Захист без обмежень. Чим корисні для України її виходи з міжнародних "збройних" договорів
Слідом за виходом з Оттавської конвенції, яка забороняла нам використовувати протипіхотні міни, Україна має намір припинити участь у Договорі про звичайні збройні сили в Європі. Простими словами, ми продовжуємо знімати з себе юридичні обмеження на збройний захист країни. І це – хоч і пізній, але дуже правильний крок.
Якою є ціна зволікання з подібними дипломатичними рішеннями я побачив нещодавно в Ірпені під Києвом, де відвідав ветеранські змагання. Військовослужбовці, які пережили важкі поранення і не менш важку реабілітацію, змагалися в адаптивних видах спорту.
Мене захоплювало, як завзято атлети без ніг – на протезах або колісних кріслах – йшли до своїх спортивних рекордів. Разом з тим мене не полишала думка, що багато з учасників могли би виступати на цих же змаганнях у категорії "мілітарі" – для атлетів без важких травм.
Могли би – якби не рішення, прийняте українською владою в далекому 2005 році. Йдеться про приєднання України до вже згаданої Оттавської конвенції.
Тодішніх можновладців можна було зрозуміти. Тільки но відгриміла Помаранчева революція, Україна повертається обличчям до Європи, після суворих 90-х починається економічне зростання – про війну ніхто не думає!
Ну а зараз росіяни, які Оттавську конвенцію не підписували, у великих кількостях розставляють на наших теренах смертоносні коробочки з написом "К противнику" та інші види протипіхотних мін.
Українці ж воювали з частково звʼязаними руками. Чому частково? Не думаю, що відкрию секрет: протипіхотні міни ми все ж таки виробляли і застосовували – наскільки це було можливо. Просто робили це різні "кулібіни" в гаражах, вибачте, з лайна і палок, щоб хоч якось зупинити противника, що наступає.
Прийнятий Верховною Радою закон №0329 про призупинення дії Оттавської конвенції для України поганий лише одним – датою ухвалення. Якби в документі стояв не липень 2025-го, а березень 2022-го, українське військо суттєво зменшило б власні втрати і навпаки, суттєво підвищило би втрати ворога.
Чому важливі саме протипіхотні міни? Бо поля з кумулятивних мін, які використовуються проти транспортних засобів, зараз сильно втратили актуальність. Ворог часто застосовує тактику малих піхотних груп, які обходять такі вибухові загородження – і йдуть далі. Зупинити їх можуть тільки вибухові поля, які складаються з протипіхотних мін. Причому ефективні вони й проти легких транспортних засобів.
Ще один нюанс. Протипіхотні міни призводять скоріш не до загибелі, а до нанесення критичних ушкоджень ворогу. Тобто це додаткове економічне та соціальне навантаження для держави-агресора.
Тому я дуже радий, що на четвертому році повномасштабного вторгнення хтось зміг достукатися та домогтися виходу з міжнародних "збройних" договорів. Які підходили для мирних часів, але шкодять під час повномасштабної війни.
До речі, США Оттавську конвенцію не підписували – і це дає нам можливість залучати до оборони України американську продукцію. І розвивати власне виробництво із застосуванням міжнародних технологій.
І на останок – дуже важлива порада. Навіть якщо ви – цивільна людина, що мешкає в сотнях кілометрах від лінії бойового зіткнення, ви мусите володіти хоча би базовою інформацією про вибухонебезпечні пристрої.
Україна – найбільш замінована країна світу, і це стосується не лише прифронтових територій. Тренінги з мінної безпеки зараз проводять багато гуманітарних організацій – відвідайте один з них і обов’язково відправте на них своїх дітей.
Небезпечні знахідки траплятимуться в нашій землі ще десятиліттями – тож подбайте про власну безпеку. А ми подбаємо про небезпеку для ворога – адже відтепер маємо для цього більше можливостей.
Андрій Іванов "Прокурор", командир військової частини у 17-му армійському корпусі