Віктор Бобиренко Бюро аналізу політики, член наглядової ради НСТУ

Чому наступним президентом стане Зеленський

Знайомий професор (!) говорить мені – от нам би такого президента. Щоб не в кіно, а в житті. Я в шоці.

Справедливість – поняття відносне. Як буде по справедливості – порівну, чи по-чесному?

Держава має бути егоїстом. У хорошому розумінні слова. Держава Україна від 2000-х років ввела спрощену систему оподаткування. Таким чином вона декларувала свою підтримку малого бізнесу. І впроваджувала цю політику, закріпивши її у Податковому кодексі.

Це було нерівноправно по відношенню до великого і середнього бізнесу? Може й так. Але на те і держава. Свідома і послідовна підтримка певної категорії підприємливих людей.

Реклама:

Спрощена система дозволила вивести малий бізнес із тіні. Ба, він ще й податки платив. Ще й які. Наприклад я плачу податок в міську казну більше, ніж міський голова.

Поступово почав складатися середній клас. З людей самозайнятих, які ще й створювали додаткові робочі місця. Людей, від держави незалежних. Ну, хоча б тому, що віддавши невеликий відсоток з обігових безготівкових коштів, підприємець спав спокійно.

Ця активна частина населення була на вістрі Майдану 2004 року і Майдану 2013-2014 років. Тому що не бюджетники. Під прапори не поставиш. З роботи не звільниш.

Так було за Кучми, за Ющенка. Так було навіть і за Януковича.

Розуміючи, ну не він, звичайно, але ж і там хтось був з головою, що є кілька мільйонний прошарок населення, на який адмінресурс не розповсюджується.

Навіть злочинний уряд не посягнув на привілеї малого бізнесу.

І ось, революційний уряд, який став до влади на крові, у тому числі, представників малого бізнесу, які дружно скидалися грошима, весело звозили шини і викашлювали легені від беркутівського газу…, цей революційний уряд одним махом підіймає єдиний податок малому бізнесу у 5 (!) разів. Від 4-х до 20%. Як казали раніше: без оголошення війни.

І це – своєму базовому електорату. Бабусі Юліни чи за Ляшка. А тут – свої. Ті, хто зробили Порошенка президентом у першому турі. Бий своїх, щоб чужі боялися.

Звичайно, у апологетів рішення "усі платять однаково" є свої аргументи. Ну логічно ж, щоб усі платили порівну? І я, і Ахметов, і Фірташ. Логічно.

А ще – що єдинщики – це канал переведення безналу в нал. Але ця схема знімається просто. З 20 мільйонів гривень обігових коштів зробіть мільйон чи два. Схеми закриються. Або доведеться спрощенцями робити не лише близьких, а і далеких родичів. І за них платити соціальний внесок у пенсійний фонд.

Інший аргумент. Потрібно зменшувати соціальне навантаження на великий і середній бізнес, щоб він був конкурентоздатний на світових ринках? А хто спорить? Потрібно. Замість 37,8% нарахувань – 20%. Правильно? Правильно.

Але вийшло так. Власник "Рошену" буде платити податків майже у двічі менше, а підприємець на третій групі оподаткування – у п’ять разів більше. Щоб у Ахметова бізнес став конкурентоздатним – хай заплатить дядя.

І ось – урядова пропозиція змін до Податкового кодексу. Шикарне рішення.

Рейтингові Яценюка падати вже нікуди. Значить – наступним – обвалиться рейтинг Порошенка.

Тим більше, що популістськи налаштовані "Батьківщина" і Партія Ляшка, а може і "Самопоміч", за цей варіант Податкового кодексу не проголосують. Побояться електоральних втрат.

А значить доведеться підтягувати колишніх регіоналів, читай: олігархів. Вони голоси за оптимізацію своїх видатків дадуть "на ура".

Матимемо формат ситуативної коаліції. Ой, що буде?! Я уже передчуваю, що буде у мережі. Покращення життя олігархічних працедавців за рахунок… кого?

А тут, як на зло, – атака уряду і президента у форматі стьобу. Стьоб – найефективніша зброя. Це я про "95-й квартал" і їх проекти (читаємо – Коломойського). Особливо класно у народ зайшов серіал "Слуга народу".

Зрозуміло, що серіал є тестом на розуміння принципів функціонування держави. Ну не може президент отримувати менше вчителя. Але Зеленський каже, що це правильно. І класика жанру – піпл хаває.

Не може держава гарантувати ваші банківські ризики, іпотеки чи ще щось. Але безжурно і талановито Зеленський стверджує – можна.

Закручується новий виток спіралі патерналізму. На наших очах.

Знайомий професор (!) говорить мені – от нам би такого президента. Щоб не в кіно, а в житті. Я в шоці. Якщо так думає професор, то що думає прибиральниця на його кафедрі?

То що тепер? Відіграє Володимир Зеленський три сезони "Слуги народу". Створить партію. Скаже, що тепер буде як у кіно. Покажуть з десяток нових облич, бо старі вже у Шустера примелькалися. Буде нова картинка.

Тексти вже заучені в серіалі, придумувати нічого не треба. Сценаристів серіалу – у креативний департамент штабу. Грошей у Коломойського на "нашу відповідь Чемберлену" – є.

А тут іще і справа честі поквитатися. І маємо нового президента.

Мудрий дідусь Ленін говорив: "з усіх мистецтв для нас найважливішим є кіно". Правда, Петре Олексійовичу?

Віктор Бобиренко, Бюро аналізу політики, Суми, спеціально для УП

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
вибори президент
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування