Зараз у нас 16 січня 2014 року

327 переглядів
Середа, 04 березня 2015, 11:18
Валерій Пекар
співзасновник Громадянської платформи "Нова країна"

Почну з поганого.

Український провал фактично зафіксовано. Про це свідчить спілкування з підприємцями, громадськими активістами, урядовцями, депутатами, представниками міжнародних організацій. Про це свідчить настрій простих людей і тональність міжнародних медіа.

Всі зневірені, втомлені, розчаровані.

Черговий раз у нас нічого не вийшло. Нерішучість у реформах послаблює наші позиції на фронті та на міжнародній арені (а це речі взаємопов’язані). На горизонті вже навіть з’явилася тінь реваншу поваленого режиму.

Ставка на повільну довгу гру не виправдалася. Реформи бувають або стрімкими, або невдалими. Вікно можливостей зі скрипом починає закриватися.

Зневіра і розчарування не торкнулися лише тих людей, що роблять дуже конкретні і дуже необхідні речі. Активно воюють на фронті - там також, на жаль, є багато таких, які тупо чекають, коли їх вб’ють; про це не модно говорити, але якщо вже щиру правду, то хоч би якою поганою вона не була.

Працюють з ранку до ночі у волонтерських рухах чи у структурах влади - нових людей там, здається, вже скоро буде сакраментальна цифра 1% — дуже, дуже далеко від критичної маси.

Намагаються всіма силами врятувати бізнес та робочі місця.

Всі ці люди не мають часу думати про зневіру і розчарування. Ці люди роблять все, що від них залежить, аби ми проскочили у вікно можливостей. 

Але цих людей дуже мало, тож їхніх спроб явно не вистачає. Можливо, саме тому ми і валимося.

Ми обіцяли собі рік тому "не підемо з Майдану", що означало не довічне життя в наметах, а рішучість не повторити помилку 2005 року, коли доля країни була довірена новообраним політикам, а люди повернулися до своїх справ і втратили черговий шанс перетворити країну на місце для гідного життя.

Цього разу спроба була могутнішою, і загроза реваншу є набагато страшнішою. Ми не пішли зі свого нового Майдану, але скільки нас? Кілька десятків тисяч добровольців, десятки тисяч волонтерів, десь півтори тисячі фахівців-реформаторів. Разом хай буде сто тисяч — крапелька в океані, менше одного відсотка. 

Хороша новина лише одна: точку неповернення ще не пройдено.

Хочете знати, де ми на лінії часу Майдану?

Зараз у нас 16 січня 2014 року. День, коли стало зрозуміло, що ми програємо. Режим тоді виявився сильнішим і показав зуби. В той момент сотні тисяч людей зрозуміли, що перемога або смерть. Поразка обернеться такими жорстокими переслідуваннями всіх і кожного, що іншого шансу вже не буде. Це народило здорову злість, яка врешті призвела до перемоги.

Така сама ситуація нині. Ми наближаємося до точки неповернення. Хоча зараз темп подій повільніший, тому це болото трохи затягує. Але логіка подій буде та сама.

Страх поразки охопить сотні тисяч людей і породить рішучість зайняти більш жорстку й активнішу позицію. І десь народиться щось на кшталт "Правого Сектору", який покаже шлях до перемоги. Болючий, жахливий, але рішучий і впевнений. І так ми переможемо.



powered by lun.ua
Що скаже Ленін про лампочку у під’їзді?
Україні терміново потрібен новий Житловий кодекс.
Шість уроків, які може дати Україні електромобільна Норвегія
Придивившись до прогресивного досвіду Норвегії, Україна може швидше наблизитися до потужного процесу заміни авто з двигунами внутрішнього спалювання на електромобілі, а відтак - до покращання екології в містах.
Навіщо я іду до Верховної Ради
Корупція і підкуп політиків олігархами – це ракова пухлина, яка вбиває нашу країну. А ми хочемо зламати цю систему. Що це означає і які реформи необхідно "добити".
За тиждень після розгону: чому протести у Грузії можуть отримати "друге дихання"
Спроба штурму парламенту, сотні затриманих та поранених… Ще тиждень тому такими були новини зі столиці Грузії. За тиждень ситуація заспокоїлася. Та чи означає це, що пік політичної кризи вже позаду?
Яке враження справив президент Зеленський на бізнес
Президент і його команда, ймовірно, отримають хороші шанси на імплементацію необхідних реформ. Однак ні в кого нема ілюзій, що робота буде простою.
Росія – країна вбивць та катів
Маємо вкотре вимагати від Росії виконувати свої міжнародні зобов'язання в повному обсязі... Вимагати звільнення українських полонених – моряків, військових, активістів – всіх, кого Кремль роками тримає в полоні. Маємо і всередині країни працювати над притягненням до відповідальності причетних до катувань.
Енергоатом і Білл Гейтс: як далеко вони один від одного
Білл Гейтс інвестуватиме в експериментальні атомні реактори. Україна має зробити кроки для зближення з такого роду проектами для розвитку вітчизняної атомної енергетики.