14 Червня

Вівторок, 15 червня 2010, 12:32

14 червня в Аргентині народився Ернесто Гевара. А 82 роки по тому, 14 червня 2010-го, в Україні на вулиці найбільших міст вийшли молоді люди.

Вони досягли, здається, не так багато, як Че. Всього лиш законопроект № 2450 "Про порядок організації і проведення мітингів і демонстрацій" було відкладено.

Але ця молодь досягла більше, ніж вся політична опозиція разом узята. Вони вперше, принаймні за останні півроку, примусили владу прислухатись до себе. Громадянське суспільство здобуло першу відчутну перемогу, побачило свою силу і не збирається тепер відступати.

Насправді у травні-червні відбулася активізація громадян. Молодь вже не говорить щодо суспільних подій в Україні: "Це мене не стосується".

Хтось, можливо, скаже: "Маленька купка екстремістів", - про ту півтисячу громадян, які 10-го червня йшли маршем від Лук'янівки до Шевченківського райвідділу міліції Києві, протестуючи проти вбивства студента, і скандували: "Почни Революцію!".

Маленька купка екстремістів? Але на початку Революції 1968-го року французька влада теж називала студентів "маленькою купкою екстремістів". І блокувала інформацію про них у медіа. В результаті "маленька купка" перевернула Францію і відправила президента Де Голля у відставку.

І ось ще одна "маленька купка екстремістів" провела вже третю за півмісяця загальноукраїнську акцію і примусила Верховну Раду відкласти розгляд законопроекту 2450.

Саме ця "купка" і примусила, бо без неї законопроект став би вже законом під оплески і Партії регіонів, і Блоку Юлії Тимошенко.

Політична опозиція хотіла б очолити громадянські протести, бо треба ж щось очолювати. Але не вдається. Соціальні і демократичні вимоги політична опозиція висунути просто не здатна.

Адже всі ще добре пам'ятають про всевладдя великого капіталу за влади "помаранчевих", а серед протестуючих є ті, хто добре пам'ятає, як їх розганяли і затримували за міністра Луценка. Політична опозиція вже втратила ініціативу і все, що їй залишається, - підтримувати вимоги опозиції громадянської.

З іншого боку, теперішня влада зацікавлена у тому, щоб міцно прив'язати громадянський рух до БЮТу і уламків НУНСу. Це щось подібне до того, як прив'язують важкий камінь, аби швидше предмет пішов на дно.

Звідси постійні публікації у провладних виданнях про те, що акції проти міліцейського беззаконня інспірує БЮТ, а боротьба проти законопроекту 2450 - справа рук політичної опозиції.

Насправді ж це - справа рук десятків і сотень людей, які не сприймають на своїх акціях партійних прапорів і не хочуть мати собі фюрерів, як би вони не називалися - Янукович, Тимошенко чи Ющенко.

Насправді все не так просто і не так одновимірно, як хочуть подати влада і опозиція. І українці зовсім не такі консервативні, як уявляють собі пані і пани з Регіонів і БЮТу. Зокрема, українці не збираються толерувати заборонні норми закону про мітинги заради "громадського спокою" в стилі Путіна.

Громадянське суспільство пробудилося. Його пробудження - реакція на по-ведмежому незграбні дії влади. Після першої перемоги нас, безсумнівно, чекатимуть і поразки.

Але тепер і влада, і опозиція будуть змушені рахуватися з громадянським суспільством - новою силою, яка щойно народжується.

Спікер Литвин помиляється, коли каже, що учасники протестів проти законопроекту 2450 не мають, окрім гасла "Ганьба! ", пропозицій щодо законодавства про свободу зібрань.

Ще 2005-го року українські правозахисні організації розробили і подали до Ради (за допомогою депутата Віктора Мусіяки) законопроект "Про свободу мирних зібрань". Цей проект отримав позитивний відгук Венеціанської комісії.

І сьогодні, коли Рада вирішила провести консультації з громадськістю щодо законопроекту, ми просто хочемо, щоб найбільш одіозні норми проекту 2450 були замінені на норми, вже сформульовані у згаданому проекті.

Зокрема, на норму про те, що відсутність повідомлення не є підставою для заборони мітингу. Адже той факт, що люди зібралися висловити свої погляди без повідомлення, не може апріорі вважатися порушенням.

Зокрема, ми хочемо, щоб у законопроект були включені норми про відповідальність органів влади і правоохоронців за порушення права громадян та про спеціальні терміни оскарження рішень судів про заборону мітингів.

Зокрема, ми хочемо, щоб із законопроекту були вилучені положення щодо обмеження місць проведення зібрань.

Наші вимоги цілком зрозумілі і реальні для виконання.

Володимир Чемерис, Інститут "Республіка", для УП



powered by lun.ua

Щоденник Скотта: наука – наріжний камінь усякого труда!

Що можна зробити сьогодні, аби зберегти ліси в майбутньому

Корпоратизація морських портів із запізненням

Пандемія в допомогу: як змінилася російська пропаганда в країнах Балтії

Діти анексованого Криму – біль України

Як повернути робочий ритм після відпочинку