Орися Луцевич аналітик Chatham House Лондон, колишній Виконавчий директор Фонду "Open Ukraine"

Чи купить Митний союз Україну?

Яку б велику купюру Росія не показувала Україні, ціна питання насправді не економічна, а політична. А отже, потребує зміни політичних реалій насамперед в середині Росії.

Країни - не товар, але можуть ним стати, якщо керівництво не може визначитись з своїми національними інтересами, або якщо приватні інтереси людей при владі переважають над інтересами держави.

У питанні зовнішньополітичної інтеграції українське керівництво намагається торгувати між Європейським Союзом та Митним Союзом. До певної міри такий тон дискусії задає сама Росія.

Нещодавно у Chatham House відбулась розмова за круглим столом з надзвичайним і повноважим послом та спеціальним представником з прав людини, демократії та верховенства права міністерства закордонних справ Російської Федерації Констянтином Долговим.

Реклама:

Я задала йому запитання: "Яким чином Росія буде просувати ідею Митного Союзу та Євразійського Союзу в країнах, де громадська думка щодо інтеграції розілена? І на яких цінностях створюється це нове інтергаційне об’єднання на пост-радянському просторі?".

У відповідь російський дипломат вийняв свій гаманець і показав мені 5-ти фунтову купюру. "На прямій економічній вигоді для країн, які колись мали спільну інфраструктуру і жили в одній країні", відповів посол.

Вся справа у економічному виграші. Звучить доволі просто, і без жодних подвійних тлумачень. Жодних вимог щодо політичних чи економічних перетворень, жодної розмови про спільні Євроазійські цінності чи демократію.

Чи зможе така російська економічна пропозиція заманити у Митний, а з часом, і в Єврозійський Союз Україну?

На мою думку ні. І тут є декілька факторів, які перешкоджають Росії та Україні домовись сьогодні.

По-перше, низький рівень довіри щодо дотримання договірних зобов’язань між країнами, в яких верховенство права носить дуже ілюзорний характер.

По-друге, тема інтреграції з Росією піднімається в контексті негативу, а не у світлі позитивної перспективи. Часто можна почути, що Росія покарає Україну, якщо вона відмовиться "інтегруватись". Серед переліку нових незручностей можуть опиниться: посилення контролю за трудовими мігрантами, зоборона на ввезення торавів, підвищення ціни на газ, введення віз для українських громадян, та інше.

По-третє, українському бізнесу непросто буде конкурувати з російським в об’єднанні, де Кремль буде встановлювати основні правила гри.

Творці Митного союзу, можливо, намаються повторити шлях ЄС від договору вугілля і сталі до повноцінного економічного та політичного союзу. Але Митний союз, який можна скоріше назвати "Договором Нафти і Газу" або позбавлений ціннісного смислу, а значить, і майбутного розвитку; або несе в собі такий прихованиі перспективи, з яким навіть сьогоднішнє керівництво України не хоче себе пов’язувати.

Тому яку б велику купюру Росія не показувала Україні, ціна питання насправді не економічна, а політична. А отже, потребує зміни політичних реалій насамперед в середині Росії.

На сьогодні такої зміни ніхто не прогнозує.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування