Усі матеріали автора
Йосип Зісельс. Невихована дитина
Йосип Зісельс називає себе "дегероїзатором" і говорить про те, що не перебільшує значення дисидентського руху. В його очах дисидентське середовище – це не тільки ті, хто сиділи по тюрмах, але також їхні родини, їхні друзі, всі ті, хто створювали певну належну атмосферу.
Як трудоголікам знайти час на читання книжок?
Якщо ви користуєтеся громадським транспортом, то вже чудово знаєте, як добре там читати. В цю ж комірку записуємо й чекання в чергах.
Правила інтимної гігієни, або Що не так із жартами про "хвойдарню"
Чому жартувати про жінок – це смішно? Тому що в дзеркалі сучасної української реальності так можна жартувати скільки завгодно багато, і це не зашкодить твоїй репутації.
Нетоксичне медіа: як і для кого робити подкаст про культуру
П’ять років тому виявилося, що є запит на живе слово та голоси для довгого слухання. Цей попит триває досі та триватиме довго. Ми маємо потребу вслухатися та почути.
Борис Херсонський: Ми не кати, кати не ми. Ніхто не хоче взяти на себе відповідальність
Поет Борис Херсонський про колективну пам'ять і провину, антисемітизм в радянські часи й сьогодні, а також про маловідомі місця масового знищення євреїв в Одесі. До 75-річчя розстрілів у Бабиному Ярі.
Фредерік Беґбедер: Війна від нас не так і далеко
Французький письменник Фредерік Беґбедер представив свої нові переклади українською. Під час зустрічі з журналістами у Львові письменник помітно тішився, коли між традиційними запитаннями про любов і наркотики вдавалося поговорити на серйозніші теми – війну та історичну пам’ять.
Памела Дракермен: Діти потребують простору для дорослішання та помилок
Авторка нашумілої в Україні книжки "Французьке виховання": "Я не чекала, що у всьому світі – в Україні, Бразилії, Норвегії, Росії, Кореї – мені писатимуть про одне і те ж. Виявилося, що гіперопіка та надто інтенсивне батьківство є глобальним феноменом, епідемією".
Бути жінкою як місце несвободи
Якийсь хлопець вирішив написати про те, як дівчата повинні (!) поводити себе, аби сподобатися. Навіщо і кому повинні?
Література та благодійність. Як книжкові проекти змінюють життя
Літературні проекти активізують життя містечок і сіл, сприяють адаптації і терапії та стають інструментом доброчинності.
Чи можна малювати карикатури про мертвих дітей?
Ми відвикли від мови карикатур. Менше пафосу, менше «в лоб», і ми вже кричимо «ганьба».
Хто всі ці люди?
Державну премію отримали люди, назви книжок яких я особисто вперше почула та прочитала в тексті наказу гаранта.
Сім
Кожен із тих, хто читав, ставили свій наголос на голос. І це створило неймовірні ефекти, адже за кожним і кожною з читців стоїть своя історія, що певним чином здатна відтінити.
Наша надія на солідарність
Цього дня я думаю про Надію Савченко. Її історія мала би розвіяти всі сумнівні сексистські стереотипи, із якими полемізують ангажовані українські жінки та чоловіки.
Я-Шарлі
Незалежно від того, хто кат, і які ідеї він відстоює зі зброєю в руках, жодна жертва не заслуговує на насильство. У свободи слова немає меж. Ми вільні, поки говоримо правду.
Ату ліберастів
Говорите про мультикультуральність? Україна гине! Захищаєте рівність прав, незалежно від статі, національності, сексуальної орієнтації? Україна гине! Нагадуєте про неприпустимість цензури? Україна гине!
Форум видавців: мої особисті нотатки
Цьогорічний Форум видавців виявився приводом не тільки купувати нові книжки та слухати читання нових текстів, але й приводом для дискусії та рефлексії на низку доволі делікатних тем.
Читання з любов’ю
Що і чому в Україні читають? Хто читає? Які є проблеми читання та не-читання? І взагалі – чи правильний вокабуляр ми вибираємо, коли говоримо про проблеми галузі?
Багатомовність і не тільки. Досвід одного літературного фестивалю в Швейцарії
Дуже звичними і незвичними водночас були сцени місцевого білінгвізму: коли під час дискусії про роботу перекладача модератор говорить французькою, а одна з учасниць відповідає німецькою, та ще й деякі речення говоряться двома мовами вперемішку.
Голод
Книжковий Арсенал дає відчуття, що ми живі. Саме тут, на відкритті Книжкового Арсеналу я зрозуміла, що війна нас не зламала. Просто ми скучили та зголодніли.
День бойової товаришки
У суспільствах, де звикли до побутового патріархату, звикли і до побутової сліпоти стосовно деяких дражливих тем.
Му-му
У їхніх очах, в очах цих розгніваних людей, які поспішають зайти до інспектора ДАІ, я сама нарвалася. Мовляв, не їздила б у Нові Петрівці – і все було б добре.
Прекаріат
Бути прекаріатом – це значить, що легше говорити про особливості роботи та свого соціального стану з однолітками з Франції чи Іспанії, ніж із поколінням "батьків" з України. Покоління прекаріату глобальне.
Форум видавців – плями вражень
Цього року око моє побачило, як за столом народжується порозуміння, і як учасники розходяться, трохи змінивши свої думки після розмови.
Дуже маленька література
Ті полички українських французьких книжок мене вразили… сусідами. Поруч стояли цілком пристойні книжкові шафи, майже від підлоги до стелі заповнені книжками, перекладеними з польської мови. Неподалік – чехи та інші брати з країн Європи та Азії.
Несолодка дитяча література
Чи мають шанс українські батьки прочитати зі своєю дитиною книжку, що стосуватиметься якогось такого досвіду?
Книжковий Арсенал: байки куратора
Саме цього року вдалося максимально добре показати "виворіт" літературного процесу. Тобто переговори видавців із авторами, інтерв’ю та кулуарні бесіди, суто ділові домовленості та народження нових ідей... На очах у здивованої публіки.