Чому українська оборонка потребує ветеранів і що зробити, щоб розкрити їхній потенціал якнайкраще

В нашій компанії працює "Адвокат". Він не має жодного відношення до правознавства і не дуже охоче розповідає, чому отримав такий позивний. "Адвокат" – наш операційний директор.

"Адвокат" служив на посаді начальника штабу однієї з бригад сухопутних військ. І набув безцінний менеджерський досвід, якого на "цивільному" ринку нема й бути не може. Бо якщо ти керував 5000 солдатами під час наступу росіян – то і все інше тобі буде по зубах. Треба тримати смугу оборони, в суміжників постійні проблеми, на тебе замкнута купу процесів – розвідка, планування, бойова підготовка, сзчшники, речове, харчове забезпечення, паливо…

А ще працює "Кекс". Він не пече солодощі, а продає наші дрони.

До повномасштабного вторгнення "Адвокат" був генеральним директором фірми у сфері e-commerce. "Кекс" працював продавцем-консультантом в магазині побутової техніки.

Обидва мобілізувались добровільно в перші дні війни. Залюбки діляться спогадами про свою службу. "Адвокат" помічав на охопленому війною Сході не лише окопи й бліндажі.

"На Донбасі дуже багато квітів. Тобто хатина може бути така вбита, напіврозвалена, але там обов'язково буде якийсь квітник. Будуть рости троянди, тюльпани", – каже він.

"Кекс" розповідає про своє поранення з жартами і сміхом. Начебто описує якийсь кумедний випадок, а не уламок гранати Ф-1 з ворожого FPV, що стирчить у нього зі щелепи.

"Коли мене вальнуло, я наче мультик подивився: короткий зміст мого життя, тільки навпаки, від цього моменту і до народження. І не художній фільм, а саме мультик – такими, знаєш, слайдами", – каже "Кекс".

Ми задоволені їхньої роботою. Такі люди не будуть відсиджувати "з дев’ятої до шостої" – аби платили. На питання про мотивацію і "Адвокат", і "Кекс", не домовляючись, відповідають однаково: "хочу бути корисним".

"Ти не втрачаєш зв'язок зі своїми побратимами", – додає ще одну причину "Адвокат".

Посада "менеджер з продажу" асоціюється з автосалоном чи супермаркетом. Натомість "Кекс" підкреслює, що його робоче місце – біля лінії фронту, в полях. Його KPI – не обсяги товарних чи грошових одиниць.

"Це ж не зелений горошок! Важливо допомагати хлопцям там", – наголошує він.

В нашій компанії працюють і інші ветерани. Поки що їх не так багато, як хотілося б – і ми хочемо це виправити. Для адаптації найкращих ветеранських якостей в мілтек бізнесі потрібні всього три речі.

Гра на випередження

Процедура звільнення з військової служби, на жаль, триває довгі місяці. В цей час "Кекс" працював таксистом. Точніше, підпрацьовував, бо робота full time була неможливою. "В будь-який момент мене могли висмикнути: забрати якийсь папірець, кудись занести документи, щось там медичне…", – пояснює він.

Скільки дронів за цей час він міг передати захисникам? Скільки життів врятувати? Питання риторичні.

Тому держава має спрощувати бюрократичні процедури списання з армії і давати можливість бізнесу розпочати адаптаційний процес з ветераном ще на етапі оформлення документів, коли формально він ще не звільнений з військової служби.

Інклюзія

Ветерани, особливо з важкими пораненнями, потребують особливих умов праці. І мова не лише про пандуси. Зокрема, вони можуть потребувати періодичного лікування з відривом від робочого процесу.

Нас це не лякає, і ми створюємо нашим ветеранам такі умови. Власне, інклюзія має стати буденним явищем в усіх без винятку роботодавців. Але оборонка тут може і повинна бути прикладом.

В книзі "Плем’я" Себастьяна Юнгера описано, що повертаючись з війни, багато ветеранів відчувають не лише травму бою, а й розрив між бойовою спільнотою та індивідуалістичним, атомізованим, відірваним від реальності цивільним життям. Вони не знаходять себе у суспільстві, яке не має спільної мети, не підтримує їхню ідентичність, і де цінується конкуренція, а не солідарність.

Ветерани звикли до командної роботи, спільноти, взаємної підтримки та чіткої структури. У бізнесі вони добре проявляють себе в компаніях, де є сильна командна культура. І є лідерство, схоже на військове — чітке, структуроване, з повагою до особистості.

Це є викликом до цивільних компаній, які планують інтегрувати звільнених військовослужбовців. Їм варто побудувати чітку структуру з сильним лідерством, цінностями, метою. Структуру, в якій ветеранам буде комфортно. На жаль, держава і суспільство роблять недостатньо для підготовки бізнесів до роботи з ветеранами.

Комунікація

Обидва герої моєї розповіді дізналися про наші вакансії на онлайн-платформ Lobby X. Але найкращий мотиватор – це реальні приклади побратимів.

Це вже працює у ветеранському спорті. Якщо пару років назад у регіональних змаганнях з адаптивних видів спорту брали участь десятки атлетів, то зараз рахунок йде на сотні.

Ветеранський бізнес може та повинен комунікувати з бригадами ще до того, як ветерани звільняться зі служби. Підкреслювати, що у військовослужбовців є професійне майбутнє після звільнення з війська, що їхні навички та компетенції затребувані. Жива комунікація буде обопільно корисною як для ветеранської спільноти, так і для бізнесу.

Саме тому я і розповідаю ці історії. Щоб ті, хто щойно повернувся, не відчували розгубленості. Щоб побачили: тут на них чекають не лише з вдячністю, а й з реальними пропозиціями роботи. Щоб кожен ветеран знав: їхній військовий досвід — це не лише про минуле. Це про теперішню силу та про майбутнє нашої спроможної країни.

Станіслав Гришин, співзасновник виробника дронів "Генерал Черешня"