КВН переграв КГБ, або Як Зеленському "договориться посрединке" 

Субота, 05 березня 2022, 17:40

Усі рішення приймаються на основі базових припущень. Як правило – припущень кілька. І якщо одне, або кілька припущень неправильні – ви всю свою поведінкову стратегію будуєте неправильно.

Візьмемо студента-мажора, який прийшов на тусу в клуб. Він думає, що у нього кльовий прикид. Його чекає кльова тачка під клубом. І він думає, що якщо зараз він жахне ще п’ять текіл, то ота дівка буде по-любому його. Бо він чарівний і незрівнянний. 

І він не припускає, що дівчина сама заробляє, на мажорів не ведеться і взагалі їй подобаються розумні й самостійні, а не прикинуті мажори.

Хлопець обламується. І не розуміє чому. Все ж наче правильно, а не працює. І він злиться на дівчину за те, що вона його обламала. І  не розуміє, що це його поведінкова стратегія помилкова. І базується на неправильних припущеннях.

Так вийшло не лише з Путіним, а і зі всім світом.

Основні невірні базові припущення 

Путіна (коротко):

  1. Найбільше помилкове припущення Путіна, як і усіх авторитарних лідерів – що йому приносять правдиву інформацію. А воно – не так. Бо насправді йому приносять лише ту інформацію, яку він хоче чути/бачити. І фаворити починають тримати його у теплій ванні. І він починає жити в бульбашці.
  2. В Україні 20-25% – це "нацики", а решта в душі Путіна люблять, виросли в затишку російської культури, вчили Пушкіна і співають Любе. Тому не проти "просто перестати стріляти". Припущення основане частково і на голосуванні українців у 2019 році.
  3. Звідси наступне припущення: мабуть будуть зустрічати хлібом-сіллю. Але точно стріляти не будуть. Тому якщо "нацики" десь і чинитимуть спротив, то десь під Києвом та за ним. Але більшість – не рипнеться. Прогулянка має бути приємною і недовгою.
  4. Російська армія сильна як ніколи, бо на парадах Путін це бачив на власні очі.
  5. Якщо хтось і рипнеться, то трошки постріляємо по містам. І перелякані містяни самі відбиратимуть зброю у ЗСУ, щоб не відстрілювалися.
  6. Стара Європа переповнена пенсіонерами. Їм би дожити в теплі, в добрі. Ніхто на амбразуру плигати не буде. Буде глибока стурбованість і трошки збільшення не болючих санкцій.
  7. Джо Байден в покері слабкий і просто блефує, коли погрожує. Санкції, звичайно, будуть, але допустимі.

Захід і Україна:

  1. Основним базовим неправильним припущенням Заходу було те, що у ХХІ столітті не можна ось просто так без причини вдертися до іншої країни в Європі. Путін здавався просто таким, що  постійно підвищує ставки, щоб торгуватися і в кінці отримати більше поступок.
  2. Ніхто не припускав і близько, що хтось може бомбардувати мирні міста у Європі. Жорстокість – це десь там. Але щоб тут? Неможливо.

В Україні більшість людей (а у нас 30% мають в Росії родичів) мали базове припущення, що Путін не наважиться на вторгнення, бо це не сприйметься російським суспільством. 

Це не всі припущення, але головні.

На них будувалися колективні поведінкові стратегії.

А еліти – будували політичні стратегії. І оперативно-тактичні плани.

Ми знали, що Путін відморожений на всю голову. Але допускали, що от аж не до кінця, що просто хоче здаватися "безбашеним". А насправді це хитрість.

І у всіх, і в Україні, і на Заході на ментальному рівні не було припущення, що хтось для власних амбіцій відновлення імперії стане застосовувати методи ХХ століття у столітті ХХІ.

Нова реальність – нові припущення

Усі помилилися. І тепер треба будувати плани, які основувати на нових припущеннях.

Найбільше  помилилися у своїх припущеннях росіяни.

Їх не зустріли хлібом сіллю. Російська армія видалася переоціненою, а українська армія і головне народ, і влада – недооціненою.

Навіть колись проросійськи налаштовані мери міст – зараз проявляють зразки патріотизму і героїзму.

Жахливі злочини – явно не зламали українців і запас міцності їх духу зараз здається невичерпним.

Цього не очікували і на Заході.

Російську армію українці явно переграють, незважаючи на величезну перевагу росіян в озброєнні, особливо у повітряному просторі.

День-два і усім стане ясно, що війна видихається.  А кожен день тепер збільшуватиме можливості України, а після пекельних санкцій – зменшуватиме російські.

Які нові базові припущення?

Головне, навколо чого усе крутиться – це закриє чи ні НАТО повітряний простір? Західне суспільство, нажахане державою-терористом – за. Політичні лідери і НАТО – проти.

Вже зараз ясно, що якщо не буде переваги Росії в повітрі – наземні сили вторгнення – швидко будуть витіснені або знищені.

І це зараз актуальне питання, навколо формуються базові припущення.

Але Путін першого ж дня окупував Чорнобиль, взяв Енергодар і просувається в Южноукраїнськ. Крім того, противник не полишає спроб вирватися на нафто-газові поля Сумської і Полтавської областей (саме тому рветься на південь від Охтирки).

І ясно, що це – намагання взяти Україну і світ в заручники. Через створення можливостей катастрофи європейського чи планетарного рівня.

І про можливий мир можна домовлятися лише з врахуванням нових обставин.

Основні припущення і крайні позиції

Крайні позиції сторін чіткі:

  1. Росія: визнання Л/ДНР незалежними, Крим Російським. Не вступ до НАТО. І закріплення цього в Конституції і міжнародних угодах. Російська мова, денацифікація та інші запити Росії – мішура для торгів.
  2. Україна: усі віджаті з 2014 року території повертаються. Росія платить репарації за руйнування і виплати загиблим та пораненим. Північний потік не почнеться. 

І маємо ситуацію, коли і Путін, і Зеленський – мають дати своїм – лише перемогу.

І "домовитись по серединці" – це поразка. Зеленський має попереду вибори. І неповної перемоги багато хто йому не пробачить.

У Путіна гірше. Він мріяв про імперію а отримав гучного ляпаса. КВН переграв КГБ. Тут класичне "Акела промазав". Він уже з поганими переговорними позиціями.

Можливі дії

Путін веде себе як терорист з гранатою і грозиться підірвати усіх, якщо йому не дадуть піти з перемогою.

І після всього, що сталося – маємо сформулювати основне припущення:

Путіну все одно не лише на українців, а і на власний народ, і на весь світ. Він здатен зіграти і цю ставку.

Він знає ( і ми маємо знати теж) – росіяни не повстануть. Каральна машина зачистить усе.

Найкращим варіантом могла б стати змова путінського оточення (на кшталт змови Штауффенберга проти Гітлера). 

Але в оточенні Путіна усі підозріло дивляться один на одного. А сам Путін маніакально закритий. І цей варіант можливий, але прогнозувати в реальному часі на основі може/не може – невдячна справа.

Інший варіант. Захід закриває небо. І українці швидко витісняють ворога з України. 

І зупиняються поблизу Донецька чи Перекопа? Чи йдуть далі? І тут проблема для Зеленського. Бо частина суспільства вимагатиме – далі. А союзники захочуть, щоб ми спинилися.

Якщо ж небо закритим не буде – будемо мати довшу війну на виснаження. І навіть, якщо у Росії умовно закінчаться патрони (а скоріше – мотивація у росіян воювати) – вони можуть відійти – утримуючи лише Чорнобиль, Л/ДНР.

І ми можемо увійти у ситуацію, коли росіяни відкотяться до лінії, з якої вони пішли у наступ 24 лютого. Можливо залишивши собі трішки більше на Донбасі, до фактично захопленого. І почати нудні перемовини про гуманітарні місії і припинення вогню.

І моє особисто припущення: Захід не дасть нам просуватися далі кордонів у глиб Росії – це точно. Щоб  Скабєєва не співла пісню "Всатвай, страна огромная". Але, з огляду на нашу залежність від їх фінансів і озброєння – нам наполегливо не рекомендуватимуть йти у Крим чи далі лінії розмежування  у Донбасістаном на 23 лютого.

Вийде політичний цугцванг: ні миру, ні війни.

Путін скаже – "Их там не было", а значить і мови про усілякі репарації і бути не може.

Путін закритій Росії зможе пояснити, що це перемога. 

А от хто і як пояснить нам – що це було?

І головне припущення, яке має бути сформовано навколо питання: Захід буде економічно і далі дожимати Путіна?

Чи ми просто повернемося у 23 лютого?

Чи дасть Цивілізований світ Мордору зализувати рани? І значить прирікати наших дітей на війну з Мордором у наступному поколінні? 

Віктор Бобиренко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Сумщина в умовах війни: відновлення економічного потенціалу та нові загрози

Байдужість і лінь – наріжний камінь окупації

"МЗС перетворилося на місце, де гинуть інтереси Британії". Сенсаційна колонка Бена Воллеса

Суспільство вимагає нефасадного перезавантаження Бюро економічної безпеки

ЄС позбавляється газової залежності: що означають перші санкції проти російського СПГ

Наближається дедлайн звітності для компаній Дія.City: як не втратити статус резидента