Буде перемир'я чи ні, ми перебудуємося або помремо

Напередодні нового року "Українська правда" звернулася до лауреатів премії "УП.100" з проханням оцінити минулий рік, зафіксувати, де країна і суспільство перебувають на даний момент, і поділитися очікуваннями від 2025 року. Роздуми наших лауреатів ми публікуватимемо найближчими днями.

Я – оптиміст, тому дивлюся в Новий 2025 рік із вірою в масштабні позитивні зміни.

Водночас я – фаталіст. Тому вважаю, що без масштабних позитивних змін ми просто зникнемо з карти світу.

У 2025 році може настати зупинка війни, а може – ні. За обох варіантів ми повинні робити одне: реальні реформи.

Назрів час багатьох змін: в армії, військово-промисловому комплексі, економіці, енергетиці тощо. Моя робота і сфера відповідальності зараз – не дати ворогу захопити ні метра Харківщини на конкретній ділянці фронту. Тому як військовий я не можу говорити про енергетику чи економіку, але у своїй сфері я бачу гостру необхідність у давно назрілих і очевидних рішеннях.

Наступного року і ми, і противник заходимо в новий виток науково-технічної революції на полі бою.

Наземні роботизовані безпілотні комплекси будуть так само поширені, як зараз БПЛА, у БПЛА з'явиться машинний зір, а у FPV – самонаведення.

Це потребує вже зараз структурних і штатних змін у Силах оборони. Масоване застосування роботизованих і безпілотних систем дозволить зменшити як кількість піхоти, так і навантаження на неї. 

З-посеред інших обставин, зокрема, і ця штовхає нас до низки кроків. Більшість із них вже відтестувала на собі наша найбільша в ЗСУ Третя штурмова бригада:

• Рекрутинг. Шукати людей відповідно до потреб та функціоналу – реально працююча схема і назріла необхідність;
• Якісний та радикально професійніший рівень бойової підготовки нових людей в армії та регулярна перепідготовка рядових. Про це вже багато говорили, але час, якого у нас мало, виходити за межі коментарів та інтерв'ю і перейти до практики: прибрати / перенавчити совкових інструкторів в "учебках" і запровадити стандарти та системи НАТО з інтеграцією досвіду наших бойових бригад;
• Створення якісного сержантського корпусу, побудованого за західним зразком. Сержант – не другорядна роль після офіцерів, а паралельна важлива гілка. Фахова підготовка й навчання сержантів – сьогодні життєво важлива для армії потреба, бо сержанти – її хребет;
• Радикальна зміна штабної культури. Нинішню можна охарактеризувати як жахливу. Робота в штабах потребує високого рівня інтелекту і мотивації. Фахівці мають потрапляти в штаби після IQ- та психологічних тестів, а не за зірками на погонах. Штабних працівників потрібно навчати за протоколом MDMP (військовий процес ухвалення рішень) і готовими комплектами передавати у війська. Де їх брати, хто їх має навчати і протягом якого часу – ми відтестували в 3ОШБ і готові ділитися досвідом;
• ПОВНА заборона на "розсмикування" військ. Командири повинні воювати власними підрозділами, а не нарізкою зі шматків інших. Ліпше воювати меншою кількістю, але своїми, ніж вінегретом з приданих;
• Ми нарешті маємо перейти до більших оперативних і тактичних структур – ДИВІЗІЙ і КОРПУСІВ. Це виключить попередньо згадане "розсмикування" і підвищить ефективність бойової взаємодії як на конкретних ділянках фронту, так і на всій його протяжності. На новий рівень вийде виконання масштабних наступальних і оборонних операцій;
• Масоване запровадження наземних роботизованих комплексів і штатних структур під них. Розширення завдяки цьому ударних і спостережних спроможностей бойових підрозділів;
• Напрацювання тактики (насамперед в обороні) повітряних і наземних безпілотних систем. Я бачу цю тактику у створенні стаціонарних постів БПЛС (безпілотних літальних систем) із постійною прив'язкою до позицій, де підрозділи повинні розуміти свою місцевість, радіогоризонт, малюнок РЕБу противника і ак далі. Вздовж усього фронту, разом із Курськом чи без нього. Вони повинні складатися з підрозділів спостереження, підрозділів ураження, наземних дронів-камікадзе, важких бомберів. Перебуваючи в другій лінії за передовими підрозділами, вони зможуть максимально ефективно стримувати противника на своїх ділянках фронту та завдавати йому максимальних втрат;
• МАКСИМАЛЬНЕ зниження оподаткування виробництва ВПК і дозвіл на експорт. Приватний бізнес дає фору державним мастодонтам і виготовляє найбільш успішні зразки продукції оборонної сфери: гармату "Богдана", ракети "Нептун", велику номенклатуру засобів РЕБ та радіоелектронної розвідки, яка давно перевершує або не поступається західним аналогам. Не кажучи про різноманіття безпілотних систем – від БПЛА до наземних. У підприємств має бути єдине залізне обмеження – замовлення держави і бригад. Якщо продукція виготовлена, оплачена, вчасно поставлена і при цьому виробник може робити більше, він повинен мати право продавати в дружні та нейтральні країни навіть під час війни. Це потрібно для того, щоб бізнес мав стимул виробляти більше і мати великі оборотні кошти, щоб йти в ногу з часом на дуже конкурентному ринку. 

Це те, що диктує здоровий глузд, і те, що не викликає дискусій у прогресивної частини наших Сил оборони та суспільства.

Згадані мною моделі перетворень всередині армії успішно випробувані в Третій штурмовій бригаді, якій вдалося протягом 2024-го наростити як штатні структури, так і необхідну кількість фахівців. 

Ми виросли не лише в абсолютних цифрах, але й заклали фундаментальні внутрішні новації. Наш успіх – не магія, а наслідок конкретних дій, виконаних всупереч багатьом обставинам та перешкодам.

Андрій Білецький, для УП