Трагедії на дорогах: де шукати крайнього?
Смертність на дорогах — це друга критична проблема держави після російської війни. Та якщо з ворогом боротьба триває, то загибель людей у ДТП стала для нас традиційним і ледь помітним явищем. Це прямий наслідок того, що всі ланки влади толерують порушення ПДР попри їхній масштаб.
5 червня в Києві сталася жахлива та резонансна аварія в Солом'янському районі. Водій на швидкості влетів у підземний перехід та фактично вбив чотирьох людей, серед яких одна дитина. Ще декілька осіб травмовані. Винуватець вижив і перебуває в лікарні.
Згодом стало відомо, що він є системним порушником. І цей випадок розкриває всю сутність всеукраїнської проблеми з дорожніми аваріями, які призводять до трагедій, але для багатьох уже стали буденністю.
Статистика жахає. З початку повномасштабного вторгнення до кінця жовтня 2025 року в Україні в ДТП загинуло близько 11,3 тисячі людей. За той самий період ООН підтвердила щонайменше 14,5 тисячі загиблих цивільних внаслідок російської військової агресії. Цифри майже співмірні.
За даними Патрульної поліції України, головна причина понад 40% усіх ДТП — перевищення дозволеної швидкості. Покарання за це мізерне, тому воно не здатне змінити агресивну поведінку водіїв.
Перевищення ліміту на понад 20 км/год — це штраф 340 грн (170 грн зі знижкою в перші 10 днів), більш ніж на 50 км/год — 1700 грн (850 грн зі знижкою). Причому порушувати можна скільки завгодно. Для порівняння: у сусідній Польщі за перевищення швидкості на понад 50 км/год моєму знайомому декілька днів тому виписали штраф на 600 євро та вилучили посвідчення водія.
Зменшити кількість смертей на дорогах могли б народні депутати, Міністерство внутрішніх справ (уряд) та місцеві органи влади. Кожен окремо або всі разом. Однак кожна з ланок боїться реакції суспільства і уникає системних змін. Тому про всіх по порядку — відповідно до рівня відповідальності.
Нештрафовані "+20" та пил на законопроєктах від нардепів
Народні депутати можуть і мають змінювати законодавство, щоб наближати нас до стандартів ЄС у питаннях безпеки. Будь-який законопроєкт щодо посилення адміністративної відповідальності спочатку має пройти через Комітет ВР з питань правоохоронної діяльності.
Понад рік у цьому комітеті без розгляду припадає пилом законопроєкт №13314. Він передбачає внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення (КУпАП) - зменшення дозволеного "нештрафованого" порогу з +20 км/год до +10 км/год.
Норма про +20 км/год з'явилася ще за радянських часів, коли не було точних приладів вимірювання. Цей спадок перейшов у наш КУпАП і за часи незалежності жодного разу не переглядався. Аналогічна норма існує лише в росії. Все. У жодній європейській країні такого великого допуску немає. Саме тому чимало наших водіїв "автоматом" додають +20 до знаків і не вважають це порушенням, адже поліція не може винести за це постанову. Хоча такі поведінкові особливості українських керманичів різко змінюються відразу після перетину кордону з країнами ЄС.
В будь-якому населеному пункті в Україні водії отримують найдешевший штраф розміром 170 грн лише на швидкості від 72 км/год (+20 км за КУпАП та +2 км на похибку камери). Фактично, держава легалізувала перевищення максимального ліміту на 50%.
Однак така швидкість є фатальною: у разі зіткнення машин чи наїзду на пішохода саме вона визначає довжину гальмівного шляху та наслідки. Тому міста ЄС знижують швидкісні обмеження на деяких вулицях навіть до 30 км/год, не маючи при цьому звичного нам допуску на перевищення, окрім мінімальної похибки обладнання.
Та в профільному комітеті застряг ще один важливий законопроєкт — №12172, який зареєстровано в листопаді 2024 року. Ним пропонується суттєво підвищити штрафи та позбавляти права керування на 6–12 місяців за злісні системні порушення (проїзд на червоне світло, небезпечний обгін, ігнорування пішохідних переходів та правил проїзду перехресть).
В кампанії "За безпечні дороги" пояснюють: якщо водій порушив уперше, відповідальність для нього не зміниться: він заплатить від 340 до 510 гривень. Але якщо впродовж року з моменту цього покарання людина порушить вдруге (причому будь-яке з чотирьох правил), то штраф складатиме вже 1020 гривень. За третє порушення протягом року Нацполіція зможе звернутися до суду з вимогою про сплату штрафу 2550 гривень та позбавлення водійських прав на 6-12 місяців."Такі зміни не зачеплять більшість учасників руху, натомість вплинуть на зухвалих водіїв, адже їм загрожуватиме втрата водійських прав на багато місяців. А правоохоронці зможуть прибирати з доріг порушників, чия поведінка може спричинити ДТП із загиблими та травмованими", - підкреслюють в організації
Поки що ці два дуже важливі, але не бажані для системних порушників документи застрягли в стінах правоохоронного комітету. Тому вони не потрапляють на голосування до зали парламенту. Залишається лише сподіватись, що депутати почнуть рухатись в правильному напрямку після трагедії із загиблими в Києві.
Недостатність камер від МВС
Контроль за швидкістю здійснює Патрульна поліція, яка є частиною МВС. Це здійснюється за допомогою стаціонарних камер або переносних приладів (TruCAM). Спецавтомобілі "Фантоми" на дороги через воєнний стан наразі не виїжджають.
Місця розташування камер є загальновідомими, про них інформують знаки, а патрулі стоять у звичних локаціях. Водії чудово знають, де саме треба пригальмувати, або ж це підказує додаток Waze. Разом з тим, кількість камер у населених пунктах і за їхніми межами є вкрай недостатньою. До прикладу, в Києві не з'явилося жодної нової камери з 2021 року.
Проблема полягає в тому, що для появи нових технічних засобів треба пройти складну процедуру, прописану урядовою постановою від 2018 року. Цей документ дозволяє встановлювати стаціонарні камери виключно в місцях концентрації ДТП (МК ДТП). А вони розраховуються за формулою.
Простими словами: урядова постанова дозволяє ставити камеру лише там, де вже сталося мінімум 4 ДТП із загиблими чи травмованими протягом трьох років. Поки статистика не назбирає цих ДТП на відрізку в 150 метрів за 3 роки — державний механізм не визнає це місце аварійним.
Якщо жертв менше, ділянка не вважається МК ДТП, і водії без контролю швидкості та навіть без мізерних штрафів можуть ганяти там далі.
Тобто політика Кабміну та МВС спрямована не на випередження та недопущення аварій у місцях, де навіть на око видно порушення швидкісного режиму, а лише на постфактум-реагування — після безлічі смертей та проходження тривалих бюрократичних процедур.
Додатково ситуацію ускладнює те, що Патрульна поліція досі працює над впровадженням системи внесення точних геокоординат та іншої важливої інформації щодо ДТП. Зараз аварії переважно прив'язують до адрес найближчих будівель. Через це статистика жертв розпорошується по великій вулиці, що юридично заважає визначити ділянку як місце концентрації ДТП і встановити там камеру.
Рішенням цієї проблеми з боку МВС та уряду в цілому могло б бути внесення змін до постанови, щоб прибрати умову про обов'язковість визначення МК ДТП. Таким чином процедура встановлення нових камер органами місцевого самоврядування буде спрощена, а Патрульна поліція залишить за собою право узгоджувати місця їхнього розміщення, щоб процес не перетворився на хаос.
Автобани замість вулиць від місцевої влади
Політика та дії місцевих органів влади є не менш важливими для мінімізації смертності на дорогах. Підвищити безпеку на місцях в умовах бездіяльності депутатів та урядовців можливо завдяки грамотному проєктуванню транспортної інфраструктури.
Мова про засоби фізичного заспокоєння руху (Traffic Calming). Це широкий інструментарій зміни параметрів вулиць, який робить швидку й агресивну їзду водіїв фізично некомфортною. Це може бути встановлення дорожніх пагорбів, підвищених пішохідних переходів, через які боляче пролітати на швидкості. Або ж звуження надто широких смуг руху та перебудова радіусів поворотів під гострим кутом, щоб у водія не було можливості та бажання розігнатися в місті як на автобані.
Водночас часто можна спостерігати застарілий підхід. Місцеві органи влади досі слабо реагують на проблему смертності й вкладають кошти платників податків у створення швидкісних магістралей посеред житлової забудови. Тобто влаштовують так звані "шулиці".
"Шулиця" — це урбаністичний сленговий термін (утворений від злиття слів "шосе" та "вулиця"), який означає швидкісні багатосмугові магістралі, побудовані всередині міста. Вони поєднують у собі характеристики міжміського шосе та міської вулиці, що руйнує безпеку міського середовища. Однією з таких "шулиць" і є Чоколівський бульвар у Києві, де й сталася остання резонансна ДТП.
Київ загалом може "похвалитися" безліччю капітально відремонтованих вулиць, які перетворилися ледь не на траси з відбійниками, ідеально рівним асфальтом та широкими затяжними поворотами. Берестейський проспект, вул. П.Скоропадського, вул. Богатирська, тощо.
Для водіїв їхати по них дозволені 50 км/год виглядає як знущання, тому вони масово перевищують ліміт. Особливо там, де немає камер. Заклики урбаністів звужувати смуги на дорогах чи розв'язках і зменшувати радіуси поворотів замовники і виконавці дорожніх робіт чують вкрай неохоче та здебільшого ігнорують.
Однак в органів місцевого самоврядування є й позитивні прецеденти. Так, Київ цьогоріч уперше за багато років відмовився від сезонного підвищення швидкісного режиму з 50 до 80 км/год на період з 1 квітня по 31 жовтня. Місто взяло до уваги пропозиції громадськості та відреагувало на поганий стан доріг та рекордну смертність у ДТП: за підсумками 2025 року в столиці загинуло 145 людей — найгірший показник за останні 8 років.
Столиці є на кого рівнятися. У схожій за масштабами Варшаві у 2025 році в ДТП загинуло 25 осіб, у Мадриді — 34, у вдвічі більшому за Київ Лондоні — 96, у Гельсінкі — 1 людина, в Осло — 0. Ці міста системно впроваджують концепцію Vision Zero — комплекс дій, спрямованих на досягнення нульової смертності в дорожніх аваріях.
Будь-яка смерть чи тяжка травма внаслідок ДТП — це трагедія. Трагедія не лише для родичів жертви, а й для самого винуватця та його близьких. Починаються взаємні звинувачення, емоційний тиск, судові тяганини на роки, спроби підкупів та залучення "своїх людей" для уникнення покарання. Через чиюсь бездіяльність цілі родини надовго випадають із якісного життя та економічної активності.
Відсутність рішучих дій з боку абсолютно всіх гілок влади та місцевого самоврядування вбиває наших громадян у величезному масштабі. Кожен рік ігнорування проблеми — це понад 3 000 загиблих та більше 30 000 травмованих в дорожніх аваріях українців.
Поки що кожна нова резонансна трагедія на дорозі та смертельні рекорди — це пряма ціна бездіяльності влади та мовчазного суспільного договору про толерування хаосу на наших вулицях.
Олександр Гречко, співзасновник ГО "Пасажири Києва"