У пошуках передвиборчої гречки

"У період виборчого процесу благодійна допомога не може надаватися від імені партії або бути пов'язаною з її діяльністю, в іншому випадку вона буде розцінюватися як підкуп виборців", – таку заяву зробили в НАЗК за декілька тижнів до офіційного старту місцевих виборів в Україні. 

Але з початком кампанії зафіксовано вже 14 спроб підкупу виборців. 

Наприклад  Геннадій Труханов, чинний мер Одеси, роздає місцевим жителям набори з масками, антисептиками і медпрепаратами від застуди та грипу. 

Одразу скажу: сам я нікуди не балотуюся, та й ніхто з моїх бізнес-партнерів і друзів не прагне йти в політику. Але оскільки я є засновником міжнародного благодійного фонду "Manus Dei", вирішив розібратися, кому і чим насправді це загрожує.

І мені відразу спав на думку випадок, який стався років 8 тому в маленькому містечку Київської області. Якраз напередодні виборів там у одній багатодітній і малозабезпеченій сім'ї повністю згорів будинок. 

Родина звернулася до приймальні кандидата в народні депутати, який опікувався цим округом, і через декілька днів щедрий кандидат придбав своїм потенційним виборцям новий будинок. Жителі міста ще довго згадували про небачену добродійність кандидата, куштуючи консерви з його продуктових наборів. 

А він ще, до речі, всім пенсіонерам у місті аптечки з "Корвалолом" і "Анальгіном" роздав і всіх школярів до столичного цирку звозив. 

Вибори той кандидат, звичайно ж, виграв. І хоч у ЗМІ кожен день спливали корупційні скандали, пов'язані з ім'ям вже народного депутата, зате на окрузі його полюбили і пам'ятають донині.

 "Всі вони однакові, кандидати-політики, тому все одно за кого голосувати, адже нічого через це в країні не зміниться, так чому ж не віддати свій голос за того, хто допомагає у цю мить? Нехай навіть на наступний день після виборів вся його благодійність припиниться. Потрібно брати зараз, поки дають", – такою логікою керується більшість виборців нашої країни. 

[BANNER1]Звинувачувати їх у цьому, звісно, не можна, так склалося, що наша країна не зовсім економічно вільна. А одна третина країни взагалі живе за межею бідності. Звичайно, ці люди будуть готові взяти що завгодно від кого завгодно, і їм все одно, де поставити галочку.

Але, схоже, що на цих виборах аукціону небаченої передвиборчої щедрості настав кінець. 

"У нас дуже довгий час були тільки закони про вибори, але з січня 2020 року частина цих законів зведена до Виборчого кодексу України, згідно з яким на час передвиборчої кампанії, коли кандидати починають між собою конкурувати, волонтерська та благодійна діяльності забороняються і розцінюються як підкуп виборців",– розповідає Світлана Кушнір, політолог і менеджер виборчих компаній. 

"Тепер в нинішньому виборчому кодексі є стаття 57, пункт 6, згідно з яким забороняється в момент агітації надавати виборцям грошові кошти або товари, роботу, послуги, цінні папери, лотереї. 

Центральна виборча комісія зробила свої роз'яснення і НАЗК теж вирішило видати додатковий припис для того, щоб у багатьох учасників виборчого процесу прояснилося в голові. 

Оскільки посилили ставлення до статті 160: якщо раніше нікого не притягали до кримінальної відповідальності за це, то тепер чітко дають від 2 до 5, а іноді і до 6 років, із забороною на право займатися певними видами діяльності",– каже Світлана.

Начебто ініціатива нашого уряду хороша – кримінальна відповідальність за підкуп виборців. Але з іншого боку, вибори – це шанс для звичайної людини бути почутою і отримати допомогу у вирішенні проблеми в цей короткий період часу. 

Виборці завжди чекають, що їм допоможуть: хтось оббиває прийомні кандидатів, маючи надію зібрати гроші на ремонт дитячого садочку або лікарні, хтось – на дороге лікування дитини. Якщо раніше вони могли хоч на щось сподіватися, то тепер вони точно ніякої допомоги не отримають. 

А в міжвиборчий період отримати допомогу від партії дуже велика удача, адже благодійність в той період, коли в нашій країні немає виборів, дозволити собі можуть або дуже багаті партії з широкою мережею представництв на місцях, або "довгожителі" в українській політиці. 

Ба більше, Світлана Кушнір пояснює: "Правильно контактувати психологічно з людьми і налаштовувати на те, щоб вони проголосували саме за цього кандидата, взявши у нього якийсь пакетик, ще треба вміти. 

Незважаючи на те, що про цю технологію знає велика кількість фахівців в Україні, правильно її застосовують не всі з них. Через це  люди, які "роздають гречку", дуже часто впевнені в тому, що вони вже перемогли. Насправді ж ні, тому що повинна бути проведена  робота за участі психологів, тренерів та контактних осіб, які організовують мінігрупи і в цих мінігрупах не дають людям забути про благодійника".

Тобто сказати однозначно, що "заборона на благодійність" – це правильне рішення, ми не можемо. Але проїжджаючи Києвом, я часто рахую кількість передвиборчих бордів і розумію, що бюджет, який пішов би на благодійну допомогу виборцям, зараз витрачається на рекламу.

Андрій Доценко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.