Еволюція влади чи революція в країні. Вибір є завжди

Середа, 06 квітня 2011, 10:23

Традиційно вважається, що громадянське суспільство в Україні недорозвинуте, а влада концентрує максимум зусиль на тому, щоб заблокувати будь-які прояви громадянської позиції.

Якщо раніше я беззаперечно погоджувався з такою оцінкою, то сьогодні вважаю, що вона є справедливою лише в частині маніакального остраху влади перед згуртованими проявами суспільної опозиції.

Громадянське суспільство в Україні є. Воно активно формується і саме завдяки активізації процесу, ціла низка "реформ" влади не пройшла за написаними руйнівними сценаріями.

Однак, ми повинні усвідомити, що влада знекровлюватиме країну і зневажатиме нас рівно настільки, наскільки їй це буде дозволено. Інакше кажучи, в тих випадках де суспільна опозиція не лише висловлювала протест, а й послідовно досягала результату, влада змушена була йти на поступки і повертатись до людей обличчям.

Пригадайте масові протести вчителів, спрямовані на те, щоб влада підвищила зарплати на 20%. Під тиском тисяч вчителів, уряд змушений був пообіцяти це зростання. Здавалося б, перемогли. Однак, Дмитро Табачник заявив, що грошей на ці цілі нема і сплачувати ці кошти він не збирається.

Щоправда, після цього перший віце-прем‘єр Андрій Клюєв заявив, що уряд таки підніме зарплати вчителям, але на це передбачено всього лише 365 мільйонів гривень – приблизно по 1 тисячі на вчителя на рік.

Зрозуміло, що це ніякі не 20% зростання. Найцікавіше інше: уряд заявляє про збільшення доходів бюджету на 5 мільярдів за 2 місяці, а вчителям додають лише 365 мільйонів гривень за весь рік. А де решта, спитаєте ви?

А ось де. уряд збільшив вартість будівництва терміналу в аеропорту "Донецьк" на 71,4% (або на 900 мільйонів гривень) до 2,161 мільярда гривень за 2009-2011 роки.

Прийшли вчителі під Кабмін – їм пообіцяли 20%. Розійшлися – "обіцянка-цяцянка" всохла.

Отже, суспільство пройшло лише половину шляху до мети і причин послаблювати тиск немає.

Протести громадськості можуть зупиняти "реформи" по відбиранню грошових знаків у населення. А можуть лише призупиняти, якщо будуть недостатньо рішучими, організованими та переконливими.

Ось лише кілька прикладів того, як влада ламає лише там, де відчуває слабкість суспільної позиції, і йде на поступки тоді, коли зіштовхується з суспільним єднанням.

Восени Табачник, всупереч конституційному принципові безкоштовної освіти, намагався запровадити крохоборний перелік платних послуг для студентів. Однак, "реформу" зірвали студентські протести по всій країні. Натомість влада взялася за тих, чиїх протестів не боїться – за дитсадки.

Інша реформа – Податковий кодекс. Уряд написав таке, що бізнес випав в осад, зрозумівши, йому – не жити. Підприємці відчули, що "податкові канікули", які обіцяв президент, за проектом Податкового кодексу означатимуть лише одне – закривай власну справу і йди "на канікули".

Протести підприємців зірвали найбільш одіозні (і найбільш розхвалені владою) нововведення. Але й того, що було ухвалено, вистачило для закриття 40% малих бізнесів та для зменшення вполовину реєстрації нових.

Тепер, через три місяці дії податкового законодавства, Сергій Тігіпко знову збирається переписувати "геніальний" кодекс. Отже, не час розслаблятися. Варто готувати професійну позицію, закуповувати намети й харчі для нових протестів.

Коли підприємців були десятки тисяч на майданах по всій країні, Янукович з Азаровим прийшли до них пити чай. Коли їх лишилося кілька десятків – їх уночі розігнали "Беркутом".

Закриття шкіл. Ще донедавна важко було уявити, що поруч, в одному реченні можуть стояти слова "Донецьк", "Луганськ", "захист україномовної школи", "голодування батьків". Сьогодні, це не лише реальність, а яскравий приклад того, як згуртована громада може ефективно тиснути на владу, демонструючи суспільство дії.

В Макіївці вдалося відстояти 4 з 8 шкіл, які підпадали під "оптимізацію". Дмитро Табачник повідомляв про заповнюваність шкіл, що закриваються, на рівні 20-25%, а батьки наголошували на 100%. Тепер виявилося, що батьки, принаймні половини шкіл, мали більшу рацію, ніж міністр.

На черзі пенсійна реформа. Але влада сама злякалася того, що понаписувала – спочатку внесли її до парламенту, а за тиждень "винесли". Тепер будуть намагатися переконати громадян, що довше працювати і менше отримувати – це дуже добре, особливо коли їхні гроші йдуть на зростання адміністративних витрат влади. Яке в двох державних бюджетах разом сягнуло 50%.

Думаю, що таких випадків безліч по всій країні, адже в Україні в середньому відбувається 8 протестних акцій щодня.

І пояснення цьому просте – влада, в силу своїх рефлексів, не надто прислуховується до голосу розуму, але чудово розуміє мову тиску. Питання лише в тому, де терпець українців увірветься наступного разу: реформування охорони здоров’я, дерегуляція, вища школа, релігія, безробіття…?

Адже головні проблеми України, які рухають суспільство до протестів, лише посилюються.

На завершення, пригадалось, як президент під час візиту до Сінгапуру дивувався, яких успіхів досягла ця країна без жодних мінеральних ресурсів.

Може, весь секрет у тому, що в Сінгапурі не було Миколи Азарова? Адже за кількістю податкових платежів, податкова система України на останньому 183-му місці у світі, в той час як сінгапурська – на третьому, з 5-ма платежами на рік?

Один іноземний класик сказав, що влада, яка не здатна до еволюції, отримує революцію. Чи здатна нинішня влада до еволюції – питання риторичне. Хоча, наразі, виглядає, що поки рухаємось у зворотній бік.

І не потрібно розповідати про брак коштів і зруйновану економіку. Кошти для збільшення витрат на себе, вполовину протягом року, у влади знайшлися. А до руйнування економіки вони долучились не менше за попередників.

Крім того, якщо навіть забути про справжні реформи і зробити лишень дві прості речі – забезпечили прозору приватизацію та зупинити схеми контрабанди нафтопродуктів, можна дати країні достатньо коштів, щоб вирішити левову частку нинішніх проблем.

Андрій Пишний, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Як звати невідомого солдата?

Реформа БЕБ: чи зможе бізнес ефективніше захищатися від свавілля в судах?

"Мобілізаційний" закон: зміни для бізнесу та військовозобов'язаних осіб

Чому "Азов" досі не отримує західну зброю? 

Навіщо потрібен держреєстр осіб, які постраждали внаслідок агресії РФ

Чому бізнесу вигідно вкладати кошти в освіту та хто повинен контролювати ці інвестиції