75 років до ЄС? Як пришвидшити роботу Верховної Ради

Лабораторія законодавчих ініціатив - 27 березня, 09:00

14-та сесія Верховної Ради України за кількісними показниками є далеко не найсильнішою у IX скликанні — про це свідчать дані парламентського Моніторингу Лабораторії законодавчих ініціатив. І це не один невдалий тиждень чи кілька провалених голосувань. Йдеться про системні проблеми у роботі Верховної Ради, що підтверджує сукупність індикаторів та даних.

Про парламентську кризу вже написали не одну статтю. Про неї говорять і самі депутати. Перший заступник голови фракції Слуга народу Андрій Мотовиловець заявив, що збирати голоси за законопроєкти, необхідні для формування бюджету та виконання міжнародних зобов'язань, все важче. Окрім того, за його словами, близько 40 нардепів готові скласти мандати. А це приблизно 10% усього складу Парламенту.

Спробуємо зіставити цифри із реаліями, про які говорять самі нардепи, і зрозуміти — як Парламент може вийти з цієї кризи і відновити втрачений темп роботи.

Мало, повільно і неважливо

Український Парламент не паралізований, але його ефективність відчутно просіла. Комітети, ТСК та пленарні засідання регулярно проводяться. Рішення ухвалюються. Тоді чому і в чому проявляється криза?

1. Повільні темпи. Щоб ухвалити закон у другому читанні, Парламент витрачав у середньому 382 дні — найповільніше за все IX скликання.

2. Неважливі ініціативи. Вагому частину ухвалених законів склали ратифікації та дрібні правки, водночас до важливих євроінтеграційних законів справа не дійшла — всього 2 євроінтеграційні закони зібрали достатню кількість голосів.

3. Радикальне зменшення кількості ухвалених законів. З вересня 2025 року до лютого 2026 Рада спромоглася ухвалити всього 63 закони — найменшу кількість за все IX скликання. Це вчетверо менше за часи, коли Парламент був "на висоті" (коли Парламент за лютий-серпень 2022 ухвалив 229 законів).

Якщо такі темпи збережуться, то Україна зможе поєднати святкування вступу до ЄС зі святкуванням початку ХХІІ століття (У разі якщо Україна зможе вступити до ЄС після ухвалення всіх євроінтеграційних законів). Саме стільки часу — 75 років — знадобиться, щоб ухвалити всі 300 євроінтеграційних законопроєктів, про які говорить Віцепремʼєр-міністр з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Тарас Качка. (Якщо за 1 сесію, яка триває півроку ухвалювати по 2 євроінтеграційних закони, тоді за рік виходить 4 закони. 300/4=75. Такі розрахунки не враховують перспективу збільшення обсягу Acquis communautaire).

Особливо дивно виглядають такі темпи роботи у звʼязку з тим, що саме на осінь 2025 року припали перші 100 днів нового Уряду — час, коли Кабмін мав би працювати найактивніше (і, наприклад, схвалити Програму своєї діяльності).

Чому зʼявилася криза? У багатьох інтервʼю різним виданням народні депутати називають цілу купу причин:

брак комунікації Парламенту та з Урядом та всередині монобільшості;
обурення від "Міндічгейту" і всіх наслідків, які це за собою потягнуло;
внутрішні конфлікти;
події навколо НАБУ/САП;
а також серію підозр нардепам від антикорупційних органів.

Що можна сказати точно — ця криза зародилася ще влітку, а не взимку. Це показують кількісні дані.

Неідеальний, але безальтернативний: роль Парламенту під час війни

Про вступ до ЄС у 2027, міжнародну підтримку за виконання структурних маяків від Міжнародного валютного фонду, а також вимог по Плану Ukraine Facility — можна сміливо забути, якщо не змінити ситуацію. (За умови, що Верховна Рада не почне ухвалювати закони передбачені в Плані Ukraine Facility та потрібні для вступу України до ЄС).

Без Верховної Ради тут не обійтися. Ні Кабмін, ні Президент не мають повноважень на ухвалення законів. А саме закони потрібні і для євроінтеграції, і для отримання кредитних грошей за формулою — "кошти в обмін на реформи". Без них Україні складно фінансувати навіть найкритичніші статті бюджету, як-от оборонні видатки, не кажучи вже про національні кешбеки.

Працездатний Парламент потрібен для збереження демократичного ладу й довіри міжнародних партнерів. Тож хоч критика низької продуктивності Верховної Ради доцільна, але знецінення самої інституції — небезпечне.

Навіть ослаблений Парламент кращий за інституційний вакуум. Порожня Верховна Рада не проголосує бюджет і не ухвалить законів. А уявляти ситуацію, коли хтось вирішить розпустити Раду та взяти на себе її повноваження — зовсім не хочеться. Краще не треба малювати в деталях послідовність подій, яка складається з державного перевороту, каскадного колапсу державних інституцій, привиду громадянської війни лівійського зразка, чи стрибкоподібної окупації території України...

Гарна новина в тому, що Верховна Рада має 393 чинних народних депутатів, безумовну легітимність та навіть формально існуючу коаліцію. (Депутатська фракція у Верховній Раді України, що має права коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України). Парламент ще можна оживити.

Сценарії виходу із кризи

Усі сценарії виходу з кризи мають одну спільну точку — налагодження діалогу у трикутнику Парламент-Уряд-Президент. А от як саме це зробити — питання для дискусії.

Перший сценарій — Коаліція національної єдності, про яку говорили у 2022 році, може покращити стан справ у 2026. Якщо тоді це був крок з розряду "було б добре, якби", то у звʼязку з браком голосів він перетворюється на необхідний крок із практичного погляду. Цей сценарій може доповнюватися переформатуванням Уряду, ухваленням компромісних законів, підписанням формальної коаліційної угоди, але потребує реального діалогу та взаємних поступок з фракціями та групами парламентської меншості.

Другий сценарій — налагодити взаємодію чинного Уряду і Парламенту. Депутати скаржаться на:

Їх може усунути і Кабмін Юлії Свириденко, якщо знайде правильні підходи до Верховної Ради.

Третій сценарій — переформатування Уряду. Якщо причина кризи у поганій комунікації Уряду з Парламентом, а чинний Кабмін змінити її не може, тоді, можливо, варто дати шанс новому? Цей крок може бути здійснений виключно силами фракції "Слуга народу", хоча залучення підтримки інших фракцій виглядає більш реалістичним. Важливим тут має бути принцип формування — Парламент повинен мати реальний вплив на обрання кандидатур міністрів, тоді народні депутати ставитимуться до нового Уряду по-іншому.

Четвертий сценарій — налагодження внутрішнього діалогу в Парламенті. Можливо, він призведе до взаємної підтримки законопроєктів (так званий Logrolling). Можливо, до перегляду депутатських зарплат (якщо проблема справді у перекритті доплат у конвертах, що припускають журналісти). Або ж до розширення пакету консенсусних голосувань (як-от зараз голосуються Укази про продовження воєнного стану та мобілізації).

Ці сценарії можуть здаватися складними для втілення, але завжди варто памʼятати про альтернативу — погіршення ситуації в умовах війни може призвести і до втрати державності. Зрештою, вихід з парламентської кризи — можливий. Надію на це дає… Верховна Рада дворічної давнини (осінь 2023 року). Тоді ситуація нагадувала нинішню — за 10-ту сесію Парламент ухвалив лише 64 закони, з яких усього чотири — євроінтеграційні. Але вже навесні 2024 року ситуація покращилася. Хоча і не настільки радикально, як хотілося б. Можливо, досягнути бажаного результату вийде у 2026 році.

Лабораторія законодавчих ініціатив