Дихати по-європейськи: Україна впритул підійшла до запровадження системи інтегрованих дозволів

Середа, 03 лютого 2021, 17:00

Рівень смертності від забруднення повітря в Україні один із найвищих у світі та становить 120 смертей на 100 тисяч населення.

Українці заслуговують жити в комфортних та безпечних для здоров'я умовах, дихати чистим повітрям і пити чисту воду. Це всім зрозуміла аксіома, що на практиці доступна далеко не кожному.

Дихати на повні груди у великих містах щодня стає складніше: повітря важке, а небо нерідко затягнуте ядучим смогом.

Серед основних причин — шкідливі викиди від найбільших підприємств, які не контролюються державою. Українські міста, як-от Кривий Ріг та Дніпро, буквально задихаються у промислових викидах.

На першому місці в рейтингу забруднювачів повітря уже не перший рік фігурують гіганти промисловості. Наприклад, "АрселорМіттал Кривий Ріг", за даними Мінприроди, викидає у повітря щонайменше 230 тис. тонн забруднювальних речовин щороку.

"Димить" і Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча — там щороку цифра не опускається нижче позначки 178 тис. тонн викидів. Третє місце в Україні у Бурштинської ТЕЦ — до 183 тис. тонн відходів — з такими цифрами закінчує рік підприємство. 

Зарадити цьому поки складно: умовно кажучи, такі великі підприємства відкрито "купують" можливість псувати атмосферне повітря, сплачуючи екологічний податок.

Причому за відсутності державного контролю деякі електростанції, такі як Курахівська, Бурштинська, Добротвірська і Ладижинська ТЕС та Миронівська ТЕЦ, просто вказують у своїх звітах гранично допустимі показники викидів.

Решта інформації надійно схована під грифом комерційної таємниці.

Як можна вирішити цю проблему на загальнодержавному рівні?

Щоб ефективно контролювати підприємства, потрібно запровадити систему інтегрованих дозволів. 

 
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Система інтегрованих дозволів — в новинку лише для нашої держави. Інтегрований дозвіл — це один із ключових елементів Директиви ЄС, яка є однією з частин Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

По суті, інтегрований дозвіл — це документ, яким підприємству чітко вказують, скільки викидів та скидів допустимо і що робити, щоб зменшити їх кількість.

Інтегрований дозвіл охоплюватиме вимоги до шкідливих викидів у повітря, спецводокористування, управління відходами. Найбільші забруднювачі, щоб працювати і далі, матимуть обов'язково отримати такий дозвіл.

Система стосуватиметься підприємств різних галузей. Зокрема, енергетичного сектору, металургії, промисловості з переробки мінеральної сировини, хімічної промисловості, поводження з відходами.

Інтегрований дозвіл буде охоплювати такі компоненти: 

  • гранично допустимі викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря; 
  • вимоги до водокористування (підземні та поверхневі води) та гранично допустимі скиди зі зворотними водами; 
  • скидання промислових стічних вод у системи центрального водовідведення; операції у сфері поводження з відходами; 
  • охорона ґрунтів та запобігання забрудненню підземних вод; ефективність енергоспоживання та використання сировини; 
  • дії у випадку аварійних ситуацій та запобігання їм; 
  • виведення з експлуатації після закінчення терміну служби обладнання або дострокового припинення виробництва та відновлення території промислового майданчика до безпечного стану; 
  • шумовий вплив на навколишнє природне середовище, запахи тощо.

Розрахунок для видачі інтегрованого дозволу буде проводитись відповідно до висновків Найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ), а не так, як зараз — на фактичних викидах у воду, повітря та грунт забруднювачем. 

Висновки НДТМ — схвалений Європейською Комісією нормативно-правовий акт прямої дії для країн ЄС, що містить перелік найкращих доступних технологій та методів управління для низки видів діяльності Додатку 1 Директиви 2010/75/ЄС.
Висновки НДТМ — схвалений Європейською Комісією нормативно-правовий акт прямої дії для країн ЄС, що містить перелік найкращих доступних технологій та методів управління для низки видів діяльності Додатку 1 Директиви 2010/75/ЄС.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Для середньостатистичної української теплоелектроцентралі, що працює з середини 70-х, а жодної зміни фільтрів досі не мала, буде замало просто відзвітувати про діяльність та продовжити цілодобово "спалювати" чисте повітря.

