Рейдерська атака на продовольчу безпеку країни

Верховний суд України рішенням від 18 серпня 2009 передав єдину базу орних земель Національної академії наук у комунальну власність під забудову.

Судове рішення, що задовольнило позов Глевахівської селищної ради, означає фактичне знищення всесвітньо відомого наукового стаціонару загальнодержавного значення – Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України".

На землях науково-експериментальної бази НАН, що розташовані у Васильківському районі Київської області поблизу Глевахи працюють майже всі Інститути академії та наукові заклади Аграрної академії наук.

Тут виконуються спільні наукові дослідження з провідними науковими центрами Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Угорщини, Німеччини, Великої Британії, США, Австралії, Мексики, Туреччини тощо, працюють видатні вітчизняні вчені.

Це єдина база орних земель Національної академії наук; науковий центр із багатою 70-річною історією. Його значимість для дослідження проблем землеробства, рослинництва, фізіології, генетики та селекції рослин безпрецедентна і прирівнюється до всесвітньовідомої Ротамстедської дослідної станції (Велика Британія).

На землях "Дослідного сільськогосподарського виробництва Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" (ДСВ) науковцями Інституту було створено 90 високоврожайних сортів рослин, 68 з яких занесені до Державного реєстру сортів рослин України після проголошення Незалежності.

Вперше за всю історію Державного сортовипробування України, сорти селекції ІФРГ НАН України Смуглянка, Золотоколоса та Фаворитка стабільно з року в рік формують рекордні урожаї зерна в 115–124 ц/га.

Колекцію цінних зразків сортів рослин Інституту включено до Державного реєстру наукових об'єктів, які становлять національне надбання. Цього року озима пшениця сорту Фаворитка, створена у ДСВ, забезпечила на Черкащині врожай 108–131,8 ц/га! Це найвищий рівень врожайності за всю історію України.

До того ж, вилучення земельної ділянки у НАНУ призведе і до неможливості наукової діяльності та функціонування інших установ академії, зокрема Інституту електрозварювання імені Патона.

Йдеться, насамперед, про підприємства, що входять до складу Інституту, – ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування", ДП "Дослідний завод зварювальних матеріалів", Науково-інженерний центр "Матеріалообробка вибухом.

Зазначимо, що будівництво житлових об’єктів біля цих закладів та прилеглих територій категорично заборонено. Забудова цих земель позбавляє можливості розвитку науково-експериментальної бази закладів НАН України і робить неможливим в оточенні котеджів проводити наукові технічні та польові дослідження.

Нагадаємо, у 1961 році Постановою Ради Міністрів УРСР земля, щодо якою тепер точиться судова тяганина, була передана у довічне використання і залишається державною, тож за визначенням не може бути передана у комунальну власність.

Відповідно до статті 150 Земельного Кодексу, дослідні поля належать до особливо цінних земель. Перенести стаціонар на іншу земельну ділянку неможливо.

Рейдерські зазіхання Глевахівської селищної ради, за особистої ініціативи голови ради Шепеленка, розпочалися давно. НАНУ, дослухаючись до потреб місцевого населення та ідучи назустріч Глевахівській селищній раді, передала їй більше 80 га земель сільськогосподарського призначення, в тому числі, за останні 10 років – 29,52 га.

Утім, для забезпечення сільгоспвиробників (більш ніж 80%) насінням зернових культур, ДСВ має нарощувати площі орних земель. Позаяк господарство змушене шукати землі в оренду. Тому Глевахівській селищній раді було відмовлено у згоді на вилучення додаткових земельних ділянок.

Тоді Шепеленко розпочав судову тяганину з позовом до ДСВ про припинення користування земельною ділянкою, вилучення її та визнання недійсним державного акту на землю ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" під приводом нецільового використання земель сільськогосподарського призначення.

Насправді ж, суть претензій голови Глевахівської селищної ради полягає в його бажанні перерозподілу на власну користь державних земель, які закріпленні за ДСВ.

Натомість величезна кількість попередньо розданих радою земельних площ "гуляють" та заростають бур’янами. А на переданій раніше земельній ділянці було збудовано житловий будинок, квартири у якому роздані не тільки мешканцям Глевахи, а й стороннім особам.

З 2007 Глевахівською селищною радою розпочато судові позови з метою заволодіння усіма землями ДСВ.

27 травня 2009 Вищий Господарський суд задовольнив касаційну скаргу НАН України та скасував рішення Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2009, ухваливши рішення, яким відмовив селищній раді в задоволенні позову до ДСВ.

Але Верховний суд України своїм рішенням від 18 серпня віддає (!) державну ріллю селищній раді. Ще до засідання Верховного суду в Інтернеті було розміщено повідомлення про продаж земельних ділянок. Задовго до ухвали ВСУ Глевахівська селищна рада вивела людей на поля і роздає ділянки на землях, які є державною власністю.

Утім, ідея знищення ДСВ народилася ще раніше. Незважаючи на протести НАН України, керівництво Васильківського району склало план проходження великої кільцевої дороги навколо Києва посередині найкращих земель наукового стаціонару ДСВ. Дарма, що поруч розташовані малородючі піски.

Незважаючи на листи президента Ющенка та прем’єр-міністра Тимошенко про необхідність вирішення питання перенесення траси – тобто прокладання дороги всього на 500–700 м вбік від стаціонару, це питання до цього часу не вирішене.

Неможливо уявити, щоб у іншій країні так брутально знищували державну наукову базу, яку визнано Національним надбанням, базу із світовим ім’ям. А держава натомість нічого не чинила, аби захистити свою власність!

Жоден великопосадовець не зможе збудувати вілли на орних землях Московської сільськогосподарської академії імені Тімірязєва ("ТСХА"), що у 5 хвилинах пішого ходу від станції метро Петровсько-Розумовська, на орних землях, які розташовані у межах Москви, практично біля центру столиці Росії. Це не вдалося свого часу навіть Генеральному секретареві Микиті Хрущову.

Чи можна уявити подібний дерибан земель Ротамстедської сільськогосподарської станції? Чи мовчали би Її Величність Королева та Прем’єр-Міністр? Що б було, якби у Маргарет Тетчер знищили Національний науковий центр?!

Чи став би лауреатом Нобелевської премії Норман Борлауг, яку він отримав за "зелену революцію" – короткостеблові сорти озимої пшениці – якщо б американські можновладці замість щедрого фінансування розробок видатного вченого, забирали б землі у дослідної станції?

У блокадному Ленінграді люди гинули від голоду, але зберігали насіння. У сьогоденній Україні гроші знищують центр зерновиробництва світового рівня.

Україна є потужною аграрною країною. Створення та впровадження у виробництво високоурожайних сортів, сортів з високою якістю насіння є справою загальнодержавного значення, одним з найважливіших компонентів розбудови держави.

Орні землі ДСВ ІФРГ НАН України є Національним надбанням, ключем до розвитку аграрного сектору України і сьогодні, як і протягом багатьох років, забезпечують провідні компанії країни унікальним насінням.

Відібрати державні землі у Національної академії наук та будувати вілли на Ріллі, де створюються сорти пшениці з потенціалом врожайності за 120 ц/га – це зубожіння та дикунство. Якщо таке станеться, це буде знаковою подією, це буде свідчити про знищення майбутнього держави, її деградацію.

На підтримку законних вимог про захист державних інтересів, утвердження законності та правового порядку, збереження української науки та цілісності Національної академії наук надходять численні звернення та листи наукової громадськості, трудових колективів, товариств, видатних вчених.

Звернення від трудових колективів на сьогодні підписало 1535 осіб.

Цього не повинно бути! Доля Національного Наукового центру вирішується вже сьогодні! Втрата Центру буде означати початок знищення науки в Україні.

Герой України Володимир Моргун,

Костянтин Ситник, академіки НАН України, для УП