Історія може не мати чіткої логіки, зате в неї є естетика. Путін неестетичний, як і міфологія, якою він орудує. Щойно у Росії прокинеться масовий сором – йому кінець.
У казки про царя-зомбі поки що немає кінця. Вона закінчиться щасливо або триватиме вічно, бо ходячі мерці здатні гнити безмежно довго. До того ж, людина, яка не прагне свободи, мертвіє і без укусу зомбі.
Нинішній Майдан не є інструментом зміни влади, його не можна називати революцією. Бо мовою політичного карнавалу не вдасться говорити з людьми, які торували шлях у владу бейсбольними битами. Це геть не той регістр.
Народи з невиробленим смаком і притупленим нюхом жорстко помиляються у виборі майбутнього. Німці свого часу так заковтнули Гітлера, що вибльовувати його довелося всім світом. У нас, безумовно, не такий глобальний масштаб помилки, але соромитись є чого.
Василь Стус у першому вірші збірки "Палімпсести" писав: "Сподоб мене, Боже, високого краху!". Без сумніву, поет отримав те, про що просив. Високий крах – це поразка, яка згодом обертається перемогою, щонайменше – моральною
Дід разом зі ще одним полоненим із сусіднього хутора одного дня наївно тікають… на схід, в Україну. Ясна річ, німці їх дуже швидко спіймали. Сильно били. І вбили би діда, якби на допомогу не прийшов той же господар Лаціс