Петиція на захист Карпат, яку не приймає президент

Я, Андрій Тупіков, ветеран, еколог та експерт Української природоохоронної групи звертаюся до громадськості, щоб повідомити, що мою петицію, на захист Українських Карпат від забудови, відхилено вже чотири рази за останні два тижні. Наразі мені прийшла чергова формальна відмова без жодних деталей і пояснень. Тільки те, що мої петиції "не відповідають вимогам". І це вже системне рішення!

Петиція на захист Карпат не вимагає від Президента нічого неможливого – все в його прямих повноваженнях, а саме:

• Невідкладно подати законопроєкт (відповідно до ст. 93 Конституції України) який врегулює особливі умови сталого розвитку Карпатського регіону, забезпечить охорону його унікальних природних комплексів, ландшафтів та культури та заборонить суцільні рубки лісів, а також будь‑які форми масштабного будівництва й розміщення пов'язаної інженерної інфраструктури на територіях вище 1000 метрів над рівнем моря. А також – на інших природних ділянках, які мають ключове значення для збереження біорізноманіття, водних ресурсів і ландшафтів;
• Сприяти створенню нових та розширенню існуючих природоохоронних територій в Карпатах (відповідно до ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

Чому це важливо? Бо Українські Карпати – це виняткова природна та культурна спадщина європейського рівня. Тут зосереджені одні з найбільших у Європі масивів пралісів, високогірні полонини, стрімкі гірські річки, унікальні ландшафти, а також види флори та фауни, занесені до Червоної книги України та багатьох міжнародних охоронних переліків.

Карпатський регіон є також носієм унікальних традицій, культурних практик і локальних форм природокористування. Це також простір із суттєвим рекреаційним та відновним потенціалом для українців, травмованих війною, яким необхідний доступ до дикої природи для відновлення й посилення стійкості.

Петиція з'явилася як реакція на рішення Міністерства економіки, яке дозволяє будівництво вітропарку на полонині Руна в Українських Карпатах. Розвиток відновлюваної енергетики є критично важливим для України — і екологічна спільнота його максимально підтримує. Водночас принциповим є питання правильного і дружнього до Карпат і природи вибору МІСЦЯ для таких проєктів. Саме тому петиція про законопроєкт покликана НЕ ЗУПИНИТИ розвиток ВДЕ, а ВСТАНОВИТИ ЧІТКІ ПРАВИЛА, які дозволять поєднати енергетичну безпеку зі збереженням Карпат.

Хронологія мого двомісячного "діалогу" з Офісом Президента:

Спроба номер 1. 15 лютого 2026 року я подав першу петицію про збереження природи Карпат. Відповідь? Тиша, хоча, по закону, я маю отримати "добро" або "не добро" на публікацію протягом двох днів.

На мої запити в ОП відповідають просто текстом: "Ми все надіслали". Коли я намагаюсь отримати РЕАЛЬНІ ПІДТВЕРДЖЕННЯ, наприклад аби вони видали технічні дані (Message-ID, скріншот статусу "250 OK", логі тощо) – мені пропонують вірити не своїм очам (порожній поштовій скриньці), а їхнім "журналам роботи".

Спроба номер 2. 6 березня я здійснив другий захід на публікацію. Відповідь? "...ініційована Вами електронна петиція Президентові України не відповідає встановленим вимогам, відтак її оприлюднення не здійснюється... Пропонуємо звернутися з порушеного Вами питання до Кабінету Міністрів України відповідно до компетенції"

Спроба номер 3.10 березня третій захід. Відповідь читайте у спробі номер 2.

Спроба номер 4. 16 березня четвертий захід. Відповідь читайте у спробі номер 2.

Відмови у публікації необґрунтовані. Мовляв, питання "не належать до повноважень Президента". Тобто право законодавчої ініціативи (ст. 93 Конституції на яку я вже прямо в "тілі" петиції вказую) та право видавати укази про створення нацпарків у Президента вже відібрали? Прикольно. А кому тоді віддали?

Коли я питаю, чому саме відмовили, мені відповідають: "Закон не зобов'язує нас роз'яснювати причини". Зручна позиція – "ми вас заблокували, а чому ги-ги... здогадайтеся самі". Це і є "ручне" керування демократичним інструментом!

Хто за цим стоїть? У кожної бюрократичної "стіни" є ім'я. Відповідальною особою за опрацювання петицій в ОП є головний консультант Мошура Ірина Іванівна та керівник (читай гуру, майстер чорного пера і невидимих чорнил, максимально впевнений у правдивості своїх слів) департаменту з питань звернень громадян Наталія Сергеєва. Саме під її кураторством суспільно важлива тема порятунку лісів перетворюється на гру в "відпишись від активіста".

Що далі?

Я не збираюся грати в ігри "вірю/не вірю". Скарги Омбудсмену Дмитру Лубінцю вже надіслано. Вимагаю притягнути винних до відповідальності за ст. 212-3 КУпАП (порушення права на звернення). Наразі я надіслав Запит на публічну інформацію і, як громадянин, ветеран, вимагаю надати копії внутрішніх інструкцій та критеріїв модерації. Якщо чиновники ОП вважають, що петиція про Карпати "не відповідає вимогам", нехай покажуть ці вимоги на папері, а не вигадують їх на ходу! Цікаво ж подивитись що там?

Це все вже не просто боротьба за ліс – це боротьба за право громадянина бути почутим без цензури консультантів.

Пане Президенте, Карпати – це безпека країни! А саботаж петицій – це створення сприятливих умов для можливих зловживань/схем у лісовій/енергетичній/економічній галузі. Хто переможе?