Правда як стратегічний актив: чому бюрократія страху спотворює реальність на війні

17 лютого на Forbes вийшла колонка заступника командира 11-го корпусу Сергія Собка та викладача бізнес-школи УКУ Сергія Лесняка про важливість правди в армії.

Штаб-сержант одного з підрозділів, що на умовах анонімності час від час публікується на УП, підготував на неї свою відповідь.

У військовому управлінні існує так званий "фільтр страху", через який правда просто не може пройти вгору в її первісному вигляді. "Фільтр страху" перетворює стратегічний ресурс (правду) на токсичний актив, від якого намагаються позбутися на кожному рівні.

Розберемо механізми, які є головними ворогами ефективності

1. Фактор підпорядкованості (Ієрархічне викривлення)

У армійській вертикалі інформація проходить через безліч ланок (командир відділення -> взводу -> роти -> батальйону -> бригади -> корпусу -> угруповання військ). Таким чином з'являється ефект "зіпсованого телефону": на кожному етапі є спокуса трохи "згладити кути". Кожен командир середньої ланки думає: "Якщо я зараз доповім як є – отримаю "по шапці", а потім все одно доведеться виправляти. Краще я доповім, що "ситуація контрольована", а сам спробую швидко все вирішити".

Також присутнє накопичення похибки: коли кожен рівень прибирає 10% негативу, до генерала доходить доповідь про "успішну оборону", коли насправді позиції вже втрачені. На кожному етапі відбувається "адміністративне згладжування".

2. Фактор службових розслідувань (Криміналізація помилки)

Це найстрашніше гальмо для правди. У нас досі діє парадигма: будь-яка втрата (позиції, майна, людей) — це потенційний злочин, а не наслідок війни. Це "математика брехні" – трикутник викривлення.

Якщо проаналізувати статистику бойових дій, можна виявити чітку кореляцію між трьома показниками:

• кількість ПБД (підсумкових бойових донесень) про втрачені позиції.
• кількість розпоряджень на негайне відновлення цих позицій.
• кількість службових розслідувань за фактом невиконання цих розпоряджень.

Логічний ланцюжок виглядає таким чином: як тільки підрозділ чесно доповідає про втрату позиції, старше командування (часто під тиском зверху) видає наказ "відновити положення". Таке розпорядження часто не враховує реальний стан сил, виснаженість особового складу та вогневий контроль противника. Коли наказ не виконується (бо він був нереалістичним), запускається маховик службового розслідування.

Це провокує страх проступку: командир знає, що чесна доповідь про втрату дорогого БПЛА або залишення позиції (навіть під шквальним вогнем) автоматично запускає службове розслідування. А це — паперова тяганина, зняття премій, догани, а в гіршому випадку — кримінальна справа за недбалість чи невиконання наказу.

Брехня стає самозахистом. Системі простіше прийняти брехню про те, що дрон "подавили РЕБ" (форс-мажор), ніж правду про помилку пілота. Системі простіше почути, що "бої тривають", ніж "ми відійшли". Чесність карається бюрократією або ж прокурором.

Постають питання: службові розслідування – це пошук істини чи пошук винних? Яка реальна ціль цих розслідувань? У нинішній системі вони часто виконують роль юридичного щита для вищих штабів. Документуючи "невиконання наказу" нижньою ланкою, старші командири знімають із себе відповідальність за втрату територій.

Як наслідок, замість аналізу помилок (After Action Review), ми отримуємо криміналізацію невдач.

3. Реакція "Другої сторони" (Культура управління)

Те, кому доповідається інформація, часто визначає зміст доповіді.

Багато командирів вищої ланки сповідують принцип, за якого погана новина сприймається як особиста образа чи некомпетентність підлеглого.

Відчувається тиск результату: якщо зверху спускають нереалістичний план, а знизу доповідають, що він неможливий, — це часто сприймається як саботаж або боягузтво. Тому підлеглі вчаться казати "плюс, зробимо", знаючи, що це неможливо. Це породжує ілюзію контролю у вищого командування.

Об'єктивний контроль: "Сироватка правди" 2026 року

У сучасній війні брехня має "короткі ноги" завдяки засобам об'єктивного контролю. Сьогодні штаб корпусу має інструменти, які дозволяють бачити реальність в обхід паперових звітів:

Стріми з БПЛА – можливість бачити фактичну наявність особового складу на позиціях у реальному часі.

Аналіз артилерійських ударів противника – найбільш точний маркер переднього краю. Якщо артилерія ворога масовано працює по координатах, які за доповідями є нашим "тилом", це означає, що лінія фронту вже давно змістилася.

Накладання даних об'єктивного контролю на паперові доповіді виявляє так званий "коефіцієнт викривлення". Чим вищий цей коефіцієнт, тим менш керованою є структура.

Чому виникає трагедія?

Система вимагає правди для перемоги (як пише Собко).

Але та ж сама система (через ДБР, розслідування та радянську культуру "я начальник — ти дурень") робить правду небезпечною для кар'єри та свободи того, хто доповідає.

В результаті ми маємо ситуацію, коли героїзмом стає не тільки втримати позицію, а й просто чесно доповісти про те, що там відбувається.

Мар'ян Мельник