Хрестом і мечем
19 серпня 1991 року – це визначна дата в українському історичному календарі. Початок кінця ГКЧП – кліки кремлівських старців, яка хотіла задушити все нове, законсервувати державу, де все вирішувало КПРС і КГБ.
І річниця створення УНСО – структур самооборони, які готові були зі зброєю в руках боротися за волю. Тоді хунта програла і Україна відбулася як держава.
Що сьогодні?
ГКЧП при владі – контреволюція перемогла і веде країну у "світле минуле", в 90-ті роки, коли вони "кров’ю і потом" заробляли свої перші мільйони, "кришуючи" незаконний бізнес і відстрілюючи конкурентів.
Ось і справа щодо вбивства Щербаня – ехо тих часів. А от вибух на стадіоні "Шахтар" і смерть Аліка Грека для прокуратури інтересу не представляють…
Наразі на порядку денному "розборки" між "донецькими" і "дніпропетровськими" ОПГ. Інші регіони навіть "не вспливають". Залишитися має тільки один!
Акція на захист української мови була ще одним лакмусовим папірцем, перевіркою захисного рефлексу нації.
До цього були Харківські угоди, підручники з Історії України від Табачника, регулярні "пасторські" рейди патріарха Кирила для наведення порядку в УПЦ.
Мова, територія, церква, історія – де ж праведний гнів, коли зазіхають на святе?!
Від гніву людського рятують регіоналів їхні "вороги". Так, під час Помаранчевого Майдану Червоненко спас Шуфрича, а в парламенті під час голосування мовного закону Кожем'якін спас Колесніченка.
З ними все зрозуміло – "ворон ворону око не виколе", але коли ж уже українці спасатимуть один одного?
Днями відсвяткували Свято Спаса, але хто сказав, що лише через молитви і покаяння ми йдемо до Господа. А може це шлях боротьби, самооборони, коли зазіхають на те, що для тебе святе, рідне від дідів-прадідів!
Не було б фактору сили, не було б сотень тисяч на вулицях – не було б краху ГКЧП в 1991, не було б перемоги над системою, над "маленьким українцем" в собі в 2004 році.
Гра м'язами – це запорука миру в суспільстві і територіальної цілісності України. Добро має бути з кулаками! Коли нас не роз’єднують хитрі політики, тоді ми будь-яку владу змусимо себе поважати.
Бо є ще гра інтелекту – це пропозиція на ринку, де за демпінговими цінами скуповують світлі голови геніїв made in Ukraine. А є ще і дешевші пропозиції для наших громадян, які шукають кращого життя.
Їдучи потягом "Москва – Львів" почув розмову між хлопцем з Яворова років 25, який повертався з заробітків і літньою жінкою, продавчинею фруктів і овочів у Києві.
Мова йшла про те, що Федеральне Міграційне Бюро Російської Федерації пропонує всім громадянам колишнього СРСР, які народилися до серпня 1991 року, спрощену систему набуття російського громадянства.
Умова – їхати за Урал на "депресивні" території, які поволі замешкують китайці, в той час як "ісконно рускіє" тікають у великі міста. Як стимул для поселенців – гектар землі в довгострокову оренду, кредити на купівлю житла, техніки і відсутність податків.
Всі, хто був поруч слухали з цікавістю. В Україні їм ніхто нічого подібного не пропонує. Лишень розповідають казки про європейський рівень життя – одні, про дешевий хліб і високі пенсії – інші.
Прошу вас, не продавайтеся!
Яка ж вона дорога до щастя? Через живіт, чи через волю?
Рабів до раю не пускають!
Сили духу, сили волі бажаю вам, громадяни. Станьте громадою і наведімо порядок у нашій хаті, щоб добробут був у кожній родині. З Святом Спаса вас, православні, з річницею Самооборони вас, товариші по боротьбі.
Хрестом і мечем!
Ігор Мазур, для УП