлікт ускладнюється тим, що Коломойський хоч і є віце-президентом Федерації футболу, тобто заступником Суркіса на його основному місці роботи, але в бізнесі з Суркісом він виконує роль "старшого". Крім того, дніпропетровський олігарх тривалий час фінансово підтримував "Динамо" (Київ).

("Коломойський уже просто з'їв Суркіса і не подавився", - згадував ще в 2006 році покійний зараз Максим Курочкін.)

Водночас Суркіс виступає категорично проти відставки Васюника – він як головний координатор Євро-2012 не хоче втрачати чиновника, з яким зміг легко порозумітися. "Знімете його – втратимо Євро", - захищає Суркіс віце-прем'єра від атак.

П’ятизірковий дефіцит

З боку Федерації футболу лунають пояснення, що образи Коломойського безпідставні.

"Досягненням є навіть те, що Україні вдалося зберегти шанс на проведення Євро-2012 за формулою 4+4. Були дуже великі ризики, що Україна отримає лише два міста для проведення Євро-2012", - зазначають джерела в оточенні Суркіса.

Жодне з українських міст не відповідає запитам УЄФА, а Платіні не міг допустити низький рівень першості в Україні, тому що в майбутньому буде складно вимагати високі стандарти від наступних держав-претендентів.

Якщо би Україні залишили два міста, то поруч з Києвом цілком міг опинитися не Донецьк і не Львів, а... Одеса, про що неофіційно говорив Мішель Платіні.

"Під час останнього приїзду в Україну Платіні озвучив, що Євро-2012 може залишитися тільки Києві та Одеса. Він пояснив: "Для України Євро-2012 – це шанс представити країну. Людина, яка приїде на футбольну першість, має комфортно приземлитися, комфортно доїхати до готелю, комфортно поселитися, і комфортно подивитися футбольним матч на стадіоні", - розповів "Українській правді" свідок непублічних переговорів Платіні в Києві.

Платіні на руїнах НСК "Олімпійський". Фото прес-служби президента

"Тому, за словами Платіні, Україна повинна мати не лише стадіони, аеропорти, але і достатню кількість готелів", - додає джерело.

При цьому, якщо місто буде приймати лише матчі групового турніру, то до нього одна вимога щодо кількості готельних місць класу п’ять зірок. Наприклад, Донецьк має гарантувати 1 тисячу 400 п'ятизіркових кімнат. Якщо ж Київ прийматиме фінальний матч, то готельних кімнат класу п’ять зірок має бути 2 тисячі.

І, наприклад, навіть якщо Донецьк буде підтверджений як місто-учасник Євро-2012, то там проводитиметься лише груповий турнір і лише за участі збірної України. Про це сказано в листі Платіні до Суркіса та Васюника.

Тобто на грандіозному стадіоні Ахметова відбудеться максимум три матчі. Причина цьому – не лише відсутність достатньої кількості готелів, але і географія – УЄФА намагається зменшити дискомфорт для вболівальників, які змушені будуть їхати на крайній схід Європи до Донецьку, щоб переглянути матчі своєї збірної.

"В плані готелів найкраще була підготовлена Одеса. Вона претендувала лише на груповий турнір і вже зараз забезпечена великою кількістю готелів, хоча там немає жодного п’ятизіркового. Трохи гірше ситуація в Києва, оскільки столиця також поки не має гарантій достатньої кількості номерів класу п’ять зірок, щоб приймати фінальний матч", - зазначив співрозмовник "Української правди".

При цьому в листі на ім'я мера Черновецького Платіні прямо сказав, що "розцінки деяких готелів в Києві та навколо нього надзвичайно високі та не відповідають рівню інфраструктури цих готелів".

Аеропорт без імені Коломойського

У травні, перед вирішальним засіданням виконкому УЄФА, Ющенко, Тимошенко і Литвин направили на ім'я Платіні спільного листа. Хоча в Дніпропетровську побутує думка, що в зверненні були вказані міста, які отримали гарантії влади – але це не так.

"Українська правда" мала нагоду ознайомитися з "листом трьох". Насправді керівництво України просто залишило на розсуд УЄФА остаточний вибір міст і гарантувало "сконцентровати додаткові ресурси" для їх підготовки.

Ющенко на відкритті "Арена Дніпро". Фото прес-служби президента

Зрештою УЄФА визначило українську четвірку, і Дніпропетровськ туди не потрапив. Найбільше проти батьківщини Коломойського зіграв конфлікт навколо аеропорту.

