Плюс суспільству, але аванс для влади: Україна додала 1 бал в Індексі сприйняття корупції–2025

В Індексі сприйняття корупції – 2025 (Corruption Perceptions Index, CРІ) Україна додала один бал. Ми знову зафіксувалися на позначці у 36 балів — це вже проходили у 2023 році. Буду відвертим: приводів для гучного оптимізму замало. І озираючись на події минулого року, вкрай важко знайти фундаментальні підстави для ілюзій щодо стрімкого злету в майбутньому.

Проте за цей рік у країні відбувся тектонічний зсув, який стосується саме природи сприйняття корупції — того самого фундаменту, який і досліджує Transparency International.

Ми не отримали від влади очікуваного пакету системних реформ, проте стали свідками безпрецедентного явища: повного етичного неприйняття корупції українським суспільством. Коли народне обурення стає фактором, який неможливо проігнорувати, владі доводиться поступатися.

Питання лише в тому, наскільки ці зрушення є сталими і чи здатні вони змінити архітектуру корупції в Україні назавжди.

Чому це результат всупереч діям влади?

Зізнаюся: побачивши перші цифри Індексу, виникло відчуття певного дисонансу. На папері ми бачимо плюс, а в реальності 2025 року спостерігали майже повну паралізацію системних антикорупційних змін.

Більшість реформ не просто загальмували — вони опинилися в зоні ризику. Навіть критично важлива трансформація АРМА супроводжувалася такими затримками в парламенті, які навіть вилилися у прямі фінансові втрати для державного бюджету.

Замість системних кроків ми бачили ескалацію корупційних скандалів. У певний момент виникло стійке враження, що ключові антикорупційні "запобіжники" свідомо зриваються. Бо ж як інакше трактувати ситуацію, коли фігурантами розслідувань НАБУ і САП стають люди з найближчого оточення президента?

Важливо зафіксувати чесно: активність правоохоронців у цих справах — це не наслідок доброї волі політичного керівництва чи внутрішнього "самоочищення" системи. Це виключно результат професійної автономії НАБУ і САП, які продовжували тиснути на топкорупціонерів навіть під безпосереднім політично-силовим пресингом.

То звідки цей приріст у балах?

Детальний аналіз складників СРІ підтверджує: ми маємо справу з унікальним зрушенням у сприйнятті. Роками наша організація пояснювала, що Індекс вивчає не фізичний обсяг хабарів, а те, як корупцію бачать і сприймають експерти та бізнес — як всередині країни, так і ззовні. Нам завжди хочеться бачити стабільні "плюси", бо це свідчить про довіру партнерів. Але торік навіть усередині країни відчуття прогресу було відсутнє. Навпаки, ми відчули знайомий і вкрай небезпечний присмак повернення до свавілля, де реальна боротьба підміняється імітацією.

На ситуацію тиснули й зовнішні обставини. Не можна ігнорувати зміну фокусу Сполучених Штатів щодо порядку денного українських реформ. Вимогливість західних союзників дещо послабилася, а європейські лідери змушені були зосередитися на власній безпеці. Постійні запевнення у безумовній підтримці України створили "на печерських пагорбах" небезпечну ілюзію вседозволеності — мовляв, у внутрішній політиці тепер можна все.

Люди з оточення президента відчули себе поза зоною доступу. І тут суспільство дало чітку відповідь: Україна зразка 2025-го — це вже не країна дванадцятирічної давнини. Лавина народного гніву пішла в інший бік, ніж розраховували ініціатори "відкату" реформ торік у липні.

Хто насправді врятував наші показники?

СРІ вивчає процеси в динаміці останніх двох років. Найбільш показовим для мене стало те, що Україна додала одразу 5 балів у дослідженні Фонду Бертельсманна — цей індекс фіксує, чи несуть посадовці реальну відповідальність за корупцію. Тобто дослідники побачили й оцінили не обіцянки політиків, а реальні процесуальні дії НАБУ, САП і ВАКС.

Це і є головна відповідь на питання, чому влітку 2025-го владі не вдалося зламати антикорупційну вертикаль. Якщо раніше роботу детективів часто сприймали як щось ефемерне, то тепер маємо доказ: цю роботу бачать і враховують як глобальні інституції, так і українські громадяни. Відстоювати бездіяльні органи ніхто б не вийшов. Натомість ми побачили перший великий соціальний протест часів повномасштабної війни.

Ця рішучість суспільства мала глибокий сенс. У липні люди вийшли "з картонками" на захист інституцій, а вже під кінець року ми переконалися: боротьба з корупцією — це питання фізичної безпеки. На рівні тепла, електрики та обороноздатності. Громадяни зберегли НАБУ і САП, а ті восени викрили схему "Шлагбаум" та резонансну справу Міндіча. Ці розслідування буквально зупинили провалювання держави у прірву хаосу.

Більше того, 2025 рік довів: рівень політичного впливу більше не є індульгенцією. Сьогодні правоохоронці здатні дістати будь-якого корупціонера, що є викликом навіть для розвинених демократій. Якщо раніше справи запускалися переважно після публікацій журналістів, то тепер ініціативу перехопили самі органи антикорупційної системи. Це принципово нова якість боротьби.

Стратегія прориву: що далі?

Проте варто бути реалістами: навіть найефективніша робота НАБУ і САП не змінить ситуацію докорінно без системних реформ. Політики можуть намагатися грати на своєму полі за своїми правилами чи місяцями саботувати голосування. Але в підсумку доведеться виконувати зобов'язання. Це більше не питання "хорошої поведінки" перед МВФ — це питання виживання.

Ми розуміємо, що реалізувати всі реформи одночасно неможливо через дефіцит ресурсів та людського капіталу. Проте є кроки, які вимагають не мільярдних інвестицій, а лише політичної волі. Transparency International Ukraine визначила 6 пріоритетів на 2026 рік:

1. Безумовне забезпечення незалежності антикорупційних інституцій.
2. Підвищення результативності у конфіскації злочинних активів.
3. Посилення інституційної спроможності та фокусу НАЗК.
4. Комплексне оновлення КПК для забезпечення швидкого правосуддя.
5. Залучення міжнародних експертів до відбору членів ВККС.
6. Повноцінне ухвалення та реалізація Державної антикорупційної програми.

Виконання цих пунктів дозволить конвертувати резонансні підозри у реальні вироки. Отриманий цьогоріч бал — це прогрес на межі похибки. Але для України він важить більше: наше суспільство остаточно змінило парадигму.

Корупція перестала бути "фоновим шумом" або внутрішньою справою влади. Ця нетерпимість, зафіксована в протестах і діях, змінює не лише наше сприйняття світом, а й саму межу дозволеного всередині держави.

Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine