Не забивати цвяхи айфоном: якою має бути базова загальновійськова підготовка

Уявіть майстерню, де стоїть полиця з інструментами. Молоток, викрутки. І поруч — новенький айфон. Тепер уявіть майстра, який поважно бере цей айфон… і починає забивати ним цвяхи. "Бо так написано в інструкції", — каже він і знову розмахується.

Приблизно так сьогодні виглядає частина нашої базової загальновійськової підготовки: інструмент є, люди є, але застосовуємо їх не завжди адекватно та ефективно.

Нещодавно на Ставці Верховного Головнокомандувача ухвалили довгоочікуване рішення: бойові бригади щомісяця отримуватиме чітко визначену кількість мобілізованих. Фактично йдеться про новий підхід до розподілу людей між військовими частинами ще до початку базової загальновійськової підготовки (БЗВП). Справедливий розподіл, прогнозованість — усе правильно. Принаймні в теорії дійсно потрібне та важливе рішення.

Наскільки я розумію, мова зараз про 37 бригад, які мають право самостійно проводити БЗВП. Втім до підготовки в цілому все ще лишається низка запитань.

У липні цього року Міноборони впровадило оновлену шосту редакцію програми БЗВП: тепер вона триває 51 день замість 45 та містить 402 навчальних години, з яких 367 годин – це практичні заняття. На папері — солідно. На ділі — той самий айфон у ролі молотка. Бо збільшення тривалості програми не дорівнює підвищенню ефективності навчання. Проблема не у тривалості. Проблема — що ми знову вчимо всіх під один шаблон, ніби це не люди, а однотипні деталі на конвеєрі. Не враховуємо один з головних факторів, який впливає на якість навчання – індивідуальні особливості та фахові навички людини.

Сьогодні під час запровадженого у межах БЗВП "нульового дня" мобілізований проходить додатковий медичний огляд та анкетування, але далі, на жаль, він зливається у загальний потік — незалежно від того, ким був у цивільному житті, які має навички, здібності чи страхи. Тобто ці огляди та анкетування не впливають на подальший процес його навчання.

Наприклад, мобілізованого 55-річного тракториста вчитимуть працювати з 3D принтером стільки ж, як і 30-річного айтішника, який цим принтером користується вдома вже років п'ять і досконало його знає. А стресостійка людина проходитиме таку ж психологічну підготовку, як і та, у якої від першого ж пострілу починається паніка.

Це як готувати штурмовий підрозділ і взвод кухарів за єдиною методичкою. У результаті час ми витрачаємо однаковий, а ефективність — радикально різна.

Елементарний підрахунок доводить: через те, що до навчання людей застосовують уніфікований підхід, ми втрачаємо купу дорогоцінного часу. Ми маємо 51 день базової загальновійськової підготовки, після якої ще 14 днів адаптації у військовій частині як наступний етап підготовки. Припустимо у цей період виявиться, що мобілізований має неабиякий хист до роботи з БПЛА, тож він проходить додаткове навчання – ще 45 днів. Загалом маємо 110 днів до моменту, коли людина може почати працювати безпосередньо на позиціях. Чи не занадто довго для нинішньої фази війни?

Чи можна це змінити? Переконаний, що так. Для цього треба переглянути підхід до навчання та низку ключових моментів програми та зробити 6 кроків.

1. Починати з людини, а не з шаблону

Перед початком навчання проводити тестування фізичних можливостей, психологічного стану, виявити здібності та фаховий досвід з цивільного життя.

Якщо людина чудово орієнтується на місцевості — навіщо робити з неї оператора 3D-принтера? Якщо вже пілотує БПЛА — навіщо витрачати час на очевидне? А хтось вже добре знає програми для 3D-моделювання. Хтось за характером — лідер, а хтось — тиха людина, яка стане ідеальним оператором, але ніколи не буде штурмовиком.

