Історія та міжнародне право забороняють амністію за російські воєнні злочини

Оригінальна версія цієї статті англійською мовою була опублікована на Just Security.

20 листопада 2025 року – на 80-ту річницю початку основного Нюрнберзького процесу, який покарав нацистське керівництво за агресію та масові звірства Другої світової – з'явились деталі нового пропонованого "мирного" плану для завершення російської війни. Ця ініціатива, яка є, радше, спробою підштовхнути Київ до капітуляції, аніж реальним шляхом до миру, наразі переглядається. Проте вона озвучила одну з незмінних вимог Кремля: повну амністію за звірства, вчинені в ході агресії. Саме за ті злочини, які Нюрнберг покарав – і прагнув попередити.

Символізм Нюрнбергу проглядається у багатьох вимірах нинішньої російської агресії проти України. Росія заперечує будь-які злочини Червоної армії під час Другої світової та кримінально карає їхнє висвітлення. Утверджуючи наратив про свою начебто унікальну роль у порятунку світу від нацизму та представляючи нас, українців, начебто як їхніх правонаступників, Росія позиціонує себе як визволительку, яка сама ніколи не вчиняє злочини – ані під час Другої світової, ані в ході діючої агресії. Звідси запит на повну амністію.

Вимоги Кремля щодо амністій не нові – вони озвучувались постійно, від початку російського вторгнення у 2014 році. Під час і опісля Мінських переговорів 2015 року Росія виступала проти не лише кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, а і будь-якої ширшої підтримки постраждалих, шляхом репарацій або інших ініціатив перехідного правосуддя.

Ці вимоги суперечать духу та нормам міжнародного права.

Міжнародне право чітко передбачає обов'язок держав розслідувати, карати та попереджати міжнародні злочини – воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид і агресію, – а також серйозні порушення прав людини, як-то насильницькі зникнення та катування. Ратифіковані всіма країнами світу Женевські конвенції про захист цивільних, військовополонених і поранених на війні також зобов'язують держави розслідувати або екстрадувати ймовірних воєнних злочинців. Строки давності до міжнародних злочинів не застосовуються – ці діяння можуть бути покарані десятиліття опісля їх скоєння.

"Воєнні" амністії дозволяються, проте лише у внутрішньому збройному конфлікті та лише за протестну діяльність – не за найтяжчі міжнародні злочини. У відповідь на хвилю амністій за звірства воєнних хунт під час демократичних перетворень і мирних процесів у Латинській Америці, Міжамериканський суд з прав людини неодноразово наголошував на неприпустимості амністій за серйозні порушення прав людини.

Міжамериканська комісія з прав людини рекомендувала державам скасувати законодавство із надто широким підходом до амністій. Нюансовано побудовані кримінальні провадження сприяють встановленню істини та суттєво впливають на ширше повоєнне відновлення суспільства.

Злочини росіян щодо українських цивільних і військовополонених добре задокументовані. Це широкомасштабні катування та сексуальне насильство, насильницькі зникнення, депортація дітей і тарґетовані обстріли лікарень, енергоінфраструктури та цивільних об'єктів.

Читайте також: Репортаж із судів над путінською бандою. Засновано на реальних подіях

Кілька міркувань не дозволяють Україні – та її демократичним партнерам, які дотримуються принципу верховенства права, – погодитись на амністію або де-факто безкарність за зазначені злочини.

По-перше, передача додаткових територій Кремлю, як пропонує "мирний" план, наразить іще більше кількість українців на загрозу російських злочинів. За міжнародним правом, заборона катувань, воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду є абсолютною. Росія регулярно порушувала цю заборону, вчиняючи або підтримуючи численні звірства у Грузії, Сирії, Україні, ЦАР і деінде, – а також вийшовши із Конвенції Ради Європи проти катувань. Укладення договорів, за якими українці будуть під прямим контролем російської влади, під постійною загрозою подібних звірств і не матимуть шансу на правосуддя, порушуватиме ключові імперативні норми міжнародного права, відхилення від яких неприпустиме. За ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, такі домовленості будуть нікчемними, себто – юридично недійсними від початку.

По-друге, кремлівські вимоги щодо амністії, первинно незаконні, не можуть обмежити численні міжнародні розслідування російських злочинів. Окрім понад 204 000 проваджень в Україні, російські звірства також розслідуються Міжнародним кримінальним судом (МКС), який уже видав шість ордерів на арешт кремлівських високопосадовців, і третіми країнами, за принципом універсальної юрисдикції.

Рада Європи нещодавно підтримала створення Спеціального трибуналу за злочин агресії проти України. За міжнародним правом, договори не створюють зобов'язання для третіх сторін (ст. 34-35). Натомість, усі країни зобов'язані розслідувати міжнародні злочини – або видати осіб, які підозрюються у їхньому вчиненні, для такого розслідування.

Незалежно від того, які тимчасові умови можуть бути нав'язані Києву, країни по всьому світу повинні продовжувати розслідування звірства росіян, долучитись до Спецтрибуналу щодо агресії та посилити підтримку МКС, у його роботі щодо як України, так і інших збройних конфліктів.

І найголовніше: правосуддя за воєнні злочини завжди вимагали ми, українці, навіть у найскладніші періоди повномасштабного вторгнення. 82% українців вважають судові процеси "дуже важливими". 90% наших співгромадян підкреслюють паралельну роль ширших механізмів правосуддя, як-то репарації та встановлення істини. Такий комплексний підхід поділяють ключові міжнародні актори: Слідча комісія ООН щодо України, Спецдоповідачка ООН щодо катувань і Комісар Ради Європи з прав людини наголошують, що правосуддя є не перешкодою, а передумовою для сталого миру для України.

Будь-який компроміс щодо забезпечення відповідальності для російських злочинців остаточно підірве хитку систему міжнародного кримінального правосуддя, яку ми покроково розбудовували з часів Другої світової та Нюрнбергу. Амністії російським воєнним злочинцям кинуть тінь на авторитетність МКС в один із найвразливіших періодів його існування та поставлять під сумнів його діючі ордери на арешт, не лише Владіміра Путіна, а й інших державних лідерів. Росія використовує тактику подвійних ударів і методично вчиняє масові звірства в Україні, Сирії, Малі та інших країнах.

Кремль також переховує колишнього Президента Сирії аль-Ассада, відповідального за масові катування та інші серйозні злочини проти сирійського цивільного населення.

Якщо Кремль отримає карт-бланш за вчинені звірства – це буде сигнал безкарності жертвам аль-Ассада та інших злочинців, яких підтримує Росія.

Якщо Кремль уникне відповідальності за заподіяні українцям злочини проти людяності, це суттєво послабить багаторічні міжнародні зусилля з укладення міжнародного договору з подолання цих злочинів.

Нюрнберґ не був ідеальним. Гітлер і низка його поплічників уникнули відповідальності, вчинивши самогубство або скориставшись можливістю "залягти на дно" з розгортанням Холодної війни. Деякі засуджені про-нацистські підприємці швидко вийшли на волю, тому що Європа пришвидшувала свою повоєнну економічну відбудову. Та попри всі недоліки Нюрнбергу, він був "одним із найбільш вражаючих прикладів поступки Сили Здоровому глузду", як зазначив Роберт Джексон, Головний прокурор від США на Нюрнберзькому процесі (і суддя Верховного суду США). Саме Нюрнберґ не дозволив посадовцям штибу Ґерінґа та Ріббентропа розгулювали вільно, без слідства або суду.

Ми не повинні допустити зворотній прецедент сьогодні.

Катерина Бусол, юридична радниця Міжнародного центру перехідного правосуддя, доцентка Києво-Могилянської академії та Британського інституту міжнародного та порівняльного права