"Почую кожного", але не відповім
Річницю свого президентства Віктор Янукович вирішив відсвяткувати не у вузькому колі прибічників, а спілкуючись з народом. На думку голови АП Сергія Льовочкіна, новий формат спілкування президента з громадянами у прямому ефірі мав би стати "продовженням політики відкритості влади".
Але, мабуть, більшість з тих, хто дивився на 4-годинні страждання президента під прицілом телекамер, погодяться, що щирої розмови не вийшло, незважаючи на всі зусилля організаторів акції, які старанно намагалися імітувати втілення в життя президентського лозунгу "Почую кожного". Президент Янукович, почувши багато різних питань, за великим рахунком, на них не відповів.
Сама ідея "розмов зі своїм народом" неодноразово використовувалася у Росії. Особливий ажіотаж такі заходи викликали під час президентства Володимира Путіна. В умовах цілковитої відсутності політичних дискусій у прямому ефірі, такі вихолощені та старанно відфільтровані телешоу за участю лідера держави подавалися як доказ демократичності влади, хоча виглядали лише як її незграбна імітація.
Головний ідеологічний недолік подібних акцій завжди виявлявся якраз на етапі реалізації. Адже щоразу замість прикладу готовності до спілкування з власним народом, якісного інтерактиву, конструктивної дискусії виходило щось протилежне за змістом – старанно відібрані холопи жалілися царю на "нєрадівих бояр". І якщо для російської політичної традиції це виглядає цілком природно, то в українських реаліях такий підхід навряд чи дасть очікуваний піар-ефект.
Організатори "Розмови з народом", очевидно, вирішили дотримуватися більш тонкого сценарію, адже гострих питань до Януковича вистачало, на відміну від російських "фонтанів одобрямсу".
Зважаючи на масовану рекламу напередодні заходу, зрозуміло, що він мав стати великою піар-акцією для гаранта, який мав би продемонструвати свою публічність, близькість до народу та розуміння складностей його життя, готовність вирішувати як тактичні, так і стратегічні проблеми розвитку країни.
Зовсім невипадково напередодні події Янукович провів серйозну артпідготовку в рамках демонстрації "сильної президентської руки": роздав на горіхи Азарову та Табачнику за закриття українських шкіл, з’їздив в армію, розкритикував слабку боротьбу з корупцією в податковій тощо.
Втім, "витягнути" найслабкіше місце сценарію президентські технологи були не в змозі, адже найслабшою ланкою виявилась саме готовність президента до розмови. Рівень очікуваного ККД від події точно перевищував рівень самого Януковича, як політичного оратора та лідера держави.
Ще одним важливим завданням організаторів спілкування президента з народом стала спроба продемонструвати існування "зворотного зв’язку" у вигляді підтримки прихильників "курсу реформ та стабільності", та ще й так, щоб ця підтримка виглядала природно.
Враховуючи значне падіння рейтингів як самого Януковича, так і правлячої партії, "відкрита розмова" мала б підбадьорити український народ та вселити віру в те, що сильний президент справляється зі своєю роботою та реагує на найважчі виклики сьогодення.
В рамках такого серйозного проекту, де має спрацювати кожна найменша деталь, Янукович допустив цілий ряд серйозних помилок. Наприклад, він так і не відповів на питання пенсіонерки з Єнакієвого, "як прожити на 800 гривень в місяць, якщо комунальні платежі складають 780 гривень?".
Президент відбувся загальними розмірковуваннями про те, що "ціни на житлово-комунальні послуги у перспективі мають бути однакові для всіх громадян", чим просигналізував про свою некомпетентність у цій сфері.
Звичайно, Віктор Федорович – не Цицерон, але пасажі на кшталт: "Те, що 20 років ми знущалися над людьми і віддавали це на відкуп місцевим органам влади, це означає, що ми знімали з себе відповідальність і зіштовхували місцеву владу з людьми", взагалі краще не вживати в спілкуванні зі своїми виборцями.
Незважаючи на те, що в прямому ефірі звучали і досить неприємні для президента питання (наприклад, про кумівство в вищих органах влади, зокрема його дружні стосунки з генпрокурором Пшонкою), технологи все ж не втримались від того, щоб не полоскотати самолюбство президента декількома виступами-панегіриками від "вдячного народу".
Дуже вже різала око постановка на кшталт "Лєнін і дєті", коли вихованці дитячого будинку з Чернівців засвідчували президентові свою любов та дякували за увагу і доброту. Безперечно, це добре, що президент відвідує цей дитячий будинок та суворо наказує місцевим чиновникам будувати такі самі "показові", за його словами, дитячі установи.
Втім, ця "показовість" дуже вже відгонила "показухою". Тримати дітей на морозі декілька годин, щоб вони хором проспівали осанну президенту – це аж ніяк не скидається на увагу та доброту.
Власне, пряму мову Віктора Федоровича можна було розділити на два основних блоки, оскільки говорити про професійні та ґрунтовні відповіді у кожному окремому випадку не доводиться – чергові запевнення про затяту боротьбу з корупцією, продовження курсу реформ та встановлення стабільності можна щодня почути у його виконанні з екранів телевізора.
Перший блок: Добрий цар обіцяє розібратися з чиновниками на місцях, адже на думку Януковича "корупція зараз в середніх та нижчих ланках чиновництва". Меседж простий і зрозумілий – центральна влада хороша, погані бояри на місцях. Вища ланка, як і жінка Цезаря, поза підозрами.
Втім, дотримуючись іміджу "сильної руки", Віктор Федорович все ж не гребував перекиданням відповідальності на найближчих соратників, час від часу критикуючи Кабмін. Немов би і не йому перейшла частина повноважень уряду з встановленням міцної президентської вертикалі.
Інший блок, який Віктору Федоровичу давався найлегше – демонстрація себе в якості "простого хлопця", близького до народу. Янукович і "Любімий город" Бернеса заспівав, і розщедрився на компліменти двом єнакієвським жінкам, знайомим з часів керівництва автобазою, і в гості до багатодітного фермера на сало з цибулею пообіцяв приїхати.
Було очевидно, що така роль для президента набагато комфортніша, ніж розмови в якості керівника держави про економічні негаразди та перспективи реформ.
Цікаво, що президенту так і не довелося поговорити на тему зовнішніх відносин з Росією, Європою, Америкою, хоча, безумовно, напрямок в якому рухається Україна цікавить багатьох, особливо на фоні все частіших закидів Європи щодо скочування нашої країни до авторитаризму та тиску влади на громадські свободи.
Можливо, організатори акції навмисне не зачіпали цей блок питань з тих простих міркувань, щоб президент не наробив чергових географічних та геополітичних ляпів? Бо ж, як відомо, саме географія з літературою даються йому найважче. Хоча й без цього він традиційно встиг додати дещо у свою колекцію публічних обмовок, назвавши голову КМДА Попова головою Київської обласної держадміністрації.
Наприкінці прямого ефіру гарант подякував всім та пожартував, що його, мабуть, пожаліли. З одного боку, він правий, адже незручних запитань про Межигір’я (президент дав зрозуміти, що запрошувати журналістів до резиденції йому забороняє охорона), багатомільйонні гелікоптери, кортежі та коштовні люстри, які могли б зіпсувати настрій керівнику держави, він не почув.
З іншого боку, навіть на ті гострі питання до яких президента, очевидно, готували, йому вкрай рідко вдавалося дати чітку і конкретну відповідь. Насамкінець, Янукович пообіцяв, що кожен рік буде в обов'язковому порядку звітувати перед українським народом. Але ж, насправді, звітом "Розмову з народом" назвати важко. Натомість нова річниця президентства Януковича почалася новими обіцянками.
Денис Денисенко, Центр політичного консалтингу, для УП
