Стільки "французьких" слів на адресу всіх опозиційників, у тому числі й щодо Кличка я ніколи не чув. І назвати цих людей "провокаторами" ніхто права не має.
Грузини голосували насправді не "за" когось, а конкретно проти диктатури Міхо Саакашвілі. Тому й маємо такі результати голосування, які провели до парламенту лише дві партії.
Зрозуміло, що головне завдання для Грузії сьогодні – повалити диктаторський режим Саакашвілі. І потрібно використати ресурси і можливості Іванішвілі та подібних йому, аби добитись результату.
Свобода мітингів і демонстрацій – не абстрактна фраза з Євроконвенції чи з Конституції, а найефективніший і часом єдиний спосіб захистити свої громадянські та соціальні права.
Українці вже включилися до світового антикапіталістичного процесу, можливо, й не здогадуючись про це. Але успіху вони навряд чи досягнуть, поки виступатимуть кожен за своє окреме соціальне право.
Опозиція втратила довіру навіть у тих громадян, які не приймають сьогоднішню владу. Втратила довіру, тому що не має морального права говорити про економічні реформи, бо при своїй владі ці реформи не проводила. Не має морального права говорити про права людини, бо при своїй владі ці права порушувала.
Той факт, що люди зібралися висловити свої погляди без повідомлення, не може апріорі вважатися порушенням. Ми хочемо, щоб у законопроект були включені норми про відповідальність органів влади і правоохоронців за порушення права громадян.
Існуюча сьогодні практика дотримання свободи зібрань в Україні не може задовольнити нікого, окрім влади. Але ситуація, коли ця практика не лише збережеться, але ще й отримає "законне" підґрунтя у вигляді закону 2450, призведе до скасування чи не останньої свободи, яка залишилась у громадян України.
Маємо арсенал методів, за допомогою яких представники влади і, зокрема, міліції, можуть припинити або розігнати (і розганяють!) будь-який мітинг. Заради справедливості мусимо відзначити, що всі ці методи з успіхом були випробувані владою "помаранчевих".
Неможливо не помітити, що соціальні виступи у республіках СНД відбуваються синхронно і у надзвичайно короткий історичний проміжок часу. І що ці виступи не одноразові, а чергуються з певною закономірністю.
Шукати альтернативу "помаранчевим" слід не у Партії Регіонів, Тигипкові, Яценюкові чи інших бізнес-кандидатах, а у самих собі - новому Соціальному Рухові.
Єдиний вихід для тих, хто бажає змін – "голосування ногами" або голосування проти всіх. Думаю, наважитись на відновлення авторитаризму, маючи за собою голоси переважної меншості громадян, він (чи вона) не зможе.