У чиїх руках наша когнітивна безпека? Висновки з Riga StratCom Dialogue 2026

Кремлівський наратив про "перемогу за три дні" вже давно провалився. Путін більше не може переконливо пояснити ні своїм генералам, ні суспільству, якою має бути бажана перемога. Натомість робить ставку на те, що Захід втомиться, Україна виснажиться, а люди очікуватимуть не справедливості, а ілюзорного миру.

У Ризі на StratCom Dialogue 2026 про це говорили багато.

Військові там не раз запевняли, що чітко знають, як досягти потрібних цілей у захисті Європи. Розуміють, що кожен український удар по нафтовій інфраструктурі Росії руйнує міф про її непереможність.

Потім вони стикаються з політиками, які вимагають від них відповідей, що буде далі, якою стане безпекова архітектура регіону. Проблема в тому, що це мають вирішувати й самі політики. Але залежні від виборів вони не можуть дозволити собі таку складну дискусію, як і пояснити виборцям майбутнє. Тому чекають кращого моменту, який ніяк не настає.

Коли ж політики уникають цієї розмови, виникає вакуум. А вакуум у стратегічних комунікаціях ніколи не залишається порожнім. Його швидко заповнюють чутки, страх і взаємні підозри. Це золота жила для ворожої пропаганди: їй не потрібно вигадувати нові наративи, а лише вдало використати наявні розколи.

Нещодавнє дослідження про лінії розділення в українському суспільстві від "Інтерньюз-Україна" та "CAT-UA" добре це ілюструє. У ньому ми проаналізували дискусії в соцмережах навколо 8 скандальних тем 2025 року (українських біженців, "картонкових протестів", декриміналізації СЗЧ тощо). Виявили, що найглибший розлом — між тими, хто виїхав за кордон, і тими, хто залишився в Україні. Саме ця тема викликає найбільше емоцій, напруги та можливостей для маніпуляцій.

Є й інша закономірність. Проросійські мережі активніші в тих темах, де вже є значна напруга: довіра до влади, мобілізація, антикорупційний рух. Там вони мають більше шансів вплинути на українців. Натомість суспільні теми на кшталт мови чи прав ЛГБТ-спільноти їх цікавлять менше.

Це і є ті самі суспільні розколи, про які згадували в Ризі. Наша когнітивна безпека зміцниться, коли ми почнемо конструктивно обговорювати їх. Під "ми" я маю на увазі державу, громадянське суспільство, технологічні компанії й, особливо, медіа. При цьому учасники діалогу повинні визнати, що стійкість у когнітивній сфері залежить від кожного з них; це спільна справа й відповідальність.

Читайте також: Когнітивна війна: чому український досвід випереджає доктрини НАТО

Окрема тема форуму — штучний інтелект, а саме LLM grooming (коли мовні моделі спеціально наповнюють маніпулятивним контентом, щоб ті відтворювали його як нейтральне знання). Через цей процес спотворюється оптика, з якої ШІ бачить, наприклад, Україну і розповідає про неї мільйонам користувачів. Авторитарні режими для цього будують цілу інфраструктуру, щоб ШІ знав і транслював про Україну та Захід те, що вигідно саме їм. Достатньо навіть 1 % спотвореного контенту в масиві даних, аби заразити всю модель. Перенавчати її довго й дорого.

Що ж робити? Створювати якнайбільше якісного контенту про Україну та оптимізувати його так, щоб його бачили алгоритми. Це не означає замовчувати наші суспільні розломи й конфлікти, які вони породжують. Вони все одно проявляться, тільки вже не в демократичній дискусії, а з подачі ворога та моделей ШІ, отруєних ним.

Медіа можуть і мають озвучувати непопулярні думки — особливо коли політики, залежні від рейтингів та електоральних циклів, не можуть собі цього дозволити. Так само медіа, як і держава, мають раніше бачити загрози, швидше розпізнавати ворожі наративи й реагувати на них за лічені хвилини чи години.

За 30 років роботи ми в "Інтерньюз-Україна" бачили різні канали цього протистояння — від телебачення до телеграму й тепер до мовних моделей ШІ. Демократії мають навчитися використовувати нові технології швидше, ніж їхні противники.

Як влучно сказав один зі спікерів форуму, Росія зараз — немов поранена тварина. Слабша, ніж виглядала у 2022-му, але не менш небезпечна. І чим повільнішими ми будемо у когнітивній війні, тим небезпечнішою вона ставатиме.

Костянтин Квурт, голова правління ГО "Інтерньюз-Україна"