Перш ніж видати інтегрований дозвіл, міністерство тепер матиме глянути до висновків НДТМ і сказати, скільки викидів може здійснити підприємство. 

Тобто ця умовна ТЕЦ більше не зможе викидати 100 000 тонн пилу, а лише 25 000 тонн, як передбачено для таких же ТЕЦів висновками НДТУ.

Підприємства повинні будуть не перевищувати заявлені норми, натомість виконувати всі умови дозволу та регулярно звітувати. Якщо вони цього не робитимуть, дозвіл анулюють. І підприємства не зможуть працювати, поки не виконають усі умови дозволу.

Чи варто бізнесу починати панікувати? Точно ні

По-перше, систему вводитимуть поступово, щоб усі змогли пристосуватися до нових умов.

Чинні дозволи для підприємств не будуть підпадати під миттєве анулювання, підприємства з дозволами продовжать працювати за старою системою до завершення строку дії їхніх дозволів, а вже при поновленні дозволу перейдуть на нову систему.

Хоча новим підприємствам доведеться починати діяльність відразу за новими правилами.

По-друге, для бізнесу система інтегрованих дозволів створить нові можливості. Вона може стати стимулом для підприємств модернізувати власне виробництво, вкладати кошти у нові технології та залучати інвестиції.

Важливо і те, що система видачі інтегрованих дозволів буде електронною. Це зменшить адміністративне навантаження та оптимізує взаємодію держави, бізнесу і громадськості, зробить процедуру максимально прозорою.

Країни ЄС ще 10 років тому відірвали болючий пластир промислових викидів у довкілля, разово заплатили за запровадження дозволів та модернізацію всіх виробничих процесів, а тепер мають можливість контролювати викиди і жити в комфортних умовах. 

В українських реаліях процес із запровадженням дозволів рухається набагато повільніше і не без палиць у колесах.

Законопроєкт "Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення" розробили спільно українські та німецькі фахівці, він уже отримав підтримку Екологічного комітету та рекомендацію до розгляду на засіданні Верховної Ради у першому читанні.

Але, на жаль, екологічні законопроєкти не є пріоритетними для Ради. 

Законопроєкт про інтегровані дозволи — справді важливий крок для України. Однак і він не панацея, у ньому є кілька нюансів.

Перший. Законопроєкт ігнорує ключовий елемент інтегрованого дозволу ЄС: видача дозволу має відбуватись на основі BATs, які затверджуються Єврокомісією у формі BREF-ів і є однаковими для всіх.

У нас же із законопроєкту очевидно випливає затвердження "українських" НДТМів.

Другий. Із законопроєкту умисно прибрали механізм НПСВ, хоча самі спалювальні установки включені у сферу дії. 

Третій. Відчувається міцна "рука" "титанових" олігархів — інакше чому в законі уникають регулювання виробництва оксиду титану? Прямої заборони видалення відходів цього виробництва немає. 

І все ж, я сподіваюсь, що парламент розгляне законопроєкт найближчим часом. Щоб захистити права українців, усі фракції просто зобов'язані проявити консолідовану позицію.

Важлива примітка: на користь здоров'я громадян, а не на користь кишень монополістів.

Леся Василенко, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua

Є рівні, а є рівніші: депутати хочуть забрати 140 млн грн у онкопацієнтів і передати їх привілейованим

Вакцина проти кризи

Як подолати затяжний стрес: зі стану "виживання" в "розвиток". Поради психолога

Перельоти до Стамбула: як суд намагається змінити правила авіації

Земля обітована. Довга дорога до втрати, нелегкий шлях до повернення

Випробування кризою: яких збитків зазнала нафтогазова галузь?