Акцент на тому, до чого людина має хист, але з урахуванням її фізичних та психологічних особливостей – це все дозволить забезпечити наступний крок – внести корективи у часові рамки підготовки. Якщо не враховувати індивідуальність, ми втрачаємо місяці й демотивуємо людей.

2. Скоротити "універсальну" частину й збільшити фахову

Потрібно переглянути час БЗВП. Зараз ми витрачаємо 51 день базової підготовки, щоб людина отримала військово-облікову спеціальність "стрілець", а потім її відправляють на фахову підготовку. Це як вчити людину водити авто, а потім ще окремо вчити вмикати фари. Логічно ці процеси об'єднати: саме базову підготовку скоротити, а решту часу витратити на спеціальну (протидія БПЛА, виживання) та фахову підготовку. Зі свого досвіду скажу: якщо у людини є здібності та хист, то вже через 10 днів занять на полігоні її вже вводили до екіпажу БПЛА.

Резерв для вивільнення часу є - достатньо подивитись на логіку програми. Наприклад, вогнева підготовка передбачає 137 годин практики та використання 942 патронів. Тобто приблизно 7 патронів на годину – цю кількість можна відстріляти за 7-10 секунд, а що робити решту цієї години? Збільшення кількості патронів з 340 до 942, як передбачає оновлена програма, ідея гарна. Але час, за який відстрілюють ці патрони можна значно скоротити.

3. Оновити програму та додати те, що реально потрібно на війні

Те, що мені сподобалося в оновленій програмі БЗВП – це нововведення на кшталт курсу виживання в екстремальних умовах. Особливо якщо його якісно викладають практики, які перевірили все на власному досвіді.

Але війна 2024–2025 років — це не тільки виживання. Це технології. За рахунок оптимізації часу підготовки можна впровадити додаткові курси, яких зараз немає: вибухова інженерія, радіоінженерія для розуміння роботи РЕБів, курс взаємодії зі своїми БПЛА, щоб вміти розрізняти свої та чужі й розуміти знаки, які вони подають. Це не "фішки" — це питання життя.

4. Посилити спроможності підготовки

Наприклад курс з протидії FPV-дронам. Спробуйте влучити в FPV, який летить 120 км/год. У програмі на це виділено 8 набоїв (раніше взагалі було чотири). На мою думку, щоб людина вперше реально зрозуміла, як це робиться, треба мінімум 100 набоїв.

Або ж використання системи Lasertag для імітації бою: вона не завжди працює коректно і людина, в яку влучили, може цього навіть не відчути. Для такого тренування краще підходить пейнтбол, де кожен синець після влучання активізує увагу.

5. Мотивація = грошове забезпечення

Зараз під час БЗВП розмір грошового забезпечення складає 20130 грн. Будемо відвертими – цього недостатньо. Людина має розуміти, що ще у процесі навчання вона отримує більше, ніж середня зарплатня по регіону. Але! Виключно за умови, що не має жодних порушень. Якщо вони є – зарплата нижча.

6. Оцінювати не лише процес, а й придатність

Потрібно змінити принцип оцінки результатів навчання. Добре, що в оновленій програмі вони передбачені в обов'язковому порядку. Але наразі підсумки підбивають за стандартами НАТО – проговорюються слабкі та сильні сторони процесів. Але є важливіше питання: чи може людина виконувати роботу в реальних умовах війни? Не кожен здатен подолати страх. Але кожен може бути корисним. Можливо, людина принесе більше користі десь на складі, де також виконуватиме потрібну роботу. І у мене в бойовому досвіді дуже багато таких прикладів.

Ну і в якості висновку. Ми можемо ще довго збільшувати кількість мобілізованих. Можемо ідеально їх розподіляти між бригадами. Але поки ми не навчимося ефективно навчати, якщо ми не почнемо грамотно і швидко розкривати потенціал кожної людини, ми продовжуватимемо забивати цвяхи айфоном.

А війна не пробачає неправильного інструменту.

І тим більше — неправильного застосування людини.

Андрій Іванов ("Прокурор"), командир військової частини 17-го армійського корпусу