Дніпропетровські авіаційні ворота не отримали державних гарантій його реконструкції, що, на думку мера Івана Куліченка, занепастило місто.

Але відповідь Васюника категорична: державні гарантії могли отримати лише два державних аеропорти – "Бориспіль" та "Львів".

Аеропортом Дніпропетровська володіє відкрите акціонерне товариство "Дніпроавіа", в якому має інтерес Ігор Коломойський як найбільший кредитор.

Приватизація літовища була заблокована рішенням Радбезу від червня 2008. Хотіли як краще – відокремити аеропорт зі складу "Дніпроавіа" і створити держпідприємство "Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ".

А вийшло як завжди – нічого зроблено не було. У лютому 2009 року РНБОУ зробило крок назад і доручило провести приватизацію "Дніпроавіа". Але не встигли – аеропорт залишився у підвішеному стані. І тих гарантій, яких потребувало УЄФА, воно від Дніпропетровська не отримало.

Негативний вердикт вразив владу міста. Депутати навіть запропонували оголосити Суркіса "персоною нон-грата" і припинити відрахування в центральний бюджет. У перші дні мерія збиралася подати апеляцію, хоча зараз відмовилася від цієї ідеї.

Дніпропетровськ запропонував УЄФА призупинити своє рішення, поки не визначаться доля українських міст, які приймуть Євро-2012. До звернення також прикріпили гарантійні листи Коломойського як власника стадіону і потенційного інвестора аеропорту.

Мер Одеси не пробачив сину Одеси

Одесу не менше обурило виключення з числа претендентів на Євро-2012. Мер міста Едуард Гурвіц заявив, що не буде наслідувати приклад Куліченка і апелюватиме до спортивного арбітражу в Лозанні.

"Ми цього так не залишимо. Я направив листи президенту ФІФА Блаттеру, президенту УЄФА Платіні, послам країн УЄФА і мерам 40 міст-побратимів Одеси. І ми будемо позиватися, щоб повернути Одесі право проведення Євро-2012", - розповів Гурвіц про свої плани.

В інтерв’ю "Українській правді" Гурвіц розповів свою історію:

"Торік я був у штаб-квартирі УЄФА в Ньоні, де зустрічався з Мішелем Платіні. Він мені чесно сказав, що був проти надання Україні Євро-2012, але, за його словами, "Суркіс вирішив це питання з виконкомом УЄФА" і Платіні підпорядкувався колективній волі.

У мене було одне прохання до Платіні – щоб міста, які прийматимуть чемпіонат, справедливо визначалися за ступенем готовності. Платіні сказав, що особисто об'їде всі міста-претенденти. Крім того, він пообіцяв, що на рішення про визначення міст-учасників Євро-2012 не вплинуть ні президент України, ні прем'єр-міністр, ні Суркіс. Він чомусь назвав одне це прізвище, і пізніше я зрозумів – чому.

Комісія УЄФА встановила, що Одеса – найбільш підготовлене місто до чемпіонату, з гарною інфраструктурою. 11 травня було оголошено дані експертів УЄФА, згідно якими Одеса займала друге місце: 32 штрафних бали було в Києва, 44 – у нашого міста, третім був Львів завдяки державним гарантіям, а четвертим - Дніпропетровськ.

Суркіс погано повівся стосовно Одеси. 11 травня він зібрав нараду, де оголосив представникам Харкова, що вони не пройшли. Після цього він окремо зустрівся з ними – там були Ярославський, Добкін, Аваков, і в підсумку Суркіс оголосив, що вони його "переконали".

На мою думку, Суркіс як працював специфічними методами, так і працює. При цьому Суркіс вважає себе хазяїном чемпіонату і діє за принципом: "я його дістав – я його і буду розподіляти" Я з цим миритися не буду і піду до кінця, до суду в Лозанні".

Чисто по-людські можна зрозуміти негативні настрої мерів міст, що вибули з гри, як і їхнє прагнення сатисфакції. Але, якщо оцінювати ситуацію реально, можливо, ці потуги якось і врятують репутацію Куліченка та Гурвіца на наступних виборах міського голови, але на невдячну долю Одеси та тим більше Дніпропетровська навряд чи вплинуть.

Міміка Платіні говорить сама за себе. Фото прес-служби президента

"Українська правда" звернулася до Федерації футболу по коментар Григорія Суркіса та отримала таку його реакцію:

"Для мене велике полегшення, що не я вирішував, які міста кращі, а які – гірші. Бо це як палець собі на руці взяти й відтяти. Всі міста для мене рідні й близькі, це наші українські міста. Я хотів би, щоб Євро-2012 приймали шість міст, але це неможливо...

Життя не припиняється, і я впевнений, що ті люди, котрі зараз займаються цими містами, будуть і надалі працювати спільно з центральною владою, з громадами.

Дніпропетровськ, що розташований якраз між Харковом і Донецьком, я впевнений, протягне руку допомоги сусідам, зокрема, в готельній сфері.

Я впевнений, що в Дніпропетровську буде й аеропорт, більше того, не маю сумнівів, що пан Коломойський спроможний був побудувати аеропорт, якби йому дали таку можливість.

Причому він ні в кого нічого не просив, окрім одного − вирішення питання приватизації комплексу! Але питання затягнули, що й призвело до сьогоднішнього рішення. І це рішення ми маємо поважати...

Одеса, мабуть, була б сьогодні фаворитом, якби почала будівництво аеропорту. До того ж там немає п’ятизіркових готелів − це теж вплинуло на рішення виконкому. Єдиний в Україні автобан і Чорне море, на жаль, не стали для УЄФА вирішальними аргументами.

Скажу відверто, що мені дуже шкода, оскільки Одеса − це моя мала батьківщина, всі мої предки − батьки, діди − з Одеси, я сам там народився і дуже хотів би, щоб Одеса стала приймаючим містом...

Але я так зрозумів, що руки не опустяться ні у пана Гурвіца, ні у пана Куліченка, ні в міських громад Одеси та Дніпропетровська, а ми будемо їм у всьому допомагати".

Тим часом у Польщі вже не приховують, що УЄФА рано чи пізно перегляне список міст-господарів Євро-2012, але станеться це… через неготовність України.

Мер Кракова Яцек Майхровьский зізнався, що хоча зараз вони теж вийшли з гри, але згодом УЄФА доведеться включити їх додатково.

"Я упевнений, що УЄФА все-таки буде змушено вибрати ще один або два міста в Польщі для проведення матчів Євро-2012, оскільки в Україні до прийняття чемпіонату реально будуть готові тільки два міста, - відверто сказав мер Кракова. - На мій погляд, це Київ і Одеса".

P.S. Історія з втратою Дніпропетровськом Євро-2012 – це не єдина ознака конфлікту між Суркісом і Коломойським. Сьогодні вони несподівано опинилися по різні боки в бізнесі.

У квітні та травні 2009 року відбулося два аукціони, на яких було продано 26,98% акцій "Львівобленерго" та 25% + 1 акція "Чернігівобленерго".

Суркіс і Коломойський, які багато років спільно управляли обленерго, цього разу виявилися конкурентами. "Українській правді" вдалося встановити, хто приховувався за формальними учасниками конкурсу.

Суркіс найняв компанію "Тект-трейд", а Коломойський подав спільну заявку з Костянтином Григоришиним, з яким він ще зовсім нещодавно судився у Лондоні та на Кіпрі. Від імені вчорашніх ворогів діяла компанія "Он-лайн капітал".

Такий незвичний пасьянс пояснюється тим, що Коломойський і Григоришин зобов’язані брати спільну участь у купівлі нових енергетичних активів згідно з їхніми домовленостями від 2004 року.

Так Коломойському довелося конкурувати з Суркісом.

І, як виявилося в процесі продажу "Львівобленерго", за Суркіса активно заступилася Юлія Тимошенко. Компанія, яка представляла інтереси власника "Динамо", не встигла вчасно подати необхідні документи, і щоб її допустили до конкурсу, довелося втрутитися Олександру Турчинову.

Зрештою Суркіс купив 27% акцій "Львовобленерго" за 197 мільйонів гривень при стартовій ціні в 171 мільйон. Компанія Коломойського-Григоришина не скалала їм конкуренції, оскільки представник цього бізнесового дуету не мав повноважень від обох олігархів грати на підвищення ціни.

Натомість справжня боротьба розгорнулася за "Чернігівобленерго". Пакет в розмірі 25% +1 акція придбала компанія "Он-лайн капітал", яка діяла від імені Коломойського і Григоришина. При стартовій ціні 119 мільйонів акції були продані в два рази дорожче – за 223,4 мільйона гривень

Фактично це означає, що Коломойському довелося влаштувати гонку грошей зі своїм партнером Суркісом.

Таким чином, тепер Коломойський з Григоришиним контролюють понад 65% "Чернігівобленерго", і мають можливість змінити менеджмент Григорія Суркіса. Після чого конфлікт між Коломойський і Суркісом може отримати нове, бізнесове звучання.