Зараз у нас 16 січня 2014 року

258 переглядів
Середа, 04 березня 2015, 11:18
Валерій Пекар
співзасновник Громадянської платформи "Нова країна"

Почну з поганого.

Український провал фактично зафіксовано. Про це свідчить спілкування з підприємцями, громадськими активістами, урядовцями, депутатами, представниками міжнародних організацій. Про це свідчить настрій простих людей і тональність міжнародних медіа.

Всі зневірені, втомлені, розчаровані.

Черговий раз у нас нічого не вийшло. Нерішучість у реформах послаблює наші позиції на фронті та на міжнародній арені (а це речі взаємопов’язані). На горизонті вже навіть з’явилася тінь реваншу поваленого режиму.

Ставка на повільну довгу гру не виправдалася. Реформи бувають або стрімкими, або невдалими. Вікно можливостей зі скрипом починає закриватися.

Зневіра і розчарування не торкнулися лише тих людей, що роблять дуже конкретні і дуже необхідні речі. Активно воюють на фронті - там також, на жаль, є багато таких, які тупо чекають, коли їх вб’ють; про це не модно говорити, але якщо вже щиру правду, то хоч би якою поганою вона не була.

Працюють з ранку до ночі у волонтерських рухах чи у структурах влади - нових людей там, здається, вже скоро буде сакраментальна цифра 1% — дуже, дуже далеко від критичної маси.

Намагаються всіма силами врятувати бізнес та робочі місця.

Всі ці люди не мають часу думати про зневіру і розчарування. Ці люди роблять все, що від них залежить, аби ми проскочили у вікно можливостей. 

Але цих людей дуже мало, тож їхніх спроб явно не вистачає. Можливо, саме тому ми і валимося.

Ми обіцяли собі рік тому "не підемо з Майдану", що означало не довічне життя в наметах, а рішучість не повторити помилку 2005 року, коли доля країни була довірена новообраним політикам, а люди повернулися до своїх справ і втратили черговий шанс перетворити країну на місце для гідного життя.

Цього разу спроба була могутнішою, і загроза реваншу є набагато страшнішою. Ми не пішли зі свого нового Майдану, але скільки нас? Кілька десятків тисяч добровольців, десятки тисяч волонтерів, десь півтори тисячі фахівців-реформаторів. Разом хай буде сто тисяч — крапелька в океані, менше одного відсотка. 

Хороша новина лише одна: точку неповернення ще не пройдено.

Хочете знати, де ми на лінії часу Майдану?

Зараз у нас 16 січня 2014 року. День, коли стало зрозуміло, що ми програємо. Режим тоді виявився сильнішим і показав зуби. В той момент сотні тисяч людей зрозуміли, що перемога або смерть. Поразка обернеться такими жорстокими переслідуваннями всіх і кожного, що іншого шансу вже не буде. Це народило здорову злість, яка врешті призвела до перемоги.

Така сама ситуація нині. Ми наближаємося до точки неповернення. Хоча зараз темп подій повільніший, тому це болото трохи затягує. Але логіка подій буде та сама.

Страх поразки охопить сотні тисяч людей і породить рішучість зайняти більш жорстку й активнішу позицію. І десь народиться щось на кшталт "Правого Сектору", який покаже шлях до перемоги. Болючий, жахливий, але рішучий і впевнений. І так ми переможемо.

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Золотий клієнт Манафорта. Як Україні оговтатися від чергової репутаційної втрати
Нам важливо навчитися співпрацювати один з одним. Адже наскільки сильнішими ми будемо, якщо перестанемо тягнути на себе маленький шматок ковдри, а збільшимо розмір цієї ковдри разом.
Бізнес-ангел чи акселератор — що вибрати?
У підприємців-початківців часто виникає питання про різницю між акселераторами та бізнес-ангелами. Це різні поняття, але вони можуть доповнювати один одного. (рос.)
Як втручатися в роботу суду. Посібник від депутатів, активістів та силовиків
В Україні тиск на суд уже став нормою поведінки, а ймовірною причиною зростання масштабів такого тиску є відсутність реальної відповідальності.
Чи буде "Труба", або Доля антикорупційної реформи в руках ДБР
Судді повинні відчувати як свій обов’язок, так і невідворотність покарання за його порушення. І ось тут у гру вступає ДБР, до повноважень якого належить розслідування суддівських злочинів.
Порохова діжка Балкан: чи можливе повторення війни у Боснії
Близько 62% молоді на території Республіки Сербської є безробітними. Натомість ця молодь є військовозобов’язаною. А чергові вибори, що пройдуть у жовтні, стали чудовим приводом для посилення риторики ворожнечі.
"Новий курс" перемоги Порошенка
Україну ставлять перед вибором – або Порошенко, або Медведчук. І в цій конфігурації Тимошенко постає перед загрозою переходу на другий план.
"Полагодити" воду: як змінити підхід держави до очистки річок
Питної води у світі все менше. Ріки міліють, озера пересихають. Країни світу інвестують величезні кошти у системи водопостачання. Україна на межі.