Проблема при завантаженні

11 переглядів
Вівторок, 06 квітня 2010, 16:24
Людмила Коваль
експерт з питань захисту прав людини (ХПГ)

Обрання нового президента неминуче супроводжується кадровим перезавантаженням державної системи управління.

Перезавантаження за Януковича відбувається настільки стрімко, що реанімовані з кучмівського минулого урядовці не встигають, а може й нездатні, збагнути реалії сьогодення. Зручно вмістившись у теплих кріслах вони проголошують курс "вперед у минуле".

Прем'єр Азаров, ніби заснувши у ХІХ-му й прокинувшись у ХХІ-му столітті, заявляє, що здійснювати реформи в державі - це не жіноча справа.

Віце-прем'єр Семиноженко вголос мріє про союз України, Білорусі й Росії, та про скасування зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників (ЗНО).

Міністр освіти Табачник розповідає по російському телебаченню про те, що український етнос чудово реалізовувався в умовах полікультурної і поліетнічної Російської імперії. А націоналістичні рухи, мовляв, разом із різноманітними бреднями про винятковість українців завжди були сильними тільки на Західній Україні та у Львові.

Голова СБУ Хорошковський вирішує за нас, що правду, яку потрібно було донести українському народу, вже донесено, й повеліває закрити доступ до архівів СБУ.

Комуністи вимагають поставити бюст ката українського народу Йосипа Сталіна в Запоріжжі.

Міністр внутрішніх справ Могильов скорочує управління моніторингу дотримання прав людини в системі органів внутрішніх справ. Навіть попри заперечення президента.

Усе це викликає шок.

Стурбована громадськість б'є на сполох, а правозахисники просять президента "чітко поінформувати суспільство щодо політики нового уряду в галузі прав людини, й дати свою оцінку названим діям, а також про заходи, спрямовані на усунення порушень прав людини".

Монументальний спокій зберігає тільки одна людина - уповноважений ВР з прав людини.

Мало того, що його не чути-не бачити. Ще й якось дуже невчасно і надовго виникли "технічні проблеми з офіційним сайтом" - він не відкривається вже с півмісяця.

Втім, мовчання омбудсмена давно стало недоброю традицією.

Незважаючи на вимогу закону - протягом першого кварталу кожного року представляти Верховній Раді щорічну доповідь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні - уповноважений представив парламенту усього чотири, замість 11, щорічних доповіді.

А в 2009 році він намагався протягнути через парламент застарілу доповідь під виглядом п'ятої.

Тоді спроба провалилася. Парламент не проголосував постанову по цій доповіді. Та це не показник, бо з доповідями уповноваженого бували прецеденти і крутіші.

Так, в січні 2009 року, невідомо звідки з'явилася підписана Литвином постанова по спеціальній доповіді уповноваженого, яка не заслуховувалася на пленарному засіданні ВР, і рішення по якій парламент не приймав взагалі.

За вікном квітень.

Це означає, що перший квартал закінчився. І омбудсмен знову порушив закон. Він знову не представив парламенту свою щорічну доповідь про стан дотримання прав і свобод людини в Україні.

Чому мовчить уповноважений? Цікаво ж...

Людмила Коваль, експерт з питань захисту прав людини (ХПГ), для УП



powered by lun.ua
Реклама:
Чому "протікають" держреєстри та як зробити цифрові вибори безпечними
Уже цієї осені під час місцевих виборів Мінцифра планує зробити тестовий цифровий округ, на якому можна буде проголосувати онлайн за допомогою додатку "Дія".
Куди зникає державна аграрна земля
Чому безкоштовну приватизацію сільгоспземель потрібно закінчувати або принаймні обмежувати.
Працевлаштування людей з інвалідністю – місія неможлива
Чому Україна не може забезпечити достойний рівень лікування та життя людям з діагнозами?
Розколота Америка: ключові уроки протестів у США
Заворушення в США тривають. В останні кілька днів інтенсивність протестів дещо знизилася, але вони ще не припинилися.
Аваков, уряд і Рада: усі проти всіх на бенефісі Зеленського
Вибори восени будуть останнім успіхом Зе!команди. Далі ми побачимо, кого понавибирали у місцеві ради і самі цього злякаємося. Це буде початком кінця.
Чому корупціонерів не звільняють?
Громадська думка – безапеляційна: корупціонери мають сидіти за ґратами. Або як мінімум навіки позбутись права обіймати державні посади. І якщо з максимумом поки, на жаль, прогресу в нашій країні не багато, то навіть і з мінімумом не завжди все ОК.