Усі матеріали автора
Такою країною потрібно перeстати дорожити...
Такою, в якій у школах не вчать, в лікарнях не лікують, в міліції не захищають, а в судах невинних карають. Такою, в якій не залишається чистого клаптика землі, ковтка води й повітря.
Фрік-шоу, перфідія чи свято зі сльозами на очах?
Лівиця як історичний протез правиці, за Бодріяром. Насправді в день перемоги над фашизмом вони злагоджено діятимуть в одному напрямку – на збереження влади. Яка, їм здається, у них ще є.
Зло з малої букви "ВЕ"
Оптичний приціл громадянської пильності сьогодні, як і в воєнні лихоліття, фіксує багато чого такого, від чого напружуються нерви: невже це з нами діється, люди?
Так не може бути!
Що діяти? Мабуть, не варто сьогодні кандидатові в депутати від опозиції чи "УДАРУ" вдаватися до детального опису того, як усе погано. Це відомо. Кандидатові, особливо від опозиції, слід би було казати по пунктах, що він зробить і в якій галузі для того, аби було краще. І ми повинні від усіх, хто прагне влади, вимагати такої конструктивності.
Давайте прикидатися!
Самоспалення вже не спонукає до мітингів та маніфестацій. Ми сліпі, глухі, недолугі. Наші співаки не беруть високих "ля". Сміємося над тим, над чим світ плаче. І навпаки. Сміємося тільки з того, що нижче плінтуса й пояса, інше – не пробирає.
Свобода в країні, яка "могла би бути вкрита трояндами, а ростуть на ній самі реп'яхи"
Люди, що вимагають пенсій, гідних зарплат, що плачуть по ваших інстанціях, хворіють і зневірюються, і ті, що мітингують, і ті, що замкнені у ваших тюрмах, – усі незабаром перестануть терпіти.