Василь Капкан ініціатор заснування української громади у Литві (1988 р.), Вільнюс, Литва, для УП

Час повертати

Парадоксально: колись вийшовши з Русі, ця держава так і не знайшла себе. І тепер, через тисячу років, нею оволодіває нестримне прагнення до своєї матері - Русі-України, до її території, релігії, культури, до її людей. Прямо-таки вічна любов.

Як бачимо, Росія прагне повернутися в лоно своєї матері - Русі-України. Адже вона - її дитя. Хоч і велике, але нерозумне.

Бо взяло одежу матері - назву краю. І спробувало натягнути на свій копил - а не тримається. Суть не та.

Русь - релігійно, культурно, етнічно - була, є й буде із центром у Києві. Тому вже час правдивим історикам нашого краю, як слід ще раз вивчивши й зваживши, відновити справжню назву своєї держави - Русь.

Реклама:

Назва Україна теж є можливою. Як це робив Михайло Грушевський. Таку назву - Русь-Україна - можна спочатку використовувати на рівні суспільних запитів, а дещо пізніше - і державних.

Бо Русь це та Істина, та ідея, яка становить суть нашої землі, через віки, від початку до цих днів. Тоді й відбудеться віднайдення нами, українцями-русичами, своєї справжності. І на малих, особистісних, і на вищих, державницьких рівнях нашого існування.

Те нерозумне дитя спробувало перетягнути ще й серце матері - її релігію. Пробує й до нині. І знову не виходить.

Суть бо серця Русі була, є й буде церква хоч і грецького, візантійського обряду, але традиції - київській. До усвідомлення цієї суті ми поволі наближаємося.

Бо задаймо собі запитання: а хто, за походженням, з давніх часів складав і до тепер складає основну частину кліру в московській церкві? Чи може московська церква існувати нині самостійно? - Ні, бо вона безпорадно гніздиться в іншому державному утворі, захопивши в ньому на якомога більший час найстаріші святині - Києво-Печерську та Почаївську Лаври, запроваджуючи свою діяльність на більшій території чужої держави.

То ж чи може Росія, як історичний суб'єкт, існувати самодостатньо?

Як бачимо з подій, свідками яких стаємо останніми часами, - ні. Чуже навколишнє середовище, сусідство з економічно переважаючими державами змушує Росію збільшувати свою потужність, за рахунок власних природних і людських ресурсів. Або ж різними шляхами вдаватися до заволодіння ресурсів, створених іншими державами, - у сферах геополітичного впливу, економічних надбань, розвинутих сусідських стосунків. Щоби задіяти їх на свій лад.

Адже всі ці чинники вкрай необхідні, щоб зберегтися в сучасному світі. Без них немає підстави для майбутнього. Тому і йде такий стрімкий рух Росії назад, у Русь-Україну.

Як бачимо, пройти шлях державницького вдосконалення Росії не вдається.

Навпаки, відбувається в певній мірі відступ, повернення до минулих форм існування. Регрес у всіх сферах державницького й суспільного існування.

Парадоксально: колись вийшовши з Русі, ця держава так і не знайшла себе. І тепер, через тисячу років, нею оволодіває нестримне прагнення до своєї матері - Русі-України, до її території, релігії, культури, до її людей. Прямо-таки вічна любов.

Але це радше печать. Приходить час, і колись вкрадене треба повертати назад. Бо красти, як відомо, гріх, а красти долі в поколінь - це печать навіки.

Чи може бути щасливою Росія? Вочевидь, що так - коли дійсно знайде себе, свою суть. Московія - велика держава, уже зі своїми традиціями, своїми перспективами й своєю системою влади. Вона має цей шлях шукати сама.

Досить знову й знову тулитися до Матері-Русі, досить бути дитям, нехай і великим.

Час цій країні будувати себе самій. Щоб не скотитися в бездержав'я, де панує хаос, різнобій, безлад. Щоб не опинитися на рівні деяких африканських племен, які тільки-но тепер починають шукати свою державницьку ідентичність.

*     *     *

Висловлені тут думки не є претензією на абсолютну істину. Це лише дрібка роздумів. Рефлексії, як кажуть наші молодші брати, "на злобу дня".

Василь Капкан, Вільнюс, спеціально для УП

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування