Чому патріарх Філарет неправий
На заклик предстоятеля УГКЦ блаженнішого Святослава до вірних своєї Церкви взяти участь у всеукраїнській прощі до Святої Софії несподівано відгукнувся патріарх Філарет.
Найавторитетніший лідер Православної Церкви України не допускає навіть думки про можливість богослужіння УГКЦ у Святій Софії і закликав Святослава відмовитися від свого наміру.
Очевидно, що з цієї ситуації можна зробити тільки один висновок: між православними і греко-католиками виник конфлікт, який може загостритися або ж навпаки – встановляться правила співіснування двох українських християнських церков.
На перший погляд, може скластися враження, що УГКЦ безпідставно претендує на богослужіння у православній святині, якою, без сумніву, є собор Святої Софії у Києві.
Але це тільки на перший погляд. Закликаючи вірних своєї Церкви до участі у всеукраїнській прощі до Святої Софії, УГКЦ тільки пригадала, що належить до однієї з церков київської традиції, яка зберігає апостольське передання з часів київського рівноапостольного князя Володимира. Принаймні, має не менше підстав так вважати, аніж, скажімо, ПЦУ, не кажучи уже про УПЦ-МП.
При цьому УГКЦ ніколи не претендувала на Святу Софію, усвідомлюючи її значення для православних братів.
Більше того, у свій час собор Святої Софії належав греко-католикам, зокрема у 1596-1633 роках він був кафедральним храмом Унійної Церкви у єдності з Римським Апостольським престолом.
Унійні священики практично безперешкодно відправляли у храмі богослужіння Так, під час свого першого пастирського візиту до Києва у 1614 році митрополит Йосиф (Велямин Рутський) звершив чотири літургії у Святій Софії за співучасті великої кількості парафіян.
А тому твердження патріарха Філарета, що "УГКЦ ніколи не звершувала літургію в центрі українського православ'я – соборі Святої Софії" не відповідає дійсності.
Доречно нагадати, що такі духовні й моральні авторитети України, як митрополит Андрей Шептицький, патріарх Йосип Сліпий і кардинал Любомир (Гузар) вважали Святу Софію невіддільною від історії УГКЦ і святинею українського християнства.
Патріарх Філарет у згаданому зверненні до предстоятеля УГКЦ Святослава стверджує, що богослужіння УГКЦ у Святій Софії може спричинити "протистояння між православними і греко-католиками та порушити міжконфесійний діалог в Україні".
Очевидно, що у даному випадку патріарх Філарет має на увазі можливе загострення догматичних відмінностей у віросповіданні, які існують між православною і католицькою церквами.
[BANNER1]Але нагадаю, що у 2001 році Київ уже відвідував Папа Римський Іван Павло ІІ. Його приїзд до столиці України вітали сотні тисяч православних киян, які годинами очікували на благословення Святійшого Отця.
Візит Папи Римського яскраво продемонстрував, що православні, католики і протестанти в Україні відчувають себе насамперед християнами, що, власне, дозволяє уникати протистояння і зберігати міжконфесійний діалог.
Проти візиту Папи Римського Івана Павла ІІ до Києва виступила тільки УПЦ-МП, але її протести виглядали жалюгідними на тлі багатотисячних мирних зібрань українців, які вітали лідера Католицької Церкви.
Отже, на мій погляд, УГКЦ мала усі історичні, релігійні та суспільно-політичні підстави закликати своїх вірних на святу літургію до собору Святої Софії.
Однак, зважаючи на протест патріарха Філарета, змушена визначатися із "форматом проведення громадою нашої Церкви богослужіння в Софійському соборі 7 квітня 2019 року".
Вихід із цієї делікатної ситуації можна знайти тільки тоді, коли патріарх Філарет або Православна Церква України визнають УГКЦ сестринською церквою, яка належить до церков Володимирового Хрещення, а отже, має усі підстави вважати Софійський Собор своєю святинею.
Водночас патріарх Святослав знайде такий "формат" богослужіння у Святій Софії, який покаже, що УГКЦ також визнає ПЦУ сестринською церквою і прагне разом з нею утверджувати слово Боже в незалежній і соборній Українській державі.
Слава Богу, що відтепер усі рішення складних питань уже не треба шукати в Москві. Не обов'язково – у Константинополі чи Римі. Відтепер їх треба навчитися шукати виключно у Києві.
Богдан Червак, голова ОУН, спеціально для УП