Що не так із висновками Amnesty International

П'ятниця, 05 серпня 2022, 21:15

Автори: Вейн Джордаш і Анна Микитенко

Міжнародне гуманітарне право (МГП) – це збірка правил, спеціально розроблених для захисту цивільних осіб і тих, хто склав зброю. З цією метою МГП зобов'язує всі сторони збройного конфлікту дотримуватися основоположних принципів. Серед них: розмежування між цивільними та військовими цілями та вжиття запобіжних заходів для захисту цивільних осіб від наслідків збройних нападів.

Ці принципи передбачають у деяких ситуаціях певні обмеження щодо ведення бойових дій або розміщення військових цілей у населених пунктах чи навколо них.

Виглядає так, що український уряд погоджується з тим, що кожна армія – чи бореться вона за свій суверенітет, чи за збереження свого народу, чи за інше – має дотримуватись МГП.

Жодна сторона, що воює, якою б священною не була їхня війна, не може ухилитися від цих вимог. Бути на стороні добра – це не виправдання.

Але правозахисні організації, особливо ті, які мають міжнародне охоплення Amnesty International (AI), несуть кореспондуюче зобов'язання. Вони мають забезпечити, щоб гострі звинувачення у порушеннях МГП ґрунтувалися на комплексному встановленні фактів, належному методологічному підході та висновках, які враховують реалії спроб сторони, на яку напали, захистити своє населення від систематичних воєнних злочинів, кампанії переслідування, яка охоплює злочини проти людяності та, можливо, геноцид.

На жаль, жодним чином пресреліз AI за 4 липня не відповідає цьому зобов'язанню та не виконує жодної корисної захисної функції.

Навпаки, оскільки російські пропагандисти зараз святкують і додають ще одне виправдання для нападу на цивільних осіб до свого постійно зростаючого списку, подібні звинувачення цілком можуть призвести до меншого, а не більшого захисту.

Пресреліз AI критикує Збройні сили України та звинувачує їх у серйозних порушеннях МГП.

Наприклад, "українська тактика порушила міжнародне гуманітарне право, оскільки вони перетворили цивільні об'єкти на військові цілі", "[українські військові] не вжили можливих запобіжних заходів для захисту цивільного населення", "українські військові також регулярно створювали бази в школах у містах і селах на Донбасі та в районі Миколаєва".

Проблема, звісно, полягає не у висуненні цих звинувачень, які мають бути висунуті – і чітко висловлені – якщо докази підтверджують їхню правдивість. Це роль АІ, яка часто ефективно виконується.

Але в цьому випадку методологія АІ не тільки нечітка, але і майже не враховує військовий чи гуманітарний контекст, важливий для будь-якої аргументованої точки зору.

За цих обставин, на жаль, висновки АІ перетворюються на анекдоти та спекуляції під виглядом реальних фактів і порушень.

Грубе ігнорування найширшого можливого обсягу доступних фактів

Нездатність AI пояснити методологію, використану під час досягнення висновку про те, що українські військові "піддали небезпеці українське цивільне населення, створюючи бази та застосовуючи системи озброєння в житлових районах, зокрема у школах і лікарнях", викликає занепокоєння.

Стверджуючи, що аналіз базувався на свідченнях свідків, обстежених місцях ударів, виборі критеріїв та "аналізі зброї", AI спритно обходить будь-яке реальне пояснення своєї методології, відмовляючись надати хоч якісь значущі деталі доказів.

Читачеві залишається здогадуватися про кількість опитаних свідків або інспектованих місць ударів, критерії відбору свідків і місць, а також експертів, нібито використаних для проведення аналізу зброї.

Так відверто зневажати українських військових, уникаючи навіть мінімальної перевірки гострих висновків, здається дивним способом переконати скептично налаштовану громадськість у справедливості цих висновків, не кажучи вже про те, щоб переконати (можливих) військових-порушників змінити курс.

Як обговорюється нижче, основні питання МГП, порушені в пресрелізі AI, стосуються двох основних вимог, які висуваються до воюючих сторін: принципу розрізнення (цивільних і військових цілей) і зобов'язання вживати запобіжних заходів для захисту цивільних осіб від наслідків нападу, у тому числі застосування ефективних попереджень про напад та евакуацію цивільних із зон бойових дій.

Якщо AI або будь-яка правозахисна організація намагається заявити про порушення, вона повинна звернути увагу на високий стандарт доказів, який вимагається в місіях зі встановлення фактів у сфері прав людини – стандарт "чітких і переконливих" доказів.

Відповідно до цього стандарту, докази є чіткими та переконливими, коли вони з більшою і суттєвішою ймовірністю є правдивими, ніж неправдивими. Це менш строгий тест, ніж тест "поза розумним сумнівом", але, тим не менш, він вимагає підтвердження існування "високої ймовірності того, що певний факт є правдивим".

Як може переконатися будь-який неупереджений читач, пресреліз AI безнадійно позбавлений такого роду переконливого аналізу чи доказів питань фундаментальної важливості.

Найбільш очевидним зауваженням щодо принципу розрізнення має бути те, що українські Збройні сили не користуються свободою вибору щодо місця оборони. Натомість цей захист має відповідати характеру, масштабу та точці нападу.

Якщо росіяни вирішать атакувати цивільні райони, то, за визначенням, українські захисники не мають іншого виходу, окрім як позиціонуватись і бути готовими до боротьби та перемоги над російським агресором саме там. Це не теоретично.

Усім, хто слідкує за цим вторгненням, відомо, що Росія в рамках стратегії атакує міські райони та прагне знищити цивільні будівлі та вбити мирних жителів.

Тому українська армія має захищати свої міста та селища, щоб захистити своє мирне населення не лише від руйнівної війни, а й від дикості російської армії.

Такі фактори, як розвідка, спостереження, вогневі точки, маскування та прикриття від ворожого вогню, шляхи просування та відходу, а також логістичні лінії є критичними.

Насправді, вочевидь, тільки завдяки належному врахуванню цих факторів українські командири змогли створити досить ефективний захист від переважаючих російських сил і, таким чином, захистити цивільне населення.

Лише шляхом вивчення цих факторів будь-який правозахисник може дійти обґрунтованих висновків щодо тверджень про те, що Україна неприпустимо розмістила свою армію в цивільних районах і таким чином порушила принцип розрізнення. Читання пресрелізу показує, що AI такого вивчення не провели.

Дійсно, як визнає AI, їхній аналіз не базувався на конкретному розслідуванні дій української армії. Натомість, "докази", щоб звинуватити Україну, були зібрані під час розслідування "російських ударів", про що говорить сам пресреліз. Але це не пояснює, чому АІ навіть не намагалися знайти чи проаналізувати факти.

Крім того, очевидні аналітичні недоліки не виправляються заявою AI про те, що житлові райони, де дислокувалися українські військові, були "за кілометри від лінії фронту. Були доступні реальні альтернативи, які не загрожували б цивільним особам, наприклад, військові бази чи густі ліси поблизу, або інші споруди, розташовані далі від житлових районів".

Залишаючи осторонь те, що AI не змогли пояснити, як вони дійшли висновку про наявність "реальних альтернатив", їхній аналіз видає фундаментальне неправильне розуміння тактичної та стратегічної війни та відповідних вимог МГП.

Ліси, військові бази або місця, віддалені від цивільних районів, не вибираються лише тому, що вони віддалені від цивільного населення. Їх обирають (або ні), тому що вони відповідають певній оборонній меті – якщо ні, захист зазнає невдачі.

Як знає кожен український командир і як раніше повідомляли АІ, невдачі на рідній землі та в захисті власного народу мають найжахливіші наслідки для українських цивільних осіб.

Це може пояснити, чому у контексті вжиття запобіжних заходів проти наслідків нападу МГП абсолютно і беззастережно не забороняє розміщення військових об'єктів у міських районах або рух військових транспортних засобів через населені пункти.

Натомість МГП зобов'язує сторони конфлікту вживати запобіжних заходів для захисту цивільного населення від наслідків нападів.

Україна як сторона, що захищається, повинна докласти зусиль "наскільки це можливо", аби (а) видалити цивільних осіб і цивільні об'єкти з районів біля військових об'єктів і уникати розміщення військових об'єктів у густонаселених районах або поблизу них, а також (б) вжити інших необхідних запобіжних заходів для захисту цивільних осіб і цивільних об'єктів від небезпек, що виникають у результаті бойових дій.

Як визнав Міжнародний комітет Червоного Хреста, ефективні запобіжні заходи можуть приймати різні форми, як-от "будівництво укриттів, копання траншей, розповсюдження інформації та попереджень, відведення цивільного населення у безпечні місця, спрямування руху, охорона цивільного майна та мобілізація організацій цивільного захисту – це заходи, які можуть бути вжиті для збереження цивільного населення та цивільних об'єктів, що знаходяться під контролем сторони конфлікту".

Те, що є можливим, залежатиме від середовища, в якому здійснюється напад, та низки факторів, зокрема місцевості, погоди, спроможності війська, наявних бойових сил і ресурсів, активності супротивника та міркувань щодо цивільних.

Реальність запобіжних заходів оцінюється у кожному конкретному випадку, беручи до уваги "всі обставини на даний момент", включно з тим, що повноваження держави або командира на прийняття рішень обмежені їхніми знаннями та обставинами на той момент і не можуть підлягати подальшому інформованому аналізу. Зрозуміло, що в пресрелізі немає доказів того, що AI розглядали ці проблеми, не кажучи вже про те, щоб зробити обґрунтовані висновки.

Навпаки, АІ, здається, активно уникали цього аналізу. Згідно з коментарями українського офісу, їм довелося "переконувати" навіть звернутися по офіційний коментар до Міністерства оборони України (МО).

За даними AI, вона зв'язалася з Міноборони "зі своїми висновками 29 липня, але на момент публікації ще не отримала відповіді". Пресреліз було опубліковано вранці 4 серпня, надавши Міністерству оборони, яке, як ми можемо з упевненістю припустити, має більш ніж достатньо роботи, три робочі дні для відповіді.

Якщо відкинути це абсурдно коротке вікно, навіть формулювання АІ свідчить про аналітичну помилку. Звернення до МО було не проявом ввічливості, а абсолютною вимогою, якщо потрібно було дійти коректних висновків.

Як інакше АІ могли аналізувати ключові питання, не знаючи, що змусило українську армію розгорнутись у житлових районах? Чи були реальні альтернативи? Чи надавали військові якісь попередження (докази категорично демонструють, що це було неодноразово зроблено з 24 лютого)?

Чи військові у "максимально можливому обсязі" видаляли цивільних осіб і цивільні об'єкти поблизу військових об'єктів? (знову ж таки, як категорично показують докази, це відбувалося в багатьох випадках шляхом надання засобів для евакуації цивільних осіб (наприклад, поїздом) і використання поліції та персоналу екстрених служб для сприяння евакуації)?

Загалом, у висновках AI стислі факти та аналіз і багато звинувачень.

АІ, здається, не розглянули найважливіші питання. Якби вони це зробили, то автори пресрелізу, як мінімум, прагнули б відтворити військову активність у той час і будь-які зусилля, яких доклали тоді українські військові, щоб захистити території та оточене цивільне населення. Принаймні, АІ б поговорили з українським МО та будь-якою з високопрофесійних місцевих правозахисних організацій, які працювали на місці в той час.

Хто знає, якби AI зробили це, вони могли би виявити, що українські сили вжили всіх можливих заходів для захисту свого населення від наслідків бойових дій, одночасно захищаючи населення та територію від злочинів російських військ. Менш резонансний висновок, але, можливо, набагато справедливіший.

Вейн Джордаш і Анна Микитенко

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Увага! Ми увімкнули премодерацію. Коментарі з'являються із затримкою.

Як запровадження 10% збору на купівлю валюти вплине на бізнес і ціни

"Постріл собі у ногу" і ще 8 міфів про санкційну політику проти Кремля

Благодійні фонди треба будувати за принципами бізнесу

Доступна іпотека: як програма допоможе вирішити "квартирне питання"

War Speeches. Ядерний шантаж, псевдореферендум та російські громадяни без віз

Моя війна: рятівні кола й дорогі уроки