Про національні інтереси і спецоперацію, яка відбувається просто зараз

Вівторок, 28 квітня 2020, 16:00

Не знаю, чи ви помітили, як на вихідних активно розповсюджувалась інформація про вручення підозр командуючому Військово-морськими силами Воронченку, екс-голові РНБО Турчинову та екс-президентові Порошенку щодо їхніх неправомірних дій, які призвели до захоплення росіянами українських кораблів і моряків 25 листопада 2018 року.

Першим зробив гучну заяву Олег Ляшко, потім на диво швидко на неї зреагували деякі організації. Згодом, щоправда, в ОГПУ і ДБР інформацію про підготовку підозр спростували. І можна було б на цьому поставити крапку. 

Але проблема в тому, що провадження у ДБР продовжують розслідувати, а інформація про вручення підозр таки час від часу гуляє коридорами цього прекрасного відомства.

Не буду багато говорити про суть провадження. Моя особиста позиція: за політичні рішення політики повинні нести політичну відповідальність. І Порошенко її поніс.

І я навіть не про те, що це провадження ДБР суперечить чотирьом справам, які розслідує СБУ за фактами ведення агресивної війни та порушення законів і звичаїв ведення війни представниками влади РФ під час та після подій в Керченській протоці.

Давайте поговоримо про те, які наслідки ось це провадження ДБР матиме для міжнародної позиції України щодо тих злопам'ятних подій. Принагідно дякую фаховим юристам, які допомогли в цьому розібратися.

Найперше, давайте згадаємо про міжнародну підтримку, надану Україні в той період.

Меркель, Макрон, Трамп та інші світові лідери засуджували дії Росії, а не керівництва України.

Тим часом Україна, як я вже казала, кваліфікувала захоплення суден як акт агресії РФ.

24 січня 2019 року правильність цієї кваліфікації підтвердила ПАРЄ, прийнявши резолюцію, в якій вимагала від Росії поводитися з українськими моряками як із військовополоненими (згідно із Женевською конвенцією).

У квітні 2019 року Україна подала позов до арбітражного трибуналу проти Росії щодо порушення нею Конвенції ООН з морського права.

Якщо пам'ятаєте, саме цей арбітраж вже 25 травня минулого року виніс рішення, згідно з яким РФ мала негайно звільнити українських моряків і повернути судна. Через "одне місце", але Кремль таки виконав рішення суду.

А ТЕПЕР НАЙГОЛОВНІШЕ.

Розгляд справи у міжнародному трибуналі триває.

В України залишається менше місяця, щоб подати свій меморандум, у якому викласти всі свої аргументи проти Росії. Дедлайн – 22 травня.

Потім ще три місяці буде у РФ, щоб висловити свої заперечення щодо юрисдикції міжнародного трибуналу ООН з морського права.

І ось тут якраз Росії потрібне згадане провадження ДБР та максимум інформації про нього у відкритих джерелах, в ідеалі – підозри у провадженні. Росіяни будуть наголошувати на тому, що Україна сама розглядає події у Керченській протоці як провокацію. А відтак – міжнародний трибунал не має юрисдикції.

Я не знаю, хто використовує ДБР, Ляшка й інших спікерів у якості агентів впливу Кремля, але ми всі маємо усвідомлювати, що дане провадження несе низку величезних ризиків для національних інтересів. 

Починаючи з того, що Україні не буде задоволено в позові, Росія нам не заплатить компенсацію, а російські чиновники і органи не підпадуть під санкції, закінчуючи тим, що це надасть Росії аргументи для притягнення українських військовослужбовців до відповідальності.

І наостанок. Ми знаємо, що Володимир Зеленський особисто докладав багато зусиль для звільнення українських моряків. Він носив браслети з їхніми іменами і називав їх героями. Натомість всі зусилля президента та інформаційний ефект, який він отримав від них, нівелюються однією зовсім не політичною справою в одному зовсім незаангажованому ДБР.

Маю надію, що національні інтереси і здоровий глузд переважать бажання політичної помсти.

Ольга Решетилова

Оригінальний текст взято з Facebook-сторінки Ольги Решетилової

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.