Ніколи не бачив, щоб король Малайзії їхав по протилежній смузі

Розмова блогерів з Азаровим підтвердила моє побоювання, що Микола Янович, на жаль, все ще залишається достатньо типовим персонажем радянського промислового керівника локального рівня.

Історія людства, тим часом, рухається в іншому напрямі.

Микола Янович не може не знати, що історія, навіть в улюбленій ним Південно-Східній Азії, рухається в сторону економічної і вже тепер – навіть політичної лібералізації. За рейтингом легкості ведення бізнесу, що укладається Світовим Банком, Сингапур є на 1-ій сходинці, Гонконг – на -2-ій, Південна Корея – на 16-ій, навіть комуністичний Китай – на 79-ій, а Україна – на 145-ій.

Я ніколи не повірю в те, що при власній коаліції в парламенті, за півтора роки при владі уряд нічого не міг зробити для полегшення ведення бізнесу, тоді як Грузія могла стрибнути за 2 роки на 130 позицій.

Я впевнений, Миколо Яновичу, що Україна заслуговує на краще.

Микола Янович не може не знати, що історія, особливо в улюбленій ним Південно-Східній Азії, давно рухається в сторону патріотизму і економічного націоналізму, тоді як український прем’єр все ще не вірить у власну країну: «Будем честными, наш народ к этому еще не готов».

Прем’єр-міністри в Південно-Східній Азії говорять про Візію-2020, про вийняткову місію своїх народів і країн, у той час, коли Азаров говорить про коловий маршрут електрички і транспортну розв’язку в Києві.

Я впевнений, Миколо Яновичу, що ми можемо мріяти про щось більше ніж це.

Микола Янович не може не знати, що історія, особливо в улюбленій ним Південно-Східній Азії, рухається в сторону ІТ, біо- і нано-технологій. Я розумію, що овочесховища – це критично важливо, але я впевнений, Миколо Яновичу, що ми можемо мріяти про щось значно більше ніж це.

Нарешті, Микола Янович може насправді і не знати, що історія, особливо в улюбленій ним Південно-Східній Азії, рухається в сторону підкресленої скромності керівників.

Сингапурський прем’єр-міністр недавно вибачився (!) перед своїм народом за помилки (!) протягом 45 років правління його партією у країні, нинішнє ВВП на душу населення якої є в 15 разів вищим ніж в Україні.

При всіх моїх зустрічах вже з двома прем’єр-міністрами Малайзії, мені, як і громадянам цієї країни, ніколи не потрібно було проходити через будь-яку «рамку» з собаками.

Я ніколи не бачив жодного тривалого (більше ніж 30 секунд) перекриття вулиць в Куала Лумпурі, навіть, якщо проїжджає король Малайзії, не говорячи вже про прем’єр-міністра країни.

Я ніколи не бачив, щоб король Малайзії їхав по протилежній смузі.

Я боюся, що Микола Янович зі своїм кортежем і зі своїми охоронцями все ще рухається в дещо протилежному від історії напрямі. Але я впевнений, Миколо Яновичу, що Україна заслуговує на краще.

Павло Шеремета, освітянин і консультант, Куала Лумпур, Малайзія