Справа Стефанішиної: як влада Зеленського підважує незалежні конкурси і чому нам не обійтися без міжнародників

5 серпня під час розгляду клопотання про запобіжний захід колишній віцепрем'єрці та міністерці юстиції Ользі Стефанішиній прокурори САП оприлюднили листування. Його варто прочитати кожному, хто вірить, що влада за Зеленського готова обʼєктивно проводити незалежні прозорі конкурси на ключові посади в правоохоронних та антикорупційних органах.

У цих листуваннях – задокументована технологія втручання в процедури, які мали б бути захищені від політичного впливу.

З переписки, оприлюдненої в суді, картина складається доволі однозначна.

Ще у 2022 році – під час конкурсу на посаду директора НАБУ – Стефанішина писала голові конкурсної комісії пряму вказівку: їй потрібні конкретні кандидати, і називала їхні конкретні номери з рейтингу. А засідання комісії варто відкладати, поки ці номери не "стануть прохідними".

Так, у переписці голова комісії Кучерявенко надсилає Стефанішиній скріншот зі списком кандидатів, на що Стефанішина відповіла:

"[Зі списку] минус только один, остальные поздавали. Делайте что хотите мне нужно 60 (ред. – Людмила Сугак" и 62 (ред. – Павло Кириленко). Откладывайте заседание. Не я должна за вас думать".

На щастя, тодішні фаворити Стефанішиної – Павло Кириленко та Людмила Сугак – не набрали достатньо балів навіть із таким втручанням.

З інших матеріалів, озвучених прокурором САП, стало відомо, що у 2024 році Стефанішина впливала і на конкурс на посаду голови НАЗК. Тоді схема впливу виглядала витонченішою. Через керівника своєї служби Стефанішина координувала позицію підконтрольних владі членів комісії, наперед узгоджувала список пріоритетних кандидатів і навіть давала вказівки, кому з учасників варто занижувати бали.

У результаті Стефанішиній вдалося протягнути потрібних їй кандидатів у фінал. Ба більше, тодішній ДБРівець Сергій Гупяк, якого у переписках від початку називали одним із ключових потрібних кандидатів, став заступником голови НАЗК.

Судячи з подальших переписок, поточний голова НАЗК – Віктор Павлущик – також був у топі Стефанішиної. Варто визнати, що і ми в ЦПК тоді припустилися помилки, по суті привітавши цей конкурс.

Адже зараз результати таких дій ми всі добре бачимо. Поки НАБУ на постійній основі оголошує підозри найвищим посадовцям в країні – Єрмаку, Чернишову, Галущенку, самій Стефанішиній –, у НАЗК в цій царині жодних видимих результатів.

Перевірку декларації Єрмака в НАЗК ховали аж до оголошення підозри і не виявили там жодних проблем. А перевірку декларації ексміністра Галущенка взагалі почали тільки в березні цього року, коли Галущенко вже мав підозру у корупції від НАБУ.

Невтішні результати НАЗК помітили і в ЄС. В останньому звіті про розширення, який видали у листопаді 2025 року, Єврокомісія зазначає про "занепокоєння щодо його (НАЗК) неупередженості та ефективності деяких його дій".

Зрозуміло, що під час цих конкурсів пані Стефанішина швидше за все не діяла з власної ініціативи, а отримала на це мандат "смотрящої' за конкурсами від Офісу Президента. Наявність настільки деталізованого листування з конкретними іменами, балами, інструкціями "кому не давати 30 балів" свідчить, що це не була одноразова спроба, а частина усталеної практики у спробі Банкової "хакнути" конкурси за участі експертів, номінованих міжнародними партнерами.

Важливо й те, заради чого все це робилося. Якби фаворит Стефанішиної Кириленко очолив НАБУ, бюро навряд чи змогло б розслідувати ту саму справу про незаконне збагачення, підозру в якій зараз висунули самій Стефанішиній. Та й, мабуть, ми ніколи б не почули про справу "Мідас" та інші справи щодо високопосадової корупції. Власне, той самий Кириленко і сам пізніше отримав кілька підозр від НАБУ і САП.

І тут ми підходимо до головного. Наразі найбільш пріоритетна задача України у сфері верховенства права — це виконання вимог першого переговорного кластера в рамках вступу до ЄС. Однією з основних вимог до України є забезпечення участі міжнародних експертів у доборі на найвищі посади судової і правоохоронної системи.

Серед цих завдань – і реформа процедури призначення генерального прокурора та реформа Державного бюро розслідувань. Без їх виконання прогрес на цьому треку буде неможливим.

Наразі законодавство взагалі не передбачає конкурсної процедури для призначення генерального прокурора. Чинна ж модель формування конкурсної комісії ДБР передбачає паритет: троє членів комісії надаються від Верховної Ради, троє – від Президента, і ще троє – за поданням міжнародних партнерів. Рішення у комісії ухвалюється простою більшістю голосів.

На практиці це означає, що голос міжнародних експертів просто нівелюється консолідованою позицією призначенців влади. Так і сталося у 2021 році, коли на конкурсі переміг пов'язаний з Офісом Президента Олексій Сухачов. Результати управління ДБР Сухачовим і його сліпе виконання вказівок Банкової – всім відомі.

Саме тому майбутні законодавчі зміни мають не просто формально запустити конкурси, а й закріпити переважне право голосу міжнародних експертів. Інакше ми, як країна, провалимо виконання ключових вимог для просування в ЄС.

Досвід останніх років показує: там, де міжнародні експерти отримували переважне право голосу, результати були відчутно кращими. Хоча навіть це не є ідеальною моделлю та, як бачимо з досвіду НАЗК, не гарантує відсутності політичного впливу на конкурс. Але поки що кращої процедури в Україні не придумали.

Громадська рада міжнародних експертів, яка створена для оцінки кандидатів на певні посади у судовій сфері, практично не пропустила недоброчесних кандидатів до Вищого антикорупційного суду, який відтоді ухвалив близько 400 вироків у справах щодо високопосадової корупції.

Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя за участі міжнародників з переважним голосом звільнили десятки недоброчесних суддів. Конкурс на директора НАБУ – попри всі спроби Стефанішиної та причетних осіб його підважити – усе ж відбувся прозоро саме завдяки ролі міжнародних експертів.

І навпаки, там, де міжнародники або не мали переважного голосу, або їхню позицію просто ігнорували, реформа буксувала чи взагалі провалювалася.

Конкурс на директора Бюро економічної безпеки міжнародні члени комісії фактично врятували від відверто сумнівних кандидатів.

Наразі ж конкурсна комісія ВККС залишилася без міжнародників після завершення строку їхніх повноважень. Парламент блокує відповідні зміни до законодавства, щоб їх повернути. Відповідний законопроєкт зареєстрований ще у минулому році, проте зацікавлених у його ухваленні в Раді – наразі одиниці.

Тому головний висновок з матеріалів справи Стефанішиної не залежить від того, яким буде результат розслідування її кримінальної справи. Він уже є вироком наявній системі влади, яка регулярно і послідовно намагається обходити незалежні процедури, коли ті заважають зберігати контроль над ключовими інституціями.

Саме тому в конкурсах на генпрокурора та керівника ДБР, дві найбільш політично чутливі посади у системі органів правопорядку, переважне право голосу міжнародних експертів не можна розглядати як формальність чи данину європейським донорам. Це єдиний реально працюючий запобіжник проти ручного політичного призначення.

Зрозуміло, що участь експертів, номінованих міжнародними партнерами, — це тимчасовий інструмент, і рано чи пізно українські інституції мають довести спроможність проводити добір самостійно.

Але сьогодні, коли навіть за наявності міжнародних експертів влада Зеленського не покидає спроб впливати на результат, відмова від їхньої переважної ролі була б величезним відкатом назад саме тоді, коли ставки для вступу до ЄС і запит суспільства на реальне утвердження верховенства права є як ніколи високими.