Коли деякі перестрахувальники бурчать: ну, ось, знову мова, а де економіка? А хто буде боротися з корупцією? – я на це відповідаю завжди незмінно: на все потрібна політична воля верхівки – і це єдиний спосіб змінити країну.
Вимикаючи Тігіпка на "Інтері", я згадала, як недавно надибала фото початку 90-их років: молодий і усміхнений Вадим Колесніченко у дуже гарній вишиванці, під українським прапором і з тризубом у руці. Кажуть, говорив у ті часи українською – як у Ла-Скалі би співав.
Так, сьогодні українське суспільство в катастрофічному стані духу, моралі і культури, у тому числі політичної. Але світ знає і більш напружені періоди з життя суспільства.
Коли я чую, що політику мають робити чисті політики, я хочу запитати: а де в Україні розташована приймальна комісія того закладу, що навчає бути українським політиком? На кафедрі професора Ківалова?
А може, десь там у німців ще є той документ, коли вони ставлять вимогу Омеляну Ковчу і його родині: не буде священник допомагати євреям – німці йому подарують життя?
Дід сказав радянському офіцерові, що має поганий зір, лише "на половину". Офіцер матюкнувся, тицьнув пальцем у дідову очницю. Скляне око випало з очниці і розбилося на очах усіх. Офіцер знову матюкнувся й пішов далі.
Скільки за час пімстливого сидіння Юрія Луценка під вартою держава витратила на його утримання? А скільки втратила в репутації? І чи зменшилася за цей час сума інкримінованого Луценкові боргу перед державою у 40 тисяч гривень?