Не літати в хмарах ілюзій

Напередодні нового року "Українська правда" звернулася до лауреатів премії "УП.100" з проханням оцінити минулий рік, зафіксувати, де країна і суспільство зараз перебувають, і поділитися очікуваннями від 2025 року. Роздуми наших лауреатів ми публікуватимемо в найближчі дні.

Існує думка, що 2025 рік несе в собі багато невизначеності і ми не знаємо, до чого готуватись. 

Я з цим не погоджуюсь. 

Насправді, якщо не літати в хмарах ілюзій, то все найважливіше нам відомо. Ми знаємо головну обставину, яка формує наше теперішнє, наше майбутнє і, відповідно, нашу поведінку – наш кровожерний, але, на жаль, все ще достатньо сильний сусід хоче нас знищити. І він не відмовиться від цього наміру в найближчому майбутньому, ані в умовах відкритої війни, як зараз, ані в умовах потенційного припинення активних бойових дій.  

Якщо не забувати цей головний чинник, тримати його у фокусі, то і всі наші дії є зрозумілими. Українці й українки живуть в умовах війни за право існувати. Жити на сторінках історії максимально небезпечно і некомфортно, але саме зараз визначається, якою будуть читати цю історію наші нащадки і чи будуть мати таку можливість у принципі. 

Кожен для себе приймає власне рішення – ти в цій боротьбі чи поза нею. Мій текст для тих, хто для себе прийняв рішення не уникати цієї битви і робити свій максимальний вклад у перемогу. 

Коли боксер готується до битви, він вивчає улюблені прийоми свого суперника і пробує не дати їх використати проти себе. Ми зараз добре протистоїмо головній зброї Росії в світі – залякуванню. Не піддаватись на погрози Путіна – нам здається це вже очевидною відповіддю на бряцання російськими залізяками. Але в світі, на жаль, так реагують далеко на всі. 

Ми також володіємо безцінним досвідом виживання в суперкризових умовах, і його потрібно вивчати в колег і застосовувати. Коли ти не сам, страху значно менше. 

За останній рік у рамках проєкту Cities4Cities ми організували у Львові кілька десятків резиденцій для представників українських громад, де вони ділились досвідом управління в умовах криз. Львів може розповісти, як перебудувати медичну сферу та політику доступності на прикладі екосистеми UNBROKEN. 

В нашій комунальній лікарні ми вже прийняли 19 тисяч поранених, зокрема й дітей. Це і операції високого рівня, виробництво протезів, яке ми налагодили з нуля, всі види реабілітації, в тому числі психологічна. 

Розвиваємо напрямки UNBROKEN sport та Unbroken art, ветеранські проєкти. 

Водночас Львів буде слухати досвід колег із прифронтових міст про життя в умовах масового знищення критичної інфраструктури. 

Цим досвідом сьогодні активно цікавляться громади з-за кордону і готові встановлювати партнерства з українськими громадами. 

На сьогодні майже тисяча громад України з понад 1400 не мають жодного партнера за кордоном. Це потрібно змінювати. При цьому європейці готові не лише допомагати українцям вистояти, але й вивчати унікальні практики дій в кризових ситуаціях, якими володіють наші управлінці. 

Все це допоможе вільному світу бути більш стійкими до спроб Росії лякати і змушувати всіх приймати їхні умови. 

Є й інший прийом, який Москва застосує максимально, щойно їй випаде така нагода – розкол. Коли ми бачимо спробу перевести фокус ненависті з Росії на когось всередині, це одразу має запалювати в нас лампочку підвищеної уваги. 

Ймовірно, саме зараз ми і є об'єктом маніпуляції. Адже головною зброєю росіян тут є не умовні "ольгінські тролі", а ми самі, наша розбурхана психіка, підвищений градус емоцій і відсутність у багатьох базової інформаційної гігієни. 

Як тільки наша зброя на тих чи інших умовах перестане стріляти в росіян, вони зроблять все можливе, аби українці наставили її один на одного.

Якщо почитати сумні мемуари учасників програних українських воєн, то найчастіше головними ворогами там виступають не росіяни, а "свої", внутрішні опоненти, представники інших політичних фракцій і так далі. Я дуже сильно сподіваюсь, що ми всі добре вивчили цей урок нашої історії. 

Я з певною тривогою спостерігаю за деякими діями центральної влади розглядати місцеве самоврядування не як важливий ресурс країни, який потрібно зміцнювати, а як опонента, якого потрібно роздягнути і максимально послабити. 

Російська модель влади, яка бере цю традицію від орди, полягає в ключовому принципі – "все, що не контролюю, знищую". Ми повинні з коренем обрубувати такі тенденції в управлінні державою. 

Попри те, що ми всі щодня вирішуємо критичні ситуації, завданням управлінців є також думати про стратегічні питання завтрашнього дня. Є відома фраза про те, що "війни виграють священники та вчителі". В жодній мірі не применшую значення військових. Тут мова радше про стратегію будування нації, яка починається зі шкіл та ідеології. 

Завтрашні громадяни країни сьогодні вчаться. Дуже часто в укриттях або вимушено онлайн. Тому тим більше цій сфері потрібно приділяти особливу увагу. Світова практика показує, що один долар, інвестований в освіту, приносить з часом 20 доларів у ВВП країни. 

В бюджеті Львова на 2025 рік два ключові пріоритети – допомога армії й освіта. Кращим вчителям платитимемо понад 30 тисяч гривень зарплати, виділяємо гранти для компаній, які впроваджують інновації в озброєння, посилюємо підтримку ветеранського бізнесу. 

Розумію, що в сьогоднішніх умовах не у всіх містах країни можна робити те, що можна у Львові. Тому на всіх майданчиках декларую, що ми максимально відкриті до підтримки українських громад. Зокрема, Львів активно буде працювати з Харковом, Запоріжжям, Куп'янськом в напрямку підготовки до процесів євроінтеграції. 

Ми всередині битви, тому наша головна задача зрозуміла – перемогти в ній. Але навіть у таких умовах завжди намагайтесь знайти час на планування довгострокових візій і робіть це з людьми, які розуміють вас і ваші цінності. Це дасть вам можливість отримати додаткову мотивацію на щоденну стресову рутину і стане додатковим джерелом внутрішньої сили. 

Never give up!

Андрій Садовий, для УП