Закон про ветеранів не треба писати з нуля — текст уже є

Колективна заява коаліції громадських організацій, що працює над ветеранською політикою: Правозахисний центр для військовослужбовців "Принцип", Veteran Hub, РеСтарт. Платформа відновлення людського капіталу, Юридична сотня.

Виступаючи 22 серпня на Міжнародному ветеранському форумі, Президент Володимир Зеленський сказав те, про що громадські організації говорять уже кілька років: Україні потрібне окреме, сучасне ветеранське законодавство, що будується довкола реального бойового досвіду людини. Він також доручив народним депутатам та уряду разом із ветеранською спільнотою підготувати відповідні законодавчі пропозиції.

Ми — коаліція організацій, які роками працюють у цій сфері, — наголошуємо: ця робота вже виконана. Вже є напрацьований проєкт Закону про державну ветеранську політику, і він готовий до законодавчого процесу вже зараз.

Результат кількох років роботи

Цей текст — результат кількох років роботи чотирьох громадських організацій — Правозахисного центру для військовослужбовців "Принцип", Veteran Hub, Рестарт та Юридичної сотні. Уперше свою концепцію законодавства ми представили в жовтні 2023 року, і саме вона лягла в основу Стратегії ветеранської політики, яку Кабмін схвалив наприкінці 2024 року.

У 2025 році ми поглибили аналітику: підготували окремі експертні концепції щодо ветеранів і ветеранок та щодо їхніх сімей, з детальним розбором чинної нормативної бази, картою стейкхолдерів і окремим розділом про бюджетування — про те, з яких джерел і як сьогодні фінансується підтримка ветеранів, де ця система працює, а де є розриви.

Закон про державну ветеранську політику — наступний крок цієї роботи. Це десятки зустрічей із профільними експертами, представниками Міністерства у справах ветеранів, ветеранами та ветеранками з різним досвідом служби, їхніми родинами.

Ми розробляли цей документ у тісній співпраці з попереднім складом уряду та Комітетом ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів — і сподіваємося, що ця багаторічна робота не буде змарнована. Проєкт Закону був переданий Міністерству у справах ветеранів, а також проєкт Кодексу, який на 80% відповідає пропозиціям Коаліції наших організацій вже був зареєстрований минулого року в парламенті. Зрештою, неважливо, в якій формі законодавство буде ухвалено — закону чи кодексу, важлива — суть.

Наша країна матиме понад 10 мільйонів бенефіціарів політики: воїнів, ветеранів, ветеранок та їхніх сімей. У держави просто немає часу відкладати створення законодавства для такої великої частини власного населення.

Що пропонує проєкт Закону

Головна ідея документа — осучаснити державну політику щодо ветеранів та їхніх сімей на противагу давно застарілому Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 1993 року.

Кілька ключових рішень:

Статус ветерана визначається на основі бойового досвіду — участі в бойових діях чи виконанні бойових завдань. Ветеранів поділено на дві групи за періодом служби: до проголошення незалежності України та після 1991 року, зокрема учасники російсько-української війни та миротворчих місій. Частину цивільних категорій, які сьогодні охоплені чинним законом про ветеранів війни (наприклад, учасники Революції Гідності, ліквідатори наслідків Чорнобильської катастрофи), пропонуємо врегулювати окремими законами, які врахують саме їхній досвід у створенні системи підтримки.

Родини — окремі, чітко визначені категорії. Коаліція пропонує насамперед визнати досвід і статус сімей ветеранів, на яких також впливає військова служба і її наслідки, особливо, коли йдеться про кризові досвіди — поранення, зникнення безвісти, полон чи загибель. Зараз такі сім'ї визначеного статусу не мають, хоча мають свої потреби в підтримці з огляду на досвід служби, очікування рідної людини з полону та зниклого безвісти. Закон має впорядкувати всі гарантії для цих родин в одну зрозумілу систему. Тому пропонується чіткий перелік: родини ветеранів, родини загиблих, родини зниклих безвісти та родини полонених — окремо, з урахуванням різного досвіду й різних потреб кожної категорії.

Визначення членів сім'ї має "розширений" та "звужений" формат. "Розширений" перелік покликаний визнати на законодавчому рівні досвід цих людей і охоплює тих, хто є фактичними членами сім'ї, а також осіб, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу (за наявності рішення суду), пасинків, падчерок, братів, сестер, дідусів, бабусь, онуків, опікунів та інших осіб. "Звужений" перелік членів родини охоплює тільки тих членів осіб, які матимуть право на конкретні види підтримки від держави.

Визнання статусу має відбуватися без окремого посвідчення — за фактом турботи й участі в житті ветерана чи ветеранки, а не лише за формальним документом про шлюб чи спорідненість.

Період відновлення. Це новий елемент, якого раніше не існувало: щонайменше три роки з моменту звільнення зі служби, коли держава гарантує найбільший обсяг підтримки без прив'язки до фінансового стану людини — саме тоді, коли фізично, психологічно й матеріально найважче. Після завершення цього періоду настає підтримка іншого характеру, а за потреби продовження періоду відновлення — з оцінкою реальних потреб. Ми пропонуємо повторювати відновлення щоразу після завершення служби.

Інструменти для відновлення добробуту, а не пакет пільг. Мета Закону — не накопичувати нові пільги поверх старих, а дати людині інструменти для повернення до цивільного життя: освіту й перекваліфікацію, працевлаштування, власну справу, житло, медичну допомогу, право на відпочинок після служби та фінансову підтримку саме в момент звільнення з військової служби, коли, згідно досліджень, ветерани найбільше цього потребують. Підтримка має бути структурована за категоріями бенефіціарів і їхніми реальними потребами, а не бути однаковим переліком пільг та послуг на всіх.

Мета проєкту Закону – не "закрити" всі потреби ветерана/членів родини готовими (декларативними) пільгами та фінансовою допомогою всім "по-трошки" (як це передбачено в чинному Законі), а дати інструмент, за допомогою якого вони зможуть адаптуватися до життя зі своїм новим досвідом.

В цьому контексті важливо осучаснити й систему соціального захисту військових та їхній сімей.

Обсяг державної підтримки ветеранів війн до проголошення незалежності залишається практично без змін порівняно з чинним законом: пільги на комунальні послуги, пільговий проїзд, безоплатна медична допомога та ліки, підвищення пенсії тощо.

Вшанування пам'яті — окремий напрям політики, а не додаток до інших питань. Міністерство у справах ветеранів повинно планувати та здійснювати заходи щодо вшанування та увічнення пам'яті загиблих (померлих) ветеранів і ветеранок, популяризації військової історії, а також відзначення ювілейних, пам'ятних та історичних дат і міжнародних днів на державному рівні.

Крім того, ветерани залучаються до заходів у сфері відновлення та збереження національної пам'яті, а держава підтримує проєкти громадських об'єднань, спрямовані на збереження пам'яті про загиблих (померлих) ветеранів.

Бенефіціарами ветеранської політики мають бути:

• ветерани війн до проголошення незалежності України (особи, які до 24 серпня 1991 року брали участь у війнах чи в бойових діях із захисту Батьківщини або в бойових діях на території інших держав);
• члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війн до проголошення незалежності України;
• ветерани/ветеранки (особи, які після проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) брали безпосередню участь у бойових діях з метою захисту Батьківщини або за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки чи у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії);
• члени сімей ветеранів/ветеранок;
• члени сімей ветеранів/ветеранок, захоплених у полон;
• члени сімей осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
• члени сімей загиблих (померлих) ветеранів/ветеранок.

Час на зволікання вичерпано

Ми вітаємо позицію Президента і готові до законодавчого процесу — разом з тим, що цей процес неминуче означає перемовини. Але саме тому говоримо відкрито: у цьому процесі є ризик, який ми вже бачили раніше — популістські норми з'являються легко, але так само легко з фінальної редакції випадають ефективні механізми реалізації.

Ми закликаємо і депутатів, і уряд тримати в центрі уваги не декларативні гарантії, а те, чи ресурси й механізми для їх виконання. Держава мусить говорити з ветеранами та їхніми сім'ями як з дорослими людьми, а не засипати обіцянками, які потім вони чи їхні наступники не зможуть виконати.

Так само важливо чесно сказати і державі, і самим ветеранам та ветеранкам, й родинам: навіть за найсприятливішого сценарію ця робота не буде швидкою. Якщо Верховна Рада ухвалить закон ще цього року і Президент його підпише, щонайменше рік піде на розробку і ухвалення підзаконних актів, без яких закон просто не запрацює на практиці. У найкращому разі повноцінна реалізація нової ветеранської політики стане можливою не раніше 2028 року. Це означає, що часу на паузи, повторні узгодження з нуля чи втрату вже напрацьованого — просто немає.

У нас є готовий, обґрунтований проєкт, побудований на роках аналітичної роботи та безпосередньої роботи з бенефіціарами. Наступний крок — за політичною